Постанова № 12469703, 11.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2010 р. № 2-а-11662/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Левченка Г.А.,

представника позивача - Михальова В.А.,

представника відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Українсько-американське спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2010 року № 0001072330/0 у повному обсязі;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2010 року № 0001082330/0 у повному обсязі;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2010 року № 0001072330/1 у повному обсязі;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2010 року №0001082330/1 у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог Українсько-американське спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс" зазначив, що відповідачем неправомірно донараховано податкове зобовязання за порушення п.п. 5.1, 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. у розмірі 102 459,30грн., у т.ч. 77 194,00 грн. за основним платежем, 25 265,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове зобовязання за порушення п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР у розмірі 49 467,00грн., у т.ч. 32 978,00 грн. за основним платежем, 16 489,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Підприємство правомірно віднесло до валових витрат витрати на «оренду приміщень», «охорону», «теплоенергію», «електроенергію», «ремонт приміщення», «матеріальні витрати», оскільки такі витрати чітко підпадають під визначення тих витрат, які можна відносити до валових відповідно з п.п.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 334/94-ВР від 28.12.1994р., як витрати повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії. А висновок відповідача про те, що якщо витрати перевищують доходи, отримані від реалізації, то такі некомпенсовані витрати не включаються до валових витрат, позивач вважає хибним та таким, який не відповідає нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. Відносно порушення п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, наслідком чого було заниження податку на додану вартість на суму 31 798грн. та завищення залишку відємного значення ПДВ (ряд.26 Декларації) на суму 2 888,00грн. позивач вважає, що ніяким чином цю норму Закону не порушував, оскільки його діяльність була направлена на отримання доходу, тобто його діяльність була господарською у відповідності до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 334/94-ВР від 28.12.1994р., а висновок відповідача щодо ведення діяльності не з метою отримання доходу є хибним та невідповідаючим нормі Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та фактичним обставинам справи. До того ж позивач вважає, що взагалі перевірка була незаконною, оскільки позивач не отримував копії наказу відповідача про проведення перевірки, а також копії наказу про продовження терміну перевірки.

Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова подала до суду заперечення проти позову. Правомірність донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість відповідач обґрунтовує порушенням позивачем п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, при цьому вважає, що позивач не мав права на декларування валових витрат, які не компенсовані доходами, отриманими від реалізації товарів. Така ж позиція у відповідача й відносно донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість, правомірність якого відповідач обґрунтовує тим, що діяльність позивача не направлена на отримання доходу.

Представники позивача Михальов В.А. та Левченко Г.А. у судовому засіданні просили задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на зазначені у позові обставини.

Представник відповідача Шляхта В.В. у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результатом цієї перевірки став Акт «Про результати планової виїзної перевірки Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» (код за ЄДРПОУ 14338168) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010» від 14.06.2010р. №1462/23-206/14338168.

Перевіркою було встановлено порушення Українсько-американським спільним підприємством з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс»:

- п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 334/94-ВР від 28.12.1994р., внаслідок чого позивачу донараховано податок на прибуток всього в сумі 77 194грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року у сумі 12 199,00 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 9 555,00грн., 3 квартал 2009 року у сумі 42 558,00грн., 4 квартал 2009 року у сумі 12 882,00грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 32 978 грн. та завищення залишку відємного значення ПДВ (ряд.26 Декларації) на суму 2 888,00 грн., у тому числі заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті за січень 2009 року у сумі 3 253 грн., за лютий 2009р. у сумі 3 253 грн., за березень 2009р. у сумі 3253 грн., за вересень 2009р. у сумі 7 168 грн., за березень 2010р. у сумі 14 871 грн., та завищення залишку відємного значення ПДВ (ряд.26 Декларації) за березень 2010р. на суму 2 888 грн.;

- ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993р., а саме: встановлено факт розрахунків готівковими коштами у іноземній валюті та території Республіки Казахстан, згідно наданих підзвітних документів у сумі 1 893,44 руб. РФ (екв. за курсом НБУ 500,00 грн.).;

- п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України № 889-ІV від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб протягом періоду, що перевірявся, нарахована пеня у сумі 2 112,12грн.

На підставі висновків Акту перевірки були складені:

- податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2010 року № 0001072330/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за порушення п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. у розмірі 102 459,30 грн., у тому числі 77 194,00 грн. за основним платежем, 25 265,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2010 року № 0001082330/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за порушення п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР у розмірі 49 467,00 грн., у тому числі 32 978,00 грн. за основним платежем, 16 489,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 червня 2010 року №0000202210, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій за порушення ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993р. у розмірі 500,00грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 25 червня 2010 року №0001072330/0 та податковим повідомленням-рішенням від 25 червня 2010 року №0001082330/0 позивач звернувся зі скаргою № б/н від 09.07.2010р. до відповідача з проханням скасувати складені податкові повідомлення-рішення у повному обсязі у звязку з тим, що вони складені на підставі вищезазначених норм Законів, які, на думку позивача, він не порушував, та вважав донарахування податкових зобовязань неправомірним.

Рішенням Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 22 липня 2010 року № 3625/10/25-010 було продовжено строк розгляду скарги до 06 вересня 2010 року (включно).

Рішенням Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про результати розгляду скарги від 31.08.2010р. № 4394/10/25-010 скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2010 року № 0001082330/0 у частині 1 180 грн. нарахованого податку на додану вартість та застосованої штрафної (фінансової) санкції у частині 590 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2010 року № 0001072330/0, а скаргу позивача без задоволення.

З метою доведення до позивача граничних строків сплати податкових зобовязань за податковими повідомленнями рішеннями відповідачем були складені податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2010 року № 0001072330/1 та податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2010 року № 0001082330/1.

На думку відповідача, позивачем завищено валові витрати на суму 308 777,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року - у сумі 48 797,00 грн., за 2 квартал 2009 року - у сумі 38 219,00 грн., за 3 квартал 2009 року - у сумі 170 230,00 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 51 531,00 грн.

Завищення валових витрат у 1 кварталі на суму 48 797,00 грн., у 2 кварталі 2009 року - у сумі 38 219,00грн., у 3 кварталі 2009 року - у сумі 36 266 грн., у 4 кварталі 2009 року у сумі 50151,00 грн., на загальну суму 173 433 грн. відповідач обґрунтовує тим, що ці витрати були понесені, але не призвели до отримання доходу. При цьому відповідач посилається на норми п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 334/94-ВР від 28.12.1994р., в яких міститься визначення термінів «господарської діяльності» та «валових витрат виробництва та обігу». Також, відповідач посилається з метою визначення терміну «доходи» на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

Посилаючись на вищезазначені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1, відповідач робить висновок: якщо витрати перевищують доходи, отримані від реалізації, то такі некомпенсовані витрати не включаються до валових витрат.

Суд зазначає, що даний висновок відповідача не відповідає нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». Відповідно до п.5.1 ст.5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Тобто в цій нормі дається узагальнююче визначення терміну «валові витрати». Перелік витрат, які включаються до валових витрат й в подальшому зменшують валові доходи для визначення оподатковуваного прибутку містяться в п.5.2-5.11 ст.5, ст.ст. 7, 8, 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». А у відповідності до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» зазначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. При розгляді справи суд дійшов висновку, що витрати, які, на думку відповідача некомпенсовані доходами від реалізації, а саме, витрати на «оренду приміщень», «охорону», «теплоенергію», «електроенергію», «ремонт приміщення», «матеріальні витрати», підпадають під перелік витрат, визначених п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та безпосередньо повязані з підготовкою, організацією, продажем продукції. П.5.3-5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» не містять жодних обмежень щодо віднесення зазначених витрат до валових витрат. Окрім того суд має зазначити, що жодна норма Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» не ставить в залежність віднесення витрат до валових витрат від того, чи компенсовані вони доходами від реалізації товарів чи ні. Тому висновок відповідача про неправомірність віднесення витрат до валових витрат, які некомпенсовані доходами, є неправомірним та таким, що не відповідає нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». Можливість збиткової господарської діяльності передбачена нормою п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», якою передбачено випадок відємного значення обєкта оподаткування, який може бути лише при перевищенні валових витрат (з урахуванням амортизаційних відрахувань) над валовими доходами. Тобто ніяких обмежень щодо віднесення витрат до валових витрат, окрім того, що вони повинні відповідати переліку витрат, дозволених нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», зазначений Закон не містить.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» під господарською діяльністю визначається будь-яка діяльність, направлена на отримання доходу. На стор.11 Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова зазначено розмір доходів, які були отримані позивачем від продажу товарів. В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що позивачем були отримані доходи від реалізації товарів та діяльність позивача є господарською діяльністю. Тому суд вважає, що позивачем не була порушена норма п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

Суд не приймає до уваги посилання Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на визначення терміну «доходи» в Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1, адже цей термін дається для використання терміну «доходи» в бухгалтерському обліку. Суд вважає за необхідне зазначити, ті доходи, які були отримані позивачем від реалізації сантехніки підпадають під визначення доходів, наданого в Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1, оскільки лише доходи можуть призвести до зростання власного капіталу (окрім зростання капіталу за рахунок внесків власників) шляхом закриття бухгалтерських рахунків доходів спочатку на рахунок «фінансових результатів», а останні, в свою чергу закриваються на прибутки або збитки. І якщо підприємство отримало прибуток (різниця між доходами та витратами), то це призводить до зростання капіталу підприємства, а якщо збиток (відємна різниця між доходами та витратами) до зменшення капіталу підприємства.

Стосовно завищення валових витрат позивачем на суму 133 964,21 грн. за 3 квартал 2009 року у звязку з неврахуванням при визначенні приросту/убутку залишків товару вартості матеріальних ресурсів, які обліковуються на рахунку 23 «Виробництво», то суд має зазначити наступне. Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова зазначає, що Українсько-американським спільним підприємством з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс" не було враховано при визначенні приросту/убутку залишків товару вартість матеріальних ресурсів, що лічаться на рахунку 23 у сумі 133 964,21 грн. Згідно до пояснень наданих позивачем це сума загальновиробничих витрат, котрі повинні списуватися у відповідності з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» та Інструкцією використання плану рахунків бухгалтерського обліку на рахунок 23 «Виробництво» або, якщо це нерозподілені загальновиробничі витрати зразу ж на рахунок 90 «Собівартість реалізації», але, оскільки у позивача програмний продукт, передбачений для ведення бухгалтерського обліку торгівельної діяльності, й з рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» запрограмоване списання лише на рахунок 23 «Виробництво» без подальшого списання на собівартість реалізації, то для податкового обліку позивач правомірно в прирості/убутку не враховував матеріальні витрати, які обліковувалися на рахунку 23 «Виробництво», оскільки ці витрати повинні бути списані на собівартість реалізації ще в вересні 2009 року. Підтвердженням цього є надані оборотно-сальдові відомості за рахунком 701 бухгалтерського обліку за період з липня 2009 року по вересень 2009 року, в яких лише в вересні була проведена реалізація готової продукції. Тому суд вважає, що позивач цілком правомірно для податкового обліку не врахував залишки матеріальних ресурсів з метою визначення приросту/убутку залишків товару, оскільки для податкового обліку цих матеріальних ресурсів вже не було на балансі підприємства станом на 01 жовтня 2010 року.

Суд також має за необхідне зазначити, що відповідно до ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обовязків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, а саме, п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, обовязок контролюючого органу - визначати не тільки заниження, а й завищення податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Так згідно до документів, наданих до суду, вбачається, що на сторінці 15 Акту перевірки Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова зазначила, що за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року підприємство задекларувало відсотки по кредиту у розмірі 1048678,00 грн., а в додатку (без номеру) Реєстрі кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., підписаному податковими інспекторами, лише за 2009 рік витрати по відсоткам підприємства складали 1370010,27 грн., а за 1 квартал 2010р. 378 410,09 грн., як видно з додатку (без номеру) - Реєстрі кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р., тобто сума витрат на відсотки у розмірі 699 742,36 грн. була виявлена Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова, але відповідач не зазначив, не врахувавши ці витрати, Українсько-американське спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» завищило свої податкові зобовязання за декларацією з податку на прибуток. Тобто відповідач повинен був врахувати ці витрати та вказати чи занизив податкові зобовязання платник чи зависив.

Таким чином, суд вважає донарахування Українсько-американському спільному підприємству з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» податкових зобовязань з податку на прибуток неправомірним, оскільки Українсько-американське спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» правомірно задекларувало валові витрати у відповідності до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», а Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова на порушення норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ та Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, повинна була зазначити, що Українсько-американським спільним підприємством з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» були завищені податкові зобовязання з податку на прибуток.

Заниження податку на додану вартість на суму 31 798 грн. та завищення залишку відємного значення ПДВ (ряд.26 Декларації) на суму 2 888,00 грн., у тому числі заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті за січень 2009 року у сумі 3 253 грн., за лютий 2009 р. у сумі 3 253грн., за березень 2009р. у сумі 3 253 грн., за вересень 2009р. у сумі 7 168 грн., за березень 2010р. у сумі 14871 грн., та завищення залишку відємного значення ПДВ (ряд.26 Декларації) за березень 2010р. на суму 2 888 грн., Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова обґрунтовує порушенням позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та вважає, що, як й у випадку з завищенням валових витрат, податковий кредит завищено, у звязку з тим, що придбані ТМЦ та послуги були використані в процесі здійснення роздрібної торгівлі сантехнікою у 2009 році не з метою отримання доходу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит складається з сум ПДВ нарахованого (сплаченого) у звязку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Як свідчать матеріали справи, витрати на «оренду приміщень», «охорону», «теплоенергію», «електроенергію», «ремонт приміщення», «матеріальні витрати» були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, тобто для реалізації сантехніки. Закон України «Про податок на додану вартість» не містить норми, відповідно до якої забороняється відносити до податкового кредиту суми ПДВ, якщо витрати, які є базою для нарахування такого податкового кредиту, не були компенсовані доходами. Тому висновок податкового органу про завищення податкового кредиту, яке призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті, неправомірний та не відповідає нормі п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд вважає, що позивачем не були порушені норми п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 334/94-ВР від 28.12.1994р., п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а тому позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, Законом України“Проподаток на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства», Законом України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, ст.ст. 8-14, 71, 86, 160-164, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 25.06.2010 року № 0001072330/0, від 25.06.2010 року № 0001082330/0, від 03.09.2010 року № 0001072330/1, від 03.09.2010 року № 0001082330/1.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 16 листопада 2010 року.

Суддя Супрун Ю.О.