Постанова № 12469265, 11.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2010 р. № 2а-2244/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМричко Н.І.

при секретарі Якимець О.І.

з участю представника позивача Приймака В.О.

представника відповідача Томашівського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Транспортні будівельні системи»до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001632320/0/18113/10/23-2, № 0001741720/0/18136/10/17-2, №0001731720/0/18135/10/17-2, № 0001642320/0/18114/10/23-2 від 31.07.09р., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Транспортні будівельні системи» (далі ПП «Транспортні будівельні системи») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0001632320/0/18113/10/23-2, № 0001741720/0/18136/10/17-2, №0001731720/0/18135/10/17-2, № 0001642320/0/18114/10/23-2 від 31.07.09 року.

В обґрунтування позовних вимог зсилається на те, що визначені податкові зобов'язання не відповідають результатам фінансово-господарської діяльності підприємства, висновки перевіряючих грунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, а тому суперечать вимогам чинного законодаства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. На підтвердження того факту, що у позивача виникло право на податковий кредит подав копії ліцензій контрагентів, договори на виконання робіт, довідки про вартість виконаних робіт, акти здачі-приймання виконаних робіт.

Представник відповідача у судовому засіданні подав письмові заперечення на позов в яких позовні вимоги не визнав повністю. Додатково пояснив, що в період з 01.04.06р. по 31.03.09р. позивачем занижено податок на прибуток та не сплатило податок з доходів фізичних осбі за серпень 2007 року. Крім того, позивачем укладено нікчемні правочини з ПП "Картельбудпостач", ПП "Будінвесткомфорт", ПП "Будмасервіс" та ПП "Промкомфорт", внаслідок чого ПП "Транспортні будівельні системи" безпідставно занижено податок на додану вартість за результатами господарських операцій, проведених згідно вищевказаних договорів. Окрім цього зазначив, що договори підряду, акти виконаних робіт, довідки форми КБ-2, КБ-3 не спростовують висновків акту перевірки.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та перевіривши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, з огляду на таке.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Транспортні будівельні системи»за період з 01.04.2006р. до 31.03.2009р., за результатами якої складено акт за № 275/23-2/33169988 від 14.07.2009р.

У періоді, за який проводилася перевірка ПП «Транспортні будівельні системи»було платником податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку, податковим агентом по сплаті податку з доходів фізичних осіб.

За вказаний період ПП «Транспортні будівельні системи»було укладено договори на виконання робіт з ПП «Картельбудпостач», ПП «Будінвесткомфорт», ПП «Пром Комфорт стиль» та ПП «Будмасервіс».

Відповідно до ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

З положень ст.837 ЦК України вбачається, що для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

У ст.1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" наведено визначення термінів і вказано, що ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов. Статтею 21 даного закону визначено підстави та порядок прийняття органом ліцензування рішення про позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності, тобто анулювання ліцензії.

Позивачем надано до суду ліцензії контрагентів за спірними договорами, одночасно податковий орган не надав документів щодо анулювання ліцензій, чи актів контролюючого органу про порушення підприємствами-контрагентами ліцензійних умов, що могло б свідчити про неможливість виконання підрядних робіт такими суб'єктами господарювання.

Висновок відповідача, що зважаючи на початок ліквідації ПП «Картельбудпостач»25.02.2009 року, останнє не могло здійснювати виконання робіт, то в останнє загально- будівельні роботи на замовлення позивача ПП «Картельбудпостач»виконувало у грудні 2007 року. Те ж стосується ПП «Будмасервіс», яке розпочало процедуру ліквідації 23.03.2009 року, - послуги по виконанню загально - будівельних робіт за період, що перевірявся ПП «Будмасервіс»надало позивачу у січні 2009 року, тобто за два місяці до початку процедури ліквідації.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова зроблено висновок про відсутність трудових та матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача за договорами на виконання робіт бази даних АІС ОР та розрахунків комунального податку. Однак, податковий орган не встановив відсутність у даних суб'єктів господарювання залучених трудових ресурсів та техніки для здійснення субпідрядних робіт, на виконання яких даним підприємствам видано діючі на момент виконання робіт ліцензії Державним комітетом України з будівництва та архітектури. Тому наведені відповідачем факти не можуть слугувати доказом нікчемності правочинів, укладених з ПП «Транспортні будівельні системи».

Статтею 882 ЦК України у ч.4 передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Отже, договірні зобов'язання ПП «Картельбудпостач», ПП «Будінвесткомфорт», ПП «Будмасервіс»та ПП «Промкомфортстиль»(немає актів виконаних робіт та договорів)було виконано повністю, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт. В свою чергу, ПП «Транспортні будівельні системи» повністю виконало зобов'язання щодо розрахунку за виконані роботи, перерахувавши грошові кошти за виконані роботи.

Статтею 228 ЦК встановлено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.202, ст.203 ГК України зобов'язання сторін було припинено, оскільки ПП «Картельбудпостач», ПП «Будінвесткомфорт», ПП «Будмасервіс»та ПП «Промкомфортстиль»належним чином виконали взяті на себе зобов'язання, а ПП «Транспортні будівельні системи»прийняло виконання зобов'язань контрагентом, підписавши акти приймання-передачі виконаних робіт та зі своєї сторони виконало зобов'язання, провівши розрахунки за виконану роботу - отже зобов'язання сторін припинились.

Оскільки жодних порушень чинного законодавства сторонами правочину в процесі виконання господарських зобов'язань відповідачем не наведено, і судом не виявлено, відсутні підстави вважати нікчемними укладені між ПП «Картельбудпостач», ПП «Будінвесткомфорт», ПП «Пром Комфорт стиль»та ПП «Будмасервіс»та ПП «Транспортні будівельні системи»договори на виконання будівельних робіт.

Порядок формування податкового кредиту по податку на додану вартість регламентується пунктом 7.4 статті 7 Закону України. Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З вищевикладеного вбачається, що необхідною умовою для віднесення платником податку до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за результатами проведених господарських операцій є наявність податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства.

У п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Судом встановлено, що підставою для включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми 279 196,73 грн. стали належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджено відповідачем. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у встановленому Законом України "Про податок на додану вартість" порядку, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної - єдиного документа первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2006р. до 31.03..2009р. встановлено завищення на суму 11 261,76 грн. Амортизація у вказаному розмірі нараховувалась за чотири квартали 2008 року на основні засоби, віднесені до II групи - автомобіль ДЕУ та автокран КС-3575/ЗІЛ-130 7 Дт104. Висновок щодо неправомірності нарахування амортизаційних відрахувань стала довідка про те, що зазначені транспортні засоби не використовувались у господарській діяльності.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених статтею 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Амортизації підлягають витрати на придбання, зокрема основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання. Зважаючи на те, що основним видом діяльності позивача являється проведення будівельно-монтажних робіт, і саме даним видом діяльності займався суб'єкт господарювання у період, що перевірявся факт придбання автомобіля ДЕУ та автокрана КС-3575/ЗІЛ-130 7 Дт104 не для власного використання не викликає сумнівів та не оспорюється сторонами.

Норми пп. 8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлюють перелік витрат платника податку, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду, зокрема придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам та утримання основних фондів, що знаходяться на консервації. Факт придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам в даному випадку відсутній.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств" затверджено Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, відповідно до якої основні фонди підприємств може бути законсервовано, якщо за техніко-економічним обґрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним.

У п.2 Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств вказано, що консервація основних фондів підприємств - це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування. Судом встановлено що позивач не приймав рішення про консервацію придбання автомобіля ДЕУ та автокрана КС-3575/ЗІЛ-130 7 Дт1042 і не здійснював відповідних заходів по консервації. Одночасно, сам факт тимчасового невикористання основних фондів з об'єктивних причин (непередбачувана відсутність робіт, на яких транспортні засоби можуть бути зайняті) не підтверджує перебування таких на консервації, а довідка про тимчасове невикористання у господарській діяльності не є доказом консервації вказаних у такій основних фондів.

Перевіркою правильності нарахування, повноти обліку та своєчасності сплати до бюджету податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів встановлено заниження позивачем податку з власників транспортних засобів за IV квартал 2007 року на 15,28 грн., чим порушено ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів" від 11.12.1991р. Відповідно нараховано штрафні санкції в розмірі 340,00 грн.

У пп. 17.1.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими державними цільовими фондами" вказано, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п. 22.5 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного. Зважаючи на те, що заниження суми податкового зобов'язання становить 15,28 грн., а 50% від даної суми є меншим від десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то при визначення розміру штрафу слід застосовувати саме останній показник, тобто розмір штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням № 0001741720/0/18136/10/17-2 від 31 липня 2009 року складатиме 170,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ПП «Транспортні будівельні системи»утримало із заробітної плати податок з доходів фізичних осіб за серпень 2007р. в сумі 825,00 грн., вересень 2007р. в сумі 1 327,50 грн. Дані кошти помилково перераховані до місцевого бюджету Галицького району м. Львова платіжними дорученнями № 216 від 23.08.07р. та № 218 від 06.09.2007р. з призначенням платежу: «податок з доходів фізичних осіб». Тому даний платіж не надійшов за призначенням.

Листом №3781/10/25-005/373 від 27.02.2010р. «Про внесення змін до повторної скарги»ДПІ у м. Львові внесла зміни до рішення від 23.12.2009р. № 22279/10/25-005/373 про результати розгляду повторної скарги ПП «Транспортні будівельні системи»і скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 31.07.2009р. № 0001731720/0/18135/10/17-2.

Таким чином вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 31.07.2009р. № 0001731720/0/18135/10/17-2 є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ПП «Транспортні будівельні системи»підлягає задоволенню частково, податкові повідомлення-рішення № 0001632320/0/18113/10/23-2 та № 0001642320/0/18114/10/23-2 від 31.07.09 року визнанню неправомірними та скасуванню повністю, податкове повідомлення-рішення № 0001741720/0/18136/10/17-2 частково, в частині нарахування податкового зобов'язання за платежем податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 170,00 грн. нарахованих штрафних санкцій.

З урахуванням норм ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача слід присудити з державного бюджету документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001632320/0/18113/10/23-2 та № 0001642320/0/18114/10/23-2 від 31.07.09 року прийнятих Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001741720/0/18136/10/17-2 від 31.07.2009 року прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова в частині нарахування податкового зобовязання за платежем податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 170,00 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства «Транспортні будівельні системи» судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 30 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до я. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 15 листопада 2010 року.

Суддя Мричко Н.І.