Постанова № 12469252, 11.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2010 р. № 2а-5778/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.

представника позивача Хом'яка В.З.

представника відповідача Мазана О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення № 0001002301/0/11023 від 14.06.2010 року,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»(далі ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові (далі ДПІ у м. Львові), в якому просить визнати протиправними податкове повідомлення-рішення від 14.06.2010 року № 0001002301/0/11023

В обґрунтування позовних вимог зсилається на те, що перевіркою ДПІ у м. Львові встановлено, що позивачем допущено порушення пп. 7.2.6п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме - завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2010 року на суму 27112, 68 грн.

З описаними порушеннями не погоджується, вважає, що в законі не встановлено ніяких обмежень по строках отримання податкової накладної, не обмежено строк дії права на формування податкового кредиту. В законі не визначено, що платник податку, який не відобразив своєчасно податковий кредит, втрачає право на такий кредит в майбутньому періоді. Тому вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Пояснив також, що податкові накладні попередніх звітних періодів надійшли до них пізніше, що підтверджується реєстром виданих та отриманих накладних. Скарг на контрагентів підприємство не подавало, оскільки подання такої скарги є його правом, а не обовязком. Крім того, даний факт не впливає на правомірність формування податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у письмових запереченнях в яких зсилається на те, що при заповненні та поданні податкової декларації з ПДВ за січень 2010 року платником допущено порушення Закону України "Про податок на додану вартість" шляхом включення до складу податкового кредиту січня 2010 року податкових накладних попередніх звітних періодів на загальну суму 27112, 68 грн. Також стверджує, що платник не скористався правом включення до складу податкового кредиту грудня 2009 року сум податку по контрагентах без наявності податкових накладних шляхом подання на таких контрагентів скарги. В результаті вказаного порушення органом державної податкової служби зменшено ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»суму бюджетного відшкодування на 27112, 68 грн. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін та представників третіх осіб, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

ДПІ у м. Львові в період з 13.04.2010 року по 26.04.2010 року проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувало в грудні 2009 року.

За результатами перевірки складний Акт № 261/23-4/30823262 від 05.05.2010 року. В результаті проведення перевірки встановлено порушення п пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - безпідставного віднесення ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»до податкового кредиту січня 2010 року суму ПДВ 27112, 68 грн., тим самим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2010 року в сумі 27112, 68 грн.

14.06.2010 року на підставі акту перевірки ДПІ у м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення № 0001002301/0/11023 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 27112, 68 грн.;

Як встановлено, позивачем до складу податкового кредиту січень 2010 року включені податкові накладні попереднього звітного періоду (грудень 2009 року) на суму 27112, 68 грн., з дотриманням строку давності в 1095 днів. На підтвердження правомірності заявленого податкового кредиту позивачем до суду надано копії перелічених в акті перевірки податкових накладних, а також докази оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей. Обставини реальності і товарності господарських операцій, оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей відповідачем не заперечувались, спір щодо правильності оформлення податкових накладних та щодо арифметичних обрахунків між сторонами відсутній.

У відповідності до припису ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до вимог пункту 2.2. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Підпункт 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 168/97-ВР визначає, що об'єктом оподаткування з прибутку на додану вартість, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Зі змісту Закону випливає, що покупець вправі подати скаргу на контрагента, який вчасно не надав податкову накладну. Проте Закон не встановлює обовязок покупця на подання скарги.

За таких обставин суд приходить до висновку, що дата отримання податкової накладної за придбані товариством товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 27112, 68 грн. у січні 2010 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0001002301/0/11023 від 14.06.2010 року. визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2,3,11,50,70,71,72,86,94,98, 159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0001002301/0/11023 від 14.06.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»судові витрати у формі сплаченого судового збору у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 15 листопада 2010 року.

Суддя Мричко Н.І.