Постанова № 12468208, 30.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2010 р.Справа №2а-8621/10/8/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекція в АРК

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК № 0002451503/0 від28.06.2010р.

за участю представників сторін: не з’явились

Сутність спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до відповідача та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ №0002451503/0 від 28.06.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при встановленні факту порушення граничних строків зі сплати збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету строком сплати до 19.02.2010р. по рахунку №36356 від 28.01.2009р. в розмірі 24569,30 грн., користувався лише відомостями особового рахунку позивача, не приймаючи до уваги первинних платіжних документів, що суперечить положенням п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, та у порушення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач проти позову заперечує та просить в позові відмовити з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов. Відповідач, зокрема, зазначив, що факт порушення граничних строків при сплаті збору на геологорозвідувальні роботи в розмірі 24569,30 грн. був встановлений за результатами невиїзної документальної перевірки, проведеної відповідачем з питання своєчасності сплати збору на геологорозвідувальні роботи, про що був складений акт перевірки від 22.06.2010р. за №1004/1503/03347678, згідно якого було виявлено, що позивач по справі несвоєчасно сплатив до бюджету суму узгоджених податкових зобов’язань по збору на геологорозвідувальні роботи по податковому розрахунку №36356 від 28.01.2009р. терміном сплати до 19.02.2010р. в сумі 24569,30 грн., а саме: податкове зобов’язання було фактично сплачено позивачем в сумі 12659,65 грн. 19.02.2010р., в сумі 11905,65 грн. 19.05.2010р. На підставі виявлених порушень відповідно до положень п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача були застосовані штрафні санкції , у зв’язку з чим й було прийнято оспорюване по справі податкове повідомлення-рішення.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.07.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

30.08.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло клопотання від позивача про розгляд справи у відсутність представника позивача в порядку письмового провадження.

30.08.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло клопотання від відповідача про розгляд справи у відсутність представника відповідача в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

22.06.2010р. Сакською ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка з питань своєчасності сплати погодженої суми податкового зобов’язання по збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 4 квартал 2008р., за результатами якої був складений акт за №1004/1503/03347678 (а.с.5).

В результаті перевірки було встановлено несвоєчасне погашення погодженого податкового зобов’язання по розрахунку №36356 від 28.01.2009р. терміном сплати 19.02.2010р., з яких фактично своєчасно було погашено 12659,65 грн., а решта в сумі 11909,65 грн. була погашена 19.05.2010р.

Згідно зазначеного акту при проведенні перевірки були використані податкові розрахунки, данні картки особового рахунку та платіжні доручення.

На підставі зазначеного акту Сакською ОДПІ відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.06.2010р. за №0002451503/0, за яким до позивача застосовані 50%-ві штрафні санкції у розмірі 12284,66 грн. за затримку на 454 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 24569,30 грн. (а.с.6).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій винесене відповідачем на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.

П.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції, визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

П. 17.3 ст. 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

В свою чергу, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, суд вважає, що підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов’язань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та, зокрема, платіжні доручення.

Вказане підтверджується і вимогами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005. за № 843/11123, п. 11.4 якої передбачено, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

З даних положень законодавства слідує, що операції в картці особового рахунку проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обов’язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).          

Ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обов’язок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. і відповідно до Податкового роз’яснення щодо черговості погашення і окремих питань стягнення сум податкового боргу”, затвердженого наказом ДПА України від 13.11.2002 р. №540, кошти, які надійшли в рахунок погашення зобов’язань по податках і зборам ( обов’язковим платежам ), прямують на погашення податкових зобов’язань з того ж самого платежу в порядку календарної черговості граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків і торкається як самостійно розрахованих платниками податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючими органами.

Судом встановлена сплата позивачем податкових зобов’язань зі збору на геологорозвідувальні роботи за 4 квартал 2008р. в сумі 24569,30 грн. згідно наданого позивачем платіжного доручення №93 від 27.01.2009р., в якому зазначено у якості призначення платежу «податок на ГРР за 4 квартал 2008р.» (а.с. 7).

Разом з тим, судом було досліджене долучене до матеріалів справи платіжне доручення №564 від 19.05.2010р. на суму 23033,41 грн., на яке посилається відповідач, як на документ, за яким позивач остаточно погасив податковий борг з погодженого податкового зобов’язання зі сплати збору на геологорозвідувальні роботи за 4 квартал 2008р., однак прм цьому судом було встановлено, що таке твердження відповідача спростовується наявною в платіжному дорученні приміткою щодо призначення платежу: «податок на ГРР за 1 квартал 2010р.».

Отже, фактично сплачені позивачем суми були зараховані в рахунок погашення податкового боргу і пені за календарною черговістю і нараховані штрафні санкції 50% з розрахунком кількості днів затримки.

З цієї причини, відповідач зробив висновок, що позивачем по справі порушено вимоги п.п.5.3.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. і на підставі п.п.17.1.7 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. застосував до позивача штрафні санкції за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених Законом.

Суд не може погодитися з позицією відповідача по справі з наступних підстав.

Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні» №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми перекладу на рахунок одержувача.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен направо володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 22 ). Конституція України має вищу юридичну силу (ст. 8 ).

Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч. 2 ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь – які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

П. 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

Отже чинним законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст. 11 Законом України “Про державну податкову службу в Україні” не має права на переперевірку, а також самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду визначити призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

                    До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв із перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перерозподіляти платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування п.17.1.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. №2181.

Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.

                    Для органів державної податкової служби доказом порушення позивачем строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобов’язань.

                    При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Адже, проводячи перевірку своєчасності сплати погодженої суми податкового зобов’язання по збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 4 квартал 2008р. у тому числі й на підставі платіжних доручень, відповідач на зазначив в акті, з яких саме підстав він не відніс платіж, вчинений позивачем за платіжним дорученням №93 від 27.01.2009р. в сумі 24569,30 грн. на рахунок погашення зобов’язання по сплаті збору на ГРР за 4 квартал 2008р. відповідно до призначення платежу. Здебільшого, що із зазначеного акту взагалі не вбачається на рахунок погашення яких саме зобов’язань та з яких підстав Сакська ОДПІ віднесла зазначений платіж. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні перевірки взагалі не врахував зазначене платіжне доручення, у зв’язку з чим, відомості, відображені в акті перевірки (а.с.5) не відповідають дійсним обставинам, вважаються неповними та зробленими за суб’єктивними припущеннями відповідача, що при складенні актів перевірки не припустимо.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Проте, доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки та при зміни призначення платежів позивача, а також обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачем суду не надано.

Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

Постанова складена у повному обсязі 30.08.2010р..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ від 29.06.2010р. за №0002451503/0 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 12284,66 грн. Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства в м. Саки».

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» (96500, м. Саки, вул.Промишленна, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 03347678) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Кушнова А.О.