Рішення № 124729766, 28.01.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 рокусправа № 380/22281/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 85% до 70% сум грошового забезпечення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №с/5217 від 13.09.2021 з 01.04.2019 виходячи з 85% сум грошового забезпечення довічно, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивачу обраховувалась пенсія в розмірі 85% грошового забезпечення. Проте, з 01.01.2018 року основний розмір пенсії позивача складає 70% грошового забезпечення. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 року у справі №380/12788/22 відповідачем було перераховано пенсію згідно довідки про грошове забезпечення від 13.09.2021 року №с/5217 з 01.04.2019 року у розрахунку 70% від грошового забезпечення, зазначеного у вказаній довідці. Позивач вважаючи протиправним зменшення відсоткового розміру його пенсії з 85% до 70%, звернувся до суду щодо перерахунку його пенсії з 01.01.2018 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 року у справі №380/12788/22 зобов`язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення. Листом від 15.08.2023 року відповідач повідомив про виконання даного рішення, надаючи відповідні перерахунки. Із наданого перерахунку позивач встановив, що відповідач, на виконання рішення суду, здійснив перерахунок пенсії за період з 01.01.2018 року до 01.04.2019 року. Не погодившись із такими діями, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідно до довідки від 13.09.2021 року №с/5217, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення вказаного у даній довідці. Листом від 09.09.2024 відповідач відмовив у такому перерахунку пенсії, оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 року у справі №380/1367/23 не покладено зобов`язань щодо перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 року на підставі довідки від 13.09.2021 року. Позивач вважає, що такими діями відповідач порушує його право на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 04.11.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що за матеріалами пенсійної справи, позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 85% сум грошового забезпечення відповідно до норм ст.13 Закону-2262 в редакції чинній на дату призначення пенсії. З 01.01.2018 розмір пенсії становить 70% грошового забезпечення (у зв`язку з внесенням змін в ст.13 Закону-2262).

На виконання Постанови - 103, Постанови - 704 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, наданої уповноваженим органом, що враховується для перерахунку пенсії за нормами Закону-2262 в редакції, чинній на момент проведення перерахунку пенсії.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі № 380/12788/22 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2022 з врахуванням довідки від 13.09.2021 № с/5217 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019. Сума доплати з 01.04.2019 по 30.11.2022 становить 189525,34 грн.

Відповідач зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі № 380/12788/22 на Головне управління не покладено зобов`язань щодо перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідно до довідки від 13.09.2021 № С/5217 з оновленого грошового забезпечення, виходячи з розрахунку 85% відповідних сум грошового забезпечення. Отже, підстави для проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідно до вищезазначеної довідки виходячи з розрахунку 85 % відповідних сум грошового забезпечення, відсутні.

Зауважує, що Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», було внесено зміни до Закону - 2262. Згідно із статтею 13 Закону - 2262 (зі змінами) максимальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений за нормами цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до І категорії - 100 %, до II категорії - 95 %.

Вважає, що не може братися до уваги твердження позивача, щодо заниження розміру пенсії з 85 % грошового забезпечення до 70 %, оскільки відповідно до норм законодавства, чинного на момент перерахунку пенсії максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 13 Закону - 2262, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до І категорії - 100 %, до II категорії - 95 %. Зазначає, що розмір пенсій обчислений за нормами Закону - 2262 в редакції, чинній на момент проведення перерахунку пенсії. Тобто, максимальний розмір пенсії на момент здійснення перерахунку становив 70% відповідних сум грошового забезпечення. Головне управління правомірно перерахувало пенсію позивачу, виходячи з 70% розміру грошового забезпечення позивача, оскільки на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії з 01.04.2019 року встановлений максимальний розмір пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зміни в статтю 13 Закону - 2262 законодавцем не внесені. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII. Пенсія нараховувалась та виплачувалась позивачу у розмірі 85% сум грошового забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі №380/12788/22 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, що враховується для перерахунку пенсій за формою згідно з додатком №2 до порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2008 №45 (в редакції до внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам») із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії для здійснення з 01.04.2019 перерахунку довічної пенсії за вислугу років. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області провести з 01.04.2019 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №с/5217 від 13.09.2021 про розмір грошового забезпечення, виданої станом на 05.03.2019, що враховується для перерахунку пенсій за формою згідно з додатком №2 до порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2008 №45 (в редакції до внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам») із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, з урахуванням раніше виплачених сум.

При здійсненні перерахунку пенсії на виконання вказаного рішення суду, відповідач зменшив відсоткове значення розміру пенсії позивача з 85% до 70% сум грошового забезпечення, що підтверджується перерахунком пенсії з 01.12.2022 за пенсійною справою позивача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі №380/1367/23 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 з 85% до 70% сум грошового забезпечення. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України №2262-XII від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Із перерахунку пенсії з 01.08.2023 позивач встановив, що відповідач, на виконання вказаного рішення суду, здійснив перерахунок пенсії за період з 01.01.2018 до 01.04.2019.

У відповідь на заяву представника позивача від 23.08.2024 щодо перерахунку пенсії позивача, відповідач листом від 09.09.2024 повідомив, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі № 380/1367/23 виконано. Здійснено з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивача відповідно до ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Водночас, відповідач зауважив, що вказаним рішенням суду на Головне управління не покладено зобов`язань щодо перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідно до довідки від 13.09.2021 №С/5217 з оновленого грошового забезпечення, виходячи з розрахунку 85% відповідних сум грошового забезпечення, внаслідок чого відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідно до вищезазначеної довідки виходячи з розрахунку 85% відповідних сум грошового забезпечення.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Суд зауважує, що право позивача на перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №с/5217 від 13.09.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, встановлене рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі №380/12788/22, яке набрало законної сили, та, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, не потребує доказуванню при розгляді даної справи.

Крім цього, право позивача на перерахунок та виплату пенсії із 01.01.2018 з основним розміром 85% сум грошового забезпечення, встановлене рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі №380/1367/23, яке набрало законної сили, та, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, не потребує доказуванню при розгляді даної справи.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як визначено статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У статті 13 Закону №1402-VIII розтлумачено зміст такої конституційної засади судочинства як обов`язковість судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

У рішенні від 13.10.2022 у справі №380/12788/22 Львівський окружний адміністративний суд кваліфікував дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 із обов`язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №с/5217 від 13.09.2021 як протиправні та зобов`язав відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про його розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Також, у рішенні від 22.02.2023 у справі №380/1367/23 Львівський окружний адміністративний суд встановив, що ОСОБА_1 з 2002 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 85% сум грошового забезпечення. Суд зробив висновок, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, яка призначена з грудня 2000 року у відповідача починаючи з 01.01.2018 року були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 70% відсотками грошового забезпечення, з посиланням на частину 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки дане обмеження, на думку суду, не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії призначеної на час дії цієї ж норми (в редакції на момент існування спірних правовідносин), і не може обмежувати право позивача на отримання пенсії у розмірі 85% грошового забезпечення, внаслідок чого дії відповідача щодо перерахунку пенсії, виплати перерахованої пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, є протиправними.

Під час розгляду даної справи суд враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 та від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. У рішенні від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття» звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третьої статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №с/5217 від 13.09.2021, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З метою ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних відносинах, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №с/5217 від 13.09.2021 з 01.04.2019, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, зобов`язавши відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №с/5217 від 13.09.2021, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати пенсію довічно, суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки заявлені на майбутнє. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, суд зазначає, що судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про падання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає статі відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає статі в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на Львівську митницю.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

На доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., до суду подано: ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Серії ВС №1319243 від 21.10.2024 року; договір №8 від 23.01.2023 року про надання правової допомоги; акт про прийняття-передачу наданих послуг від 21.10.2024 на суму 5000,00 грн.; довідку адвоката про отримання оплати за професійну правничу допомогу від 21.10.2024 на суму 5000,00 грн.

Щодо обґрунтованості розміру заявлених витрат, суд зазначає таке.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.

Відтак, виходячи з принципів розумності та справедливості, пропорційності, реальності адвокатських витрат, враховуючи співмірність, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає належним і достатнім способом відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу є стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2000,00 грн. понесених витрат.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №с/5217 від 13.09.2021 з 01.04.2019, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №с/5217 від 13.09.2021, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) 968,96 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 28.01.2025 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович