Ухвала суду № 124684354, 27.01.2025, Оболонський районний суд міста Києва

27.01.2025 Справа № 756/15401/24

Унікальний. №756/15401/24

Провадження. №2/756/1556/25

У Х В А Л А

27 січня 2025 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Майбоженко А.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 10004245967 від 10.08.2021 в розмірі 29 022 грн. та судові витрати.

Суддя, дослідивши позовну заяву з доданими до неї документами, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у чинній редакції визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, позивачем за подання позовної заяви з ціною позову 29 022,00 гривень та з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" мав бути сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Належним доказом про сплату судового збору є оригінал платіжного документу.

Позивачем на підтвердження сплати судового збору до позову додано копію квитанції про сплату №8167-3680-0883-4279 від 03.12.2024 на суму 2 422,40 грн.

Згідно із частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до заяви, містили відомості про те, за яку саме заяву (скаргу, дію) сплачується судовий збір (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20).

Судом перевірено зарахування сплаченої позивачем суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановлено, що в електронному реєстрі підтверджень оплат із органу Державної казначейської служби України про зарахування сум судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України відсутнє підтвердження про зарахування 2 422,40 гривень судового збору, сплаченого згідно вищезгаданої квитанції від 03.12.2024.

Відтак, суд дійшов висновок, що надана позивачем квитанція на суму 2 442,40 гривень не може вважатись належним доказом сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Виходячи з наведеного, судовий збір у сумі 2 422,40 грн. згідно квитанції про сплату №8167-3680-0883-4279 від 03.12.2024 не зараховано, тому вказана квитанція не може бути прийнятий судом як належний доказ сплати судового збору.

Таким чином, позивачу слід надати докази, підтверджуючі зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету, зокрема довідку органу Державної казначейської служби України про зарахування судового збору у цій справі до спеціального фонду Державного бюджету України, або в разі відсутності таких доказів, доказ - сплати судового збору у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст.185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач, відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Додатково суд роз`яснює, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Враховуючи наведене, вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без руху, встановивши позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, який рахувати з дня отримання її копії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Майбоженко