Ухвала суду № 124680184, 27.01.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/118/25

Провадження № 2/302/123/25

7

УХВАЛА

про забезпечення позову

27 січня 2025 року селище Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Повідайчик О.І., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рішко Сергія Івановича, про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

24 січня 2025 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Корбутяк Ірина Василівна про скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення права власності на неї.

Одночасно у позовній заяві представника позивача ОСОБА_1 адвокат Рішко Сергій Іванович просить постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:09:011:0113, що розташована в ур. «Обічка» в селі Пилипець Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області площею 0,3116 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, та заборони вчинення будь-яких дій щодо поділу та/або об`єднання та/або відчуження у будь-який спосіб цієї земельної ділянки.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існує вірогідність подальшого відчуження майна третім особам, а відтак ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі задоволення позову буде неможливий.

Давши оцінку наведеним у заяві підставам забезпечення позову, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1 і 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборони вчинення певних дій.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», яка враховується судом як практика сталого правозастосування відповідних процесуальних норм, тобто в якості правової визначеності, як елемента верховенства права, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з п.10 ці заходи мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

З аналізу вказаної норми слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Подання позову, а також відкриття провадження не зупиняють оскаржуваних дій, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням наданих доказів на підтвердження своїх вимог, суд пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Натомість, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна - земельних ділянок, не свідчить про передчасний висновок суду про протиправність дій відповідача.

Крім того, невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, що означатиме порушення в тому числі вимог п.1 ст.6 § 1 Конвенції. Значення обов`язковості виконання рішення суду висловлено в правовій позиції Європейського суду з прав людини в Рішенні у справі «Деркач та Палек проти України» (Заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004.

На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача адвоката Рішко С.І. щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно забезпечення позову є обґрунтованими, законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Належність нерухомого майна відповідачу ОСОБА_2 підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 409314390 від 23.01.2025 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:09:011:0113 площею 0,3116 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану в ур. «Обічка» в селі Пилипець Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рішко Сергія Івановича, про забезпечення позову у цивільної справі № 302/118/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Корбутяк Ірина Василівна про скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення права власності на неї задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:09:011:0113, що розташована в ур. «Обічка» в селі Пилипець Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області площею 0,3116 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка на праві власності належить ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), заборонивши вчиняти будь-які дії, щодо поділу та/або об`єднання та/або відчуження у будь-який спосіб цієї земельної ділянки.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя О. І. Повідайчик