Постанова № 12470135, 26.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 серпня 2010 року 11:55 № 2а-9032/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Ледовського Олександра Сергійовича, Щербатова Павла Миколайовича

від відповідача: Василевської Антоніни Станіславівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Ревю»

до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009 №0005582302/0 На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам розяснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексу постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ревю»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 16.07.2009 №0005582302/0.

Позовні вимоги обґрунтовано неправомірністю висновків відповідача щодо порушення позивачем приписів підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За посиланням позивача, зазначені висновки відповідача суперечать фактичним обставинам справи та зроблені внаслідок неналежного дослідження всіх фінансово-господарських документів позивача. Крім того, з акту документальної перевірки вбачається, що проведення перевірки тривало з 21.05.2009, останній день граничного строку подання податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2006 року відповідно до підпункту 4.1.4 пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»становить 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто 10.05.2006 року. На думку позивача, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем порушено приписи статті 15 названого Закону.

Відповідач проти позову заперечив, з посиланням на те, що позивачем на порушення підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу валових витрат суми витрат не пов'язаних з господарською діяльністю, а саме, суми витрат по оренді житлового приміщення. Крім того, на думку відповідача, позивачем неправильно складено суму валових доходів, оскільки до валових доходів не включено суми безповоротної фінансової допомоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва відповідно до направлень на перевірку від 21.05.2009 №513/23-2 та від 19.06.2009 №650/23-1 було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 товариством з обмеженою відповідальністю «Ревю»(код ЄДРПОУ 24585258).

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва складений акт від 03.07.2009 №392/23-2/24585258 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.07.2009 №0005582302/0, яким за порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ревю»підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»йому визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1512200 грн., у тому числі, 789500 грн. - основного платежу, 722700 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до висновків акту перевірки товариством з обмеженою відповідальністю «Ревю»було порушення підпункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в тому, що товариство відносило до складу валових витрат сплачені суми за оренду житлового приміщення площею 44,8 м за адресою: АДРЕСА_1, яке орендувало у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 згідно із договором оренди б/н від 26.11.2001 і проводило оплату послуг з оренди з 01.01.2006 по 31.12.2008 щомісячно в розмірі 3 000 гривень на загальну суму 108 000 гривень.

Відповідач з посиланням на пункт 1.32 статті 1, підпункт 1.18.5 пункту 1.18 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 813 Цивільного кодексу України дійшов висновку про те, що витрати позивача на оренду житлового приміщення, не пов'язані із веденням господарської діяльності і тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки в цій частині з огляду на наступне.

За умовами договору, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Ревю»(орендатор) та ОСОБА_4 (орендодавець) 26.11.2001 із доповненнями до договору щодо строку дії договору та суми орендної плати, орендодавець здає житлове приміщення в оренду для роботи працівників орендатора.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно із підпунктом 1.18.5 пункту 1.18 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оренда жилих приміщень - господарська операція, яка передбачає надання жилого будинку або квартири її власником у користування іншій фізичній чи юридичній особі на визначений строк, для цільового використання та за орендну плату.

Пунктом 5.1 статті 5 названого Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з договору оренди та пояснень позивача в судовому засіданні, позивач орендував квартиру для здійснення уставної діяльності не повязаної з виробництвом. Умови договору передбачають використання приміщення під офіс. З акту перевірки також вбачається, що фактично субєкт господарювання знаходився за адресою: АДРЕСА_1.

Суд погоджується з висновками державної податкової інспекції, що у разі використання житлового приміщення під офіс, необхідне його документальне переоформлення у нежитлове приміщення. Разом з тим, наявність порушення в переоформленні статусу квартири може створити певну відповідальність для орендодавця, а не орендатора і не виключають понесені витрати платника податків по господарській операції з валових витрат останнього (така позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у постанові від 30.07.2009 №К-34381/06).

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, воно винесено згідно із підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На вимогу суду, державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва надано розрахунок визначення податкового зобовязання з податку на прибуток, яке є предметом спору.

З названого розрахунку вбачається, що платнику податків визначено податкове зобовязання у сумі 1512000 грн., з них 789500 грн. основного платежу, 327950 грн. штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та 394750 грн. штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При визначенні такого податкового зобовязання, державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва не враховані строки давності, визначені статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(донараховано з І кварталу 2006 року, в той час як перевірка розпочалась 21.05.2009, граничний термін подання декларації з податку на прибуток 10.05.2006), а також те, що відповідальність відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Закону настає за наявності відповідного вироку суду.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду доказів щодо притягнення посадових осіб позивача до кримінальної відповідальності за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, а також те, що платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування. А тому застосування відповідних санкцій на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є неправомірним.

Враховуючи, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва невірно визначено порушення позивачем приписів пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо віднесення до складу валових витрати позивача витрат за оренду приміщення, необґрунтовано застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», порушено приписи статті 15 названого Закону, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 16.07.2009 №0005582302/0 підлягає визнанню нечинним в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 444700 грн., у тому числі 27000 грн. основного платежу, 417700 грн. штрафних(фінансових санкцій) (2250 грн. * 12 періодів = 27000 грн., 22950 грн. штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», 394750 грн. штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Разом з тим, в іншій частині податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 16.07.2009 №0005582302/0 підлягає залишенню без змін з огляду на наступне.

Відповідно до висновків акту перевірки, державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва встановлено порушення позивачем приписів підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не включено що складу валових доходів за 9 місяців 2008 року суму кредиторської заборгованості по договору №43 на закупівлю сільськогосподарської продукції від 16.09.2005 в загальному розмірі 3 050 000,0 грн. по якій минув термін позовної давності.

Згідно з пунктом 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Як зазначено в акті перевірки, згідно наданих до перевірки документів, між товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтник»та товариством з обмеженою відповідальністю «Ревю»був укладений договір №43 на закупівлю сільськогосподарської продукції від 16.09.2005. Місце укладання договору - м.Котовськ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтник», в особі директора ОСОБА_5 (продавець) з однієї сторони та товариство з обмеженою відповідальністю «Ревю»(покупець) з іншого боку уклали зазначений договір на закупівлю сільськогосподарської продукції.

Згідно умов договору, продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти у власність та оплатити продукцію, пшеницю 3 кл., врожаю 2005 року.

Базіс відгрузки EXW (ХПП Чубовське зерно ст.Чубовка).

Продукція, що постачається повинна відповідати нормам ДСТУ 3768-2004 в кількості 5000 тонн по фізичній вазі.

Ціна 1т продукції (разом з ПДВ) складає 610,00 грн.

Пунктом 4.2 статті 4 договору №43 на закупівлю сільськогосподарської продукції від 16.09.2005 визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар по факту відгрузки.

Згідно накладної 189 від 16.09.2005; поставка по довіреності ИАП 964171 від 16.09.2005 через ОСОБА_6, товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтник»поставлено позивачу пшеницю 5000,0 т на загальну суму 3 050 000,0 грн. з ПДВ.

Згідно банківських виписок, за період з 16.09.2005 по 31.12.2008 не встановлено факту оплати позивачем на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтник»за відвантажену пшеницю.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено передачу векселів власної емісії чи третіх сторін, проведення взаємозаліків зустрічних вимог чи будь-яких інших операцій та їх документального оформлення з погашення, пролонгації чи переуступки заборгованості.

Станом на 31.12.2006, 31.12.2007, 30.09.2008 і 31.12.2008 у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтник»за поставлену пшеницю в сумі 3 050 000,0 грн. з ПДВ, яка виникла з 16.09.2005.

Загальний строк позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено) відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки.

Якщо по закінченні терміну позовної давності, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості, відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою.

Тобто, заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі-продажу, вважається безповоротною фінансовою допомогою в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Таким чином, граничний термін погашення кредиторської заборгованості за отриману пшеницю настав 16.09.2008 (три роки позовної давності від дати отримання товару). Відповідно, сума зазначеної простроченої заборгованості у розмірі 3 050 000,0 грн. повинна була бути включена до складу валових доходів за 9 міс. 2008 року.

При цьому суд не приймає посилання позивача на наявність договору про співробітництво від 24.12.2007, укладеного позивачем, як кредитором, з одного боку, товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтник», як постачальником, з другого боку, приватним підприємством «Рубін», як позичальником, з третього боку, у відповідності до якого пшениця передана у власність позивачу за договором №43 від 16.09.2005 у кількості 5000 тон має бути передана у заставу в якості забезпечення кредитного договору, а також на додаткову угоду №1 до договору №43, відповідно до якої продовжено строк оплати товару до 31.12.2008.

Відповідачем надано суду висновок №10976 судово-технічної експертизи документів від 03.02.2010, відповідно до якого відтиски печатки товариства з обмеженою відповідальністю «Ревю»у договорі про співробітництво від 24.12.2007 та додатковій угоді №1 до договору №43 на закупівлю сільськогосподарської продукції від 24.12.2007 нанесені в той же період часу, що й відтиски печатки, які містяться у податковій декларації за червень 2009 року від 20.07.2009, в додатку 5 розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень місяць 2009 року та в рахунку фактурі №1-ЦП/7 від 28.07.2009.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача, що тексти угод від 24.12.2007 складались після проведення перевірки, встановлення відповідачем відповідних порушень чинного законодавства та визначення податкового зобовязання з податку на прибуток.

Слід також зазначити, що у девятому абзаці сторінки 7 акту перевірки перевіряючими зазначалось про відсутність будь-яких документів, які б свідчили про проведення взаємозаліків зустрічних вимог чи будь-яких інших операцій та їх документального оформлення з погашення, пролонгації чи переуступки заборгованості. Викладене свідчить про відсутність відповідних документів на час здійснення перевірки.

Крім того, відповідно до висновку №1162/1294 судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23.02.2010 встановлене за висновками акту перевірки щодо заниження податку на прибуток за 3 квартали (9 місяців) 2008 року на суму 762500 грн. (3050 000 грн. * 25%), з урахуванням зібраних в ході досудового слідства у кримінальній справі №56-2369 доказів (документи фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Ревю», товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтник», приватного підприємства «Рубін», «Чубівське зерно»та висновок №10976 судово-технічної експертизи документів по кримінальній справі №56-2369 від 03.02.2010) нормативно та документально підтверджується.

В судовому засіданні 25.05.2010 експертом, який проводив зазначену судово-економічну експертизу, надано суду усні пояснення, якими підтримані висновки судово-економічної експертизи від 23.02.2010. Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

За таких обставин, визначення державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1067 500 грн., у тому числі 762500 грн. основного платежу, 305 000 грн. штрафних (фінансових) санкцій (10% від суми недоплати * 4 податкових періоду, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу), є правомірним, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи всі наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 82, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 16.07.2009 №0005582302/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 444700 грн., у тому числі 27000 грн. основного платежу, 417700 грн. штрафних (фінансових санкцій).

3.В іншій частині податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 16.07.2009 №0005582302/0 залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ревю»витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено та підписано 31.08.2010