Постанова № 12470366, 15.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2010 року 11:15 № 2а-9838/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗаступника прокурора Печерського району м. Києва

в інтересах держави в особі

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна М» простягнення заборгованості у розмірі 100248,43 грн. за участю представників сторін:

від прокурора Костилєва Т.І.

від позивача Рожко І.О.

від відповідача не зявився

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту позивач, ДПІ в Печерському районі м. Києва) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна М»(далі по тексту відповідач, ТОВ «Фортуна М») про стягнення заборгованості у розмірі 54565,91 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 16 липня 2010 року.

У судове засідання, призначене на 16 липня 2010 року, зявився прокурор та представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники не зявились, в звязку чим та враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 13 вересня 2010 року.

У судовому засіданні, призначеному на 13 вересня 2010 року, судом оголошено перерву до 30 вересня 2010 року.

Судове засідання, призначене на 30 вересня 2010 року, судом відкладалося на 15 жовтня 2010 року, за клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні позивачем подано клопотання про збільшення позовних вимог. Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У звязку з незявленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальність «Фортуна М»зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 15 вересня 2005 року. На податковому обліку в ДПІ в Печерському районі м. Києва перебуває з 3 червня 2004 року.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю»від 03.05.1992р. № 2535-ХІІ (далі по тексту Закон України від 03.05.1992р. № 2535-ХІІ) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року за земельну ділянку, надану у користування на підставі договору оренди між ТОВ «Фортуна М» та Київською міською радою від 07.10.2005р.

Так, ТОВ «Фортуна М»подано до ДПІ в Печерському районі міста Києва податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, де: за грудень 2009 року сума податкового зобовязання складає 10784,36 грн., (декларація від 29.01.2009р. № 6152); за січень 2010 року сума податкового зобовязання складає 11420,62 грн. (декларація від 21.01.2010р. № 2328); за лютий 2010 року сума податкового зобовязання складає 11420,62 грн. (декларація від 21.01.2010р. № 2328); за березень 2010 року сума податкового зобовязання складає 11420,63 грн. (декларація від 21.01.2010р. № 2328); за квітень 2010 року сума податкового зобовязання складає 11420,63 грн. (декларація від 21.01.2010р. № 2328); за квітень 2010 року сума податкового зобовязання складає 11420,63 грн. (декларація від 21.01.2010р. № 2328). При цьому в повному обсязі вказані суми відповідачем сплачені не були, в звязку з чим за останнім наявна податкова заборгованість в розмірі 54565,91 грн.

Докази сплати зазначеної суми в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 27 Закону України від 03.05.1992р. № 2535-ХІІ контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 03.05.1992р. № 2535-ХІІ податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, узгоджена сума податкового зобов'язання, несплачена платником податків у визначений цією статтею строк, визначається сумою податкового боргу.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»«в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

В матеріалах справи відсутні докази сплати як податкового зобовязання самостійно визначеного відповідачем в податкових деклараціях, так і податкових зобовязань визначених податковим органом податковими вимогами від 04.02.2010р. № 1/1075 та від 05.05.2010р. № 2/4740.

Оскільки судом встановлено, що податкове зобовязання відповідача не сплачено в установлені строки, таке податкове зобовязання визнається податковим боргом.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у звязку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку з несплатою податкових зобовязань позивачем надіслано на адресу внесену відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців рекомендованими листами з повідомленням про вручення першу податкову вимогу від 4 лютого 2010 року № 1/1075 та другу податкову вимогу від 5 травня 2010року № 2/4740, яку розмішено на дошці податкових оголошень 5 травня 2010 року згідно з актом ДПІ в Печерському районі м. Києва від 05.05.2010р. № 80/2.

Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та не оскаржені.

При цьому, станом на 30.09.2010р. сума боргу становить 100248,43 грн. Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи податковою декларацією від 21.01.2010р. № 2328, відповідно до якої сума податкового зобовязання за травень 2010 року складає 11420,63 грн., за червень 2010 року - 11420,63 грн., за липень 2010 року - 11420,63 грн., за серпень 2010 року - 11420,63 грн.

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна М»(м. Київ, вул. Ізюмська, 7, код ЄДРПОУ 32956616) на користь державного бюджету в рахунок погашення боргу з орендної плати з юридичних осіб на р/р 33219812700007 в УДК у м. Києві, МФО 13050200, одержувач ГУ ДКУ у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077922, код платежу 11021000, податковий борг у розмірі 100248 (сто тисяч двісті сорок вісім) грн. 43 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 23 жовтня 2010 року.