Ухвала суду № 124732443, 28.01.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39944/23

Провадження № 2-ві/761/1/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Савчук Ю.Н.

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чехонадського Андрія Олександровича про відвід головуючого судді Шевченківського районного суду м.Києва Волошина В.О. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Шевченківського районного суду м.Києва Волошина В.О. перебуває справа №761/39944/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26.01.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чехонадський Андрій Олександрович подав заяву про відвід судді Волошина В.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 27.01.2025 року (суддя Волошин В.О.) у справі № 761/39944/23 заяву представника відповідача було визнано необґрунтованою, а питання про відвід судді було передано до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ для визначення іншого судді в порядку проведення автоматизованого розподілу вказаної заяви в системі документообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 року заяву передано на розгляд судді Савчук Ю.Н.

В судове засідання для вирішення заяви про відвід суд не викликав сторони, враховуючи положення ч.8 ст.40 ЦПК України, а саме: суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, заяву про відвід судді, суд приходить до наступного.

Заявник в своїй заяві ставить під сумнів неупередженість судді Волошина В.О. у розгляді даної справи, з тих підстав, що всупереч вимогам процесуального закону ним направлялися: позивачу 11.03.2024 року листи про надання відомостей про отримання грошових коштів та реквізити банківської картки відповідача, на яку підлягали зарахуванню кредитні кошти; 29.04.2024 року АТ «Таскомбанк» запит щодо того, чи відкривалася банківська картка на ім`я відповідача та чи було проведено транзакцію на суму 22000 грн. на вказану картку; 21.10.2024 року - Акціонерному товариству «Райффайзенд Банк» запит щодо надання інформації про відкриття банківської картки на ім`я ОСОБА_1 та підтвердження транзакції на суму 22000 грн. згідно платіжного доручення, що свідчить про упередженість головуючого, оскільки збирання доказів не є обов`язком суду, у зв`язку з чим він заявляє свою повну недовіру до судді, що є підставою для відводу судді відповідно до ст.36 ЦПК України.

Чинним ЦПК України чітко визначено перелік підстав для відводу (самовідводу) судді, серед яких не передбачено відвід судді, з підстав зазначених заявником у даній заяві.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.

Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006р. у справі «Білуха проти України», від 28 жовтня 1998р. у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 КПК України.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній частині передбачено: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…».

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.

Відповідно до п. 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.04.2024 року та 23.05.2024 року представником заявника ОСОБА_2 було подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема, детальних розрахунків заборгованості та платіжного доручення від 26.10.2021 року про перерахування кредитних коштів, отримані від первісних кредиторів, витяг з реєстру прав вимог № 170 до Договору факторингу від 28.11.2018 року.

У вказаному клопотанні представник позивача інформував суд про те, що не в змозі подати оригінали первинних документів на підтвердження отримання та повернення кредитних коштів, оскільки кредитні договори було укладено з первісними кредиторами, які в подальшому відступили право грошової вимоги до боржника на підставі договору факторингу позивачу як новому кредиторові.

20.09.2024 року представник відповідача подав суду заперечення про долучення вказаних матеріалів в якості письмових доказів у справі з тих підстав, що вказані документи подано з порушенням встановлених ЦПК України строків для їх подання та без зазначення поважності причин їх подання з дотриманням процесуальних строків.

З огляду на те, що в силу приписів ст.1046 Цивільного кодексу України договір позики вважається укладеним з моменту одержання коштів, та те, що дійсність, існування відступленого права вимоги, момент його переходу до нового кредитора та повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні повинні бути належним чином доведені, без подання вказаних документів суд був би не в змозі виконати встановлений ч.1 ст.89 та ч.5 ст.263 ЦПК України обов`язок щодо повного, всебічного, безпосереднього з`ясування усіх обставин справи та дослідження і оцінки доказів у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Ч.7 цієї статті ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відповідач факт отримання кредитних коштів не визнавав, що спростовувалося поданими позивачем доказами, суд, в силу приписів ч.7 ст.81 ЦПК України був вправі витребувати ці докази у зв`язку із виникненням сумніву у добросовісному здійсненні відповідачем його процесуальних прав та виконанні обов`язків.

Так як право вимоги до боржника неодноразово відступалося, позивач не був первісним кредитором, а відтак вказані документи були у нього відсутні.

Відсутність доказів видачі кредиту та не витребування їх судом, призводить, як правило, до ухилення недобросовісних боржників від виконання своїх договірних зобов`язань за кредитними договорами.

Таким чином, при витребуванні доказів суддею Волошиним В.О. вимоги процесуального закону порушено не було, вчиняючи такі дії суддя Волошин В.О. добросовісно виконував свої функції на виконання вимог ст.ст.81, 84 ЦПК України.

Клопотання про долучення додаткових доказів було задоволено суддею Волошиним В.О. правомірно, оскільки у вказаному клопотанні представник позивача обґрунтовував поважність причин неподання вказаних документіву встановлені ЦПК України строки.

Ч.4. ст.36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до викладеного у Висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку судді, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку із добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду справи, здійсненні оцінки свідчень, повинні виріщуватися за допомогою апеляції.

Враховуючи викладене а також те, що зазначена в заяві, обставина відповідно до положень ЦПК України не може бути підставою для відводу судді, при цьому, враховуючи те, що в обґрунтування своїх вимог, заявником не надано жодних належних і допустимих доказів, суд приходить до висновку про відмову в задоволені заяви позивача про відвід головуючого у справі, оскільки вона є необґрунтованою.

Керуючись ст.36, 40 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Чехонадському Андрію Олександровичу у задоволені заяви про відвід головуючого судді Шевченківського районного суду м.Києва Волошина В.О. у цивільній справі № 761/39944/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: