Постанова № 12469467, 16.11.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-4890/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Коробовій А.В.,

за участю:

представника позивача - Чалапа С.І.,

представника відповідача - Пусана Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2010 року Приватне підприємство "Приватна телекомпанія "Візит" (надалі - позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач), яким просив скасувати податкові повідомлення рішення № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року, № 0007031503/0/2402 від 26.07.2010 року, № 0001031503/1/3341 від 11.10.2010 року, № 0003771503/1/3341 від 11.10.2010 року, якими позивачу було визначено податкові зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 89221,09 грн., а також скасувати першу податкову вимогу № 1/908/783 від 09.09.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за результатами документальних невиїзних перевірок, оформлених актами від 10.06.2010 року № 2908/15-227-13932372 та від 13.07.2010 року № 3627/15-227/13932372, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією зроблено висновки про заниження позивачем суми орендної плати за землю у зв'язку із порушенням ст. 21 Закону України “Про оренду землі” і внесенням протягом січня - грудня 2008 року, січня - грудня 2009 року та січня-травня 2010 року щомісячної орендної плати в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі замість 3 %, внаслідок чого відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення і податкову вимогу. Позивач не погодився із вказаними висновками, посилаючись на те, що вищезазначені перевірки було проведено зі значними процесуальними порушеннями, а саме: невиїзні перевірки позивача не були передбачені в планах роботи відповідача, позивача не попереджено про проведення перевірок, не надано направлення на перевірки, акти перевірки на підпис керівника Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" не надавалися, були відправлені на адресу позивача поштою без пояснень щодо причини їх відправлення поштою.

Крім того, зазначав, що позивачем відповідачу було направлено заперечення щодо викладених в актах перевірок від 10.06.2010 року та від 13.07.2010 року висновків, проте відповідачем вони не були вчасно розглянуті та не враховані при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також позивач посилався на те, що зміни до Закону України “Про оренду землі”, якими було передбачено, що розмір орендної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, були внесені п. 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 був визнаний неконституційним, а після цього повторно внесені лише Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року № 309-VІ. Крім того, вказує, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У запереченнях посилався на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” віднесена до загальнодержавних податків та зборів. Розмір орендної плати визначений ст. 7 Закону України “Про плату за землю”, і з 01 січня 2008 року з урахуванням змін, внесених згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 03.06.2008 року № 309-VІ, повинен був складати не менше трикратного розміру земельного податку (3 % від грошової оцінки землі). Документальними невиїзними перевірками від 10.06.2010 року та 13.07.2010 року було встановлено, що позивачем по договору оренди земельних ділянок комунальної власності орендна плата у 2008-2010 роках нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, у зв'язку з чим констатовано заниження податкового зобов'язання зі сплати орендної плати. За таких обставин Кременчуцькою об'єднаною податковою інспекцією було правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року , яким донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 33543,35 грн., у тому числі за основним платежем 22356,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11178,12 грн.; № 0007031503/0/2402 від 26.07.2010 року та № 0003771503/1/3341 від 11.10.2010 року, якими донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 53404,88 грн., у тому числі за основним платежем 37118,49 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16286,39 грн.; № 0001031503/1/3341 від 11.10.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2272,86 грн., а також першу податкову вимогу № 1/908/783 від 09.09.2010 року.

Судом встановлено, що позивач Приватне підприємство "Приватна телекомпанія "Візит" (код ЄДРПОУ 13932372) зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 27.06.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №683261, довідкою з ЄДРПОУ № 09/2-2235.

Позивач перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції.

Приватне підприємство "Приватна телекомпанія "Візит" є орендарем земельних ділянок комунальної власності на підставі укладених із Кременчуцькою міською радою договору оренди земельної ділянки від 20.02.2004 року (зареєстрований 09.04.2004 року за № 010454800136) та додаткових угод до зазначеного договору від 22.11.2007 року (зареєстрована 10.12.2007 року за № 040754800518) та від 26.11.2007 року (зареєстрована 10.12.2007 року за № 040754800518) .

Позивачем було подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік, у яких позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно із договором оренди земельної ділянки та додаткових угод до нього за 2008 рік в розмірі 22356 грн. 24 коп., за 2009 рік 25754 грн. 40 коп., за 2010 рік 27273 грн. 90 коп.

10 червня 2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено відносно позивача документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки згідно податкової декларації за 2008 рік та договору оренди земельних ділянок, додаткових угод до нього.

За результатами перевірки складено акт № 2908/15-227/13932372 від 10.06.2010 року, у якому зафіксовано порушення позивачем ст. 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами, внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 03.06.2008 року № 309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на 22356,23 грн., в тому числі:

січень 2008 року 1863,02 грн.;

лютий 2008 року 1863,02 грн.;

березень 2008 року 1863,02 грн.;

квітень 2008 року 1863,02 грн.;

травень 2008 року 1863,02 грн.;

червень 2008 року 1863,02 грн.;

липень 2008 року 1863,02 грн.;

серпень 2008 року 1863,02 грн.;

вересень 2008 року 1863,02 грн.;

жовтень 2008 року 1863,02 грн.;

листопад 2008 року 1863,02 грн.;

грудень 2008 року 1863,02 грн.

За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата по договору оренди земельних ділянок комунальної власності у 2008 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених 3 % від грошової оцінки землі.

На підставі акту перевірки № 2908/15-227/13932372 від 10.06.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 33543,35 грн., у тому числі за основним платежем 22356,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11178,12 грн.

05 липня 2010 року позивачем було подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції первинну скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення, яка рішенням відповідача від 01.09.2010 року була залишена без розгляду у зв'язку з порушенням позивачем встановленого законом строку для звернення з такою скаргою.

09 вересня 2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено першу податкову вимогу № 1/908/783 про сплату позивачем боргу за узгодженими зобов'язаннями з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 32968,38 грн., яка отримана відповідачем 17 вересня 2010 року, що підтверджується відповідним підписом на податковій вимозі.

Також 13 липня 2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки згідно податкових декларацій за 2009-2010 рік та договору оренди земельних ділянок, додаткових угод до нього.

За результатами перевірки складено акт № 3627/15-227/13932372 від 13.07.2010 року, у якому зафіксовано порушення позивачем ст. 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 03.06.2008 року № 309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю, в тому числі:

за січень-грудень 2009 року - 25754,38 грн.;

за січень-травень 2010 року - 11364,10 грн.

За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата по договору оренди земельних ділянок комунальної власності у 2009-2010 роках позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених 3 % від грошової оцінки землі.

На підставі акту перевірки № 3627/15-227/13932372 від 13.07.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0007031503/0/2402 від 26.07.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 53404,88 грн., у тому числі за основним платежем 37118,49 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16286,39 грн.

Позивачем 05 серпня 2010 року було подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції первинну скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої було прийнято рішення № 38646/10/25-010 від 01.10.2010 року, яким позивачу було збільшено на 2272,86 грн. розмір штрафної (фінансової) санкції, визначеної податковим повідомленням-рішенням № 0007031503/0/2402 від 26.07.2010 року.

11 жовтня 2010 року відповідачем було винесено податкові повідомлення рішення № 0001031503/1/3341, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 53404,88 грн., у тому числі за основним платежем 37118,49 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16286,39 грн., та № 0003771503/1/3341, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2272,86 грн.

Позивач не погодився із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та першою податковою вимогою, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку порядку проведення перевірок, за результатами яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 р. № 509-XII та пп. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005, № 327 (надалі - Порядок), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до п. 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008, № 355, невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку. За наслідками невиїзної документальної перевірки складається акт (довідка) перевірки. Невиїзна документальна перевірка може бути проведена у присутності платника податків на підставі наданих ним документів.

З аналізу викладених норм вбачається, що податковий орган має право (а не обов'язок) запрошувати посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзних документальних перевірок, тому доводи позивача про те, що для проведення перевірок 10.06.2010 року і 13.07.2010 року керівника ПП "Приватна телекомпанія"Візит" не було запрошено, чим було порушено права та інтереси позивача, суд оцінює критично.

Відповідно до п. 1.3 Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Підписання акта у разі здійснення невиїзних документальних перевірок відповідно до п. 4.3 Порядку здійснюється у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта.

Відповідно до п. 4.4 Порядку у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Згідно п. 4.11 Порядку податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Судом встановлено, що акти перевірок від 10.06.2010 року № 2908/15-227-13932372 та від 13.07.2010 року № 3627/15-227/13932372 були направлені позивачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, керівник ПП "Приватна телекомпанія "Візит" для підписання зазначених актів до податкового органу не запрошувався.

На зазначені акти позивачем у встановлений п. 4.4 Порядку строк направлялися заперечення № 50 від 17.06.2010 року та № 66 від 20.07.2010 року відповідно, за результатами розгляду яких податковим органом позивачу було направлено листи № 24116/10/15-238 від 23.06.2010 року та № 28560/10/15 від 26.07.2010 року.

Враховуючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0005811503/0/2002 та № 0007031503/0/2402 було прийнято відповідачем 21.06.2010 року та 26.07.2010 року відповідно, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено порядок урахування висновків про результати розгляду заперечень позивача до актів перевірки.

Разом з тим, суд виходить з того, що у випадку, коли процедурні порушення не впливають на правильність встановлення обставин перевірки господарської діяльності платника податків, їх наявність не має своїм наслідком неправомірність винесених за результатами перевірки рішень.

Беручи до уваги те, що порядок розгляду відповідачем заперечень позивача до актів перевірок, направлення актів перевірок поштою, не підписання посадовою особою позивача актів перевірок та інші обставини процедури прийняття податкових повідомлень-рішень, на які посилається позивач, фактично не вплинули на правильність встановлення обставин господарської діяльності позивача, суд вважає, що їх наявність не мала своїм наслідком неправомірність винесених за результатами перевірок податкових повідомлень-рішень.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року, № 0007031503/0/2402 від 26.07.2010 року, № 0001031503/1/3341 від 11.10.2010 року, № 0003771503/1/3341 від 11.10.2010 року, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України “Про плату за землю”від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до п. 8 частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (в редакції, яка діє з 31.03.2005 року, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 року № 2505) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно ч. 1 ст. 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентований положеннями Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про оренду землі”.

Так, ст. 13 Закону України “Про плату за землю”визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі”від 06.10.1998 року № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюєтьсяЗаконом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, підпунктом 4 п. 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 року № 107-VІ було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”(набрали чинності з 01.01.2008 року), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Проте Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів”від 03.06.2008 року № 309- VI частина 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”знову була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати трикратний розмір земельного податку. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування 04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

Враховуючи викладене, норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008), а також з 22.05.2008 року, тобто протягом всього 2008 року та підлягали виконанню платниками вказаного податку.

З огляду на те, що згідно ст. 7 Закону України “Про плату за землю”ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2008-2010 роках повинен складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

Перевірками позивача встановлено та підтверджено в ході розгляду справи, що договір оренди землі та додаткові угоди до нього, укладені позивачем з Кременчуцькою міською радою, передбачають розмір орендної плати в сумі 1,5 % грошової оцінки землі, а саме: додаткові угоди від 10.12.2007 року до договору оренди земельної ділянки від 09.04.2004 року для розташування телевежі в 3-му планувальному районі у м. Кременчуці Полтавської області .

Таким чином, зміст вказаного договору і додаткових угод в частині визначення розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 -2010 роках, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Разом з тим, судом встановлено та не заперечується позивачем, що зміни до вищезазначених договорів в частині розміру орендної плати у 2008 - 2010 роках не були внесені, і позивач при самостійному нарахуванні орендної плати на 2008 2010 роки у податкових деклараціях виходив із розміру орендної плати по цим договорам 1,5 % грошової оцінки землі.

Статтею 14 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.

З огляду на те, що у податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008, 2009, 2010 роки, поданих позивачем до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договорами оренди земельних ділянок, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі, в сумах: за 2008 рік - 22356 грн. 24 коп., за 2009 рік 25754 грн. 40 коп., за 2010 рік 27273 грн. 90 коп., замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, перевіркою констатовано факт заниження розміру орендної плати за 2008 рік в розмірі 22356,23 грн., за 2009 рік та січень-травень 2010 року в загальному розмірі 37118,48 (детальні розрахунки сум заниження орендної плати наявні в актах перевірок від 10.06.2010 року № 2908/15-227-13932372 та від 13.07.2010 року № 3627/15-227/13932372).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у 2008, 2009, січні травні 2010 року в порушення вимог ст. 21 Закону України “Про оренду землі” здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по договорам оренди землі в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених Законом 3 % від грошової оцінки, і висновки перевірок про заниження позивачем у зазначених періодах суми орендної плати за землю є законними та обґрунтованими.

Посилання позивача на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, суд оцінює критично, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів відповідно до п. 8 частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (в редакції, яка діє з 31.03.2005 року, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 року № 2505), порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть застосовуватися.

При цьому суд виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.02.2010 року № 5-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства “Страхова компанія “Аванте”щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, наголошено, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 67, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, згідно із якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року, № 0007031503/0/2402 від 26.07.2010 року, № 0001031503/1/3341 від 11.10.2010 року, № 0003771503/1/3341 від 11.10.2010 року, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з орендної плати за землю, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Надаючи оцінку оскаржувані першій податковій вимозі № 1/908/783 від 09.09.2010 року, суд виходить із наступного.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року отримано позивачем 23.06.2010 року, що не заперечується сторонами. Разом з тим, первинну скаргу на зазначене рішення було подано позивачем до податкового органу 05.07.2010 року, тобто із порушенням встановленого Законом десятиденного строку оскарження в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, податкове зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 33543,35 грн., визначене податковим повідомленням-рішенням № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року, вважається узгодженим з моменту спливу десятиденного строку з дня отримання позивачем зазначеного повідомлення-рішення.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами " №2181-ІІІ від 21.12.2000 року у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З огляду на викладене, враховуючи, що податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року у десятиденний термін позивачем сплачено не було, відповідачем правомірно було винесено та надіслано позивачу першу податкову вимогу № 1/908/783 від 09.09.2010 року.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 27 Закону України “Про плату за землю”, ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, ст.ст. 13, 21 Закону України “Про оренду землі”, ст. 5, 6, 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2010 року.

СуддяЛ.О. Єресько