Вирок № 124678221, 23.01.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/2145/23

Провадження № 1-кп/302/21/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2025 рокус-ще Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Міжгір`я (в режимі відеоконференцзв`язку) кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Баня Лисовицька, Стрийського району Львівської області, громадянина України, який має вищу освіту, не одруженого, на утримані неповнолітніх дітей немає, працює начальником пункту надання фінансових послуг філії № 21 ТОВ «НоваПей», навчається на ІІІ курсі денного відділення Тернопільського кооперативного фахового коледжу за спеціальністю «Підприємництво та торгівля», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2023 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено про проведення загальної мобілізації.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.

Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу в Україні» визначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць, зобов`язані, у тому числі, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для призову на військову службу.

Статтею 39 ч.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу в Україні» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до статті 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

12.07.2023 року ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним, прибувши до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , будучи визнаним військово-лікарською комісією ВЛК протокол №139 від 12.07.2023 року придатним до військової служби та будучи належним чином, у встановленому законом порядку. повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу, не маючи права на відстрочку, у цей же день, о 16.00 год. отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 з подальшою відправкою до військової частини НОМЕР_1 на 17.07.2023 року, про що ОСОБА_6 розписався у розписці (корінці) про отримання повістки, та без поважних причин, не маючи підстав для відстрочки чи звільнення від призову за мобілізацією, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не з`явився на визначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_3 , на телефоні дзвінки за його номером телефону, для з`ясування причини неявки, не відповідав.

Таким чином, ОСОБА_6 ухилився від виконання свого конституційного обов`язку та призову на військову службу за мобілізацією, чим порушив вимоги ст.65 Конституції України, положення Законів України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, визнав повністю, проти фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті не заперечує, кваліфікацію інкримінованого кримінального правопорушення не оспорює та суду пояснив про обставини вчинення ним злочину, зазначивши про те, що 12.07.2023 року його зупинили на блок-пості в селі Торунь Хустського району Закарпатської області та направили до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він пройшов військово-лікарську комісію, за висновками якої він був визнаний придатним до військової служби. У той день, 12.07.2023 року у ІНФОРМАЦІЯ_4 йому вручили повістку із явкою до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 17.07.2023 року, та інспектор ОСОБА_8 також повідомила йому, що необхідно надати ще додаткові документи для уточнення його даних. Він отримав повістку 12.07.2023 року, підписав мобілізаційне розпорядження, також його попередили про кримінальну відповідальність за ст.336 КК України. Однак у зазначений в повістці день та час 17.07.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, так як боявся за своє життя, якщо буде мобілізований з подальшою відправкою до військової частини та проходження військової служби. Будь-яких підстав для відстрочки від проходження військової служби на той час він не мав. Поважних причин неприбуття 17.07.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього не було. У вчиненому щиро розкаюється, до скоєного відноситься негативно, свою вину визнає повністю, про скоєне жалкує та запевнив, що належні висновки для себе зробив та подібного в майбутньому не вчинить. Клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності за ст.48 КК України, повторно заявлене захисником під час промови в судових дебатах, просить не розглядати. Та просить суд суворо його не карати та не позбавляти волі, застосувати до нього положення статті 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на ті обставини, що на його повному матеріальному утриманні знаходиться матір, яка має проблеми зі здоров`ям та брат студент.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження судом були досліджені у повному обсязі докази сторони обвинувачення за пред`явленим ОСОБА_6 обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.

Та, незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, його вина знайшла повне підтвердження в судовому засіданні дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами:

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , який суду пояснив, що з 25.02.2022 року по 27.07.2024 року він проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та в його обов`язки, крім інших, входило приймання людей для подальшого проходження ВЛК. У разі, якщо за висновками військово-лікарської комісії особу було визнано придатною, то призначали її в команду, оформлювали наряди на відправку до однієї з військових частин та у той же день вручали повістку. Стосовно ОСОБА_6 пригадує, що 12.07.2023 року після проходження ним ВЛК, останній був визнаний придатним до військової служби, йому під підпис була вручена повістка з явкою на 17.07.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Будь-яких підстав для відстрочки від проходження військової служби, ОСОБА_6 не повідомляв. Далі, як йому стало відомо, ОСОБА_6 на вказаний у повістці день не з`явився, у зв`язку з чим матеріали щодо нього були направлені до відділення поліції; - показаннями свідка ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює у ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаді головного спеціаліста. 12.07.2023 року був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 та при перевірці його облікових даних було з`ясовано, що ОСОБА_6 є офіцером запасу, має вищу освіту, закінчив медичний навчальний заклад, за спеціальністю «хірургія», та досвідчених осіб за вказаною спеціальністю на даний час є нагальна потреба під час виконання бойових завдань. Також свідок пояснила, що 12.07.2023 року ОСОБА_6 було видано направлення на проходження ВЛК, за результатами якого останній був визнаний придатним до військової служби та у той день ОСОБА_6 була вручена повістка з необхідністю явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 17.07.2023, в отриманні якої він власноруч поставив підпис. ОСОБА_6 було нею повідомлено про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 також для уточнення його військово-облікових даних. Станом на 12.07.2023 року права на відстрочку ОСОБА_6 не мав. В подальшому, 17.07.2023 року ОСОБА_6 по повістці не з`явився, на телефонні дзвінки він не відповідав та матеріали відносно ОСОБА_6 були направлені до відділення поліції.

Встановлені судом обставини також підтверджуються зібраними у даному кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:

- витягом з ЄРДР про реєстрацію 14.09.2023 кримінального провадження № 12023071110000'90 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст.336 КК України (т.1 а.с.81);

- заявою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 16.08.2023 року, та змістом заяви повідомлено про скоєння ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України (т.1 а.с.83-84);

- рапортом начальника СП ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_11 від 13.09.2023 року про те, що в ході розгляду матеріалів ЄО № 2269 від 22.08.2023 року встановлено, що в чергову частину ВП №2 надійшло звернення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення за статтею 336 КК України громадянином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця: АДРЕСА_2 , який після проведення співбесіди та уточнення облікових даних, 17.07.2023 року о 15-00 год. не з`явився відповідно до отриманої бойової повістки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для відправки у військову частину (т.1 а.с.93);

- рапортом начальника СП ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_11 від 23.08.2023 року про те, що в ході розгляду матеріалів, які зареєстровані в ІТС ІПНП «ЖЄО» № 2269 від 22.08.2023 року по факту ухилення від військового обов`язку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було здійснено дзвінок до ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою встановлення чи перебуває в них на обліку та чи з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_7 гр.. ОСОБА_6 на протязі липня 2023 року. В телефонній розмові черговий повідомив, що ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_7 не з`являвся, на обліку в даному ТРЦК та СП не перебуває. Також повідомив, що ОСОБА_6 з 2022 року, відповідно до бази «Оберіг» перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 (т.1 а.с.94);

- рапортом начальника СП ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_11 від 23.08.2023 року, відповідно до якого, останній доповідає, що в ході розгляду матеріалів ІТС ІПНП «ЖЄО» № 2269 від 22.08.2023 року, відібрати пояснення від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не представилося можливим, так як останній відсутній на території Закарпатської області. Однак, в телефонній розмові (м.т. НОМЕР_2 ) він пояснив, що на даний час знаходиться в м.Моршин Львівської області, також пояснив, що його було запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_9 з блок-поста Торунь, для уточнення облікових даних. По факту неявки на 17.07.2023 року до військомату смт.Міжгір`я для відправки у військову частину додав, що не з`явився, так як він був лише проїздом у Закарпатській області ,військового квитка біля себе він не мав, так як всі документи він подав до Тернопільського університету, факультет «Менеджмент та документообіг», для вступу. Та з серпня 2023 року його було зараховано на денну форму навчання Тернопільського університету (т.1 а.с.95);

- листом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 підполковника ОСОБА_12 за вих.№ 6985 від 08.09.2023, відповідно до якого надано інформацію про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 не перебував та не з`являвся відповідно до Указу Президента України про проведення військового стану від 24.02.2023 та Указу Президента України про загальну мобілізацію. Іншої інформації ІНФОРМАЦІЯ_10 не має (т.1 а.с.98);

- матеріалами особової справи офіцера запасу молодшого лейтенанта ОСОБА_6 , які сформовані ІНФОРМАЦІЯ_11 , а саме: оригіналом розписки про отримання ОСОБА_6 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 15-00 годин 17.07.2023 року, яку ОСОБА_6 одержав 12.07.2023 (т.1 а.с.110); контрольним талоном мобілізаційного розпорядження №1 у команду в/ч НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_6 , яке останній одержав о 16-00 год. 12.07.2023 року (т.1 а.с.111); реєстраційним бланком до методики БОО «Адаптивність-200» з результатами опитування по методиці «Адаптивність-200» ОСОБА_6 від 12.07.2023 (т.1 а.с.113,117); автобіографією ОСОБА_6 від 12.07.2023 року (т.1 а.с.109,114); карткою вивчення військовослужбовця молодшого лейтенанта ОСОБА_6 за результатами професійного відбору від 12.07.2023 року (т.1 а.с.108); карткою обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_6 від 12.07.2023 року щодо придатності до військової служби (т.1 а.с.116); довідкою військово-лікарської комісії №2866 від 12.07.2023 року за проведеним медичним оглядом ОСОБА_6 та відповідно до якого ОСОБА_6 визнаний придатним до військової служби (т.1 а.с.115); листом доведення до ОСОБА_6 відповідальності за ст.336 КК України, за підписом ОСОБА_6 від 12.07.2023 року (т.1 а.с.112); копію паспорту на ім`я « ОСОБА_6 » № НОМЕР_3 від 06.02.2023 року (орган видачі 6132) (т.1 а.с.118);

- висновком експерта № СЕ-19/107-23/9646-ПЧ від 06.10.2023 року, складеного судовим експертом Закарпатського НДЕКЦ ОСОБА_13 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №1202307110000190 та відповідно до висновків якої, підпис у графі «підпис, прізвище та ініціали» у документі Контрольний талон мобілізаційного розпорядження № 1 від 12.07.2023 року виконаний ОСОБА_6 (т.1 а.с.144-150);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.10.2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнала на другій світлині (зліва направо) ОСОБА_6 , за загальними рисами обличчя, а також наявністю бороди (т.1 а.с.151-154);

- постановою слідчого СВ ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_14 віл 19.09.2023 року про визнання у кримінальному провадженні №1202307110000190 речових доказів - особової справи офіцера запасу молодшого лейтенанта ОСОБА_6 , яка сформована ІНФОРМАЦІЯ_11 з наступними документами в оригіналі, а саме: розписка про отримання повістки до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; контрольний талон мобілізаційного розпорядження №1; лист доведення до ОСОБА_6 від 12.07.2023 року; довідка військово-лікарської комісії № 2868 від 12.07.2023 року; картка обстеження та медичного огляду від 12.07.2023 року; рукописна та друкована автобіографія ОСОБА_6 ; картка вивчення військовослужбовця молодшого лейтенанта ОСОБА_6 ; реєстраційний бланк до методики БОО «Адаптивність-200»; результати опитування «Адаптивність-200», та копія паспорту на ім`я « ОСОБА_6 », які долучено до матеріалів кримінального провадження №1202307110000190 від 14.09.2023 (т.1 а.с.107)

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись Законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Недопустимості доказів, згідно вимог ст.ст.87-89 КПК України, судом не встановлено, оскільки всі письмові та речові докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст.87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні речові докази, документи відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та у суду сумнівів не викликають. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом не встановлено.

Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання свідків, які також є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок. Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах свідків обвинувачення суд не вбачає.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин даного кримінального провадження, керуючись Законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, та доходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 повністю доведена під час судового розгляду.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ст.336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до положень ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі статтею 65 КК України, суд враховує наступне.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

В той же час, згідно зі статтею 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) у сфері забезпечення призову та мобілізації та вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів. При цьому, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся.

Крім того, суд враховує ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_6 на теперішній час офіційно працює ТОВ «Нова пошта» (т.1 а.с.181), займається суспільно-корисною працею, має регулярний дохід та постійне джерело прибутку, закінчив Тернопільський медичний університет за фахом «хірургія», проте стійких соціальних зв`язків ОСОБА_6 немає: він не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та/або непрацездатних осіб не має, на теперішній час є студентом денного відділенні Тернопільського кооперативного фахового коледжу за спеціальністю «Підприємництво та торгівля», та за місцем навчання зарекомендував себе з позитивної сторони: проявляє наполегливість при вивченні матеріалу, систематично працює над підвищенням свого інтелектуального рівня, є сумлінним, відповідальним студентом, за характером спокійний, доброзичливий, товариський, на критику реагує правильно, з викладачами ввічливий та тактовний, що вбачається з характеристики від 10.10.2023 року, виданої директором Тернопільського кооперативного фахового коледжу, яка є в матеріалах справи (т.1 а.с.178), ОСОБА_6 має постійне місце реєстрації та чітко визначене місце проживання, за яким характеризується позитивно, скарг від сусідів та односельчан в старостинський округ не надходило, алкогольними напоями не зловживає, веде здоровий спосіб життя, що вбачається з характеристики виконкому Моршинської міської ради від 02.10.2023 року (т.1 а.с.177), на диспансерному обліку у лікарів нарколога, психіатра ОСОБА_6 не перебуває, хронічних захворювань не має, інвалідом певної групи не являється.

До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд відносить повне визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, щире каяття у скоєному, активне сприяння у встановленні істини по даному кримінальному провадженню.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

На думку органу пробації, відповідно до змісту досудової доповіді Хустського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області складеної 18.04.2024 року, з інформації, що характеризує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його спосіб життя, попередню історію правопорушень, та орган пробації вбачає середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, та вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства та окремих осіб. Та на думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а саме: пояснити ОСОБА_6 всі наслідки його дій в майбутньому, які необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, за наявності мотивів і готовності до змін самого обвинуваченого; скоригувати думку обвинуваченого про усвідомлення ним ведення правильного способу життя, що не суперечить нормам суспільства та Закону України; зміна прокримінального мислення. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов?язків, відповідно до ч.3 ст.76 КК України. А також застосувати інші міри та покласти обов?язки згідно чинного законодавства на розсуд суду (т.1 а.с.68-71).

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_6 суд враховує ступень тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого, особу обвинуваченого, його молодий вік, матеріальний та сімейний стан, та який раніше не судимий, на теперішній час працює, навчається, утриманців немає, за місцем проживання та навчання характеризується виключно позитивно, на диспансерному обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває.

Разом з тим, суд враховує ті обставини, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке за класифікацією злочинів, передбачених ст.12 КК України, хоча й відносяться до нетяжкого злочину, але спрямоване на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації та воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад.

При обранні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, відповідно до ст.65 Конституції України захист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів, є обов`язком громадян України. Такі положення Основного Закону дублюються в статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Умисне ухилення від такого обов`язку під час війни створює негативні наслідки та тенденції в суспільстві та підриває обороноздатність держави.

У постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 11.05.2021 року по справі №336/4259/18 зазначено, що при визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер і залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв`язку з системним тлумаченням положень ст.ст. 65, 66, 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного.

Та при призначенні покарання суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та той факт, що на території України введений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, у зв`язку з чим призначення судом покарання із застосуванням статті 75 КК України не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, що повністю узгоджується з Постановою колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 05.02.2024 року у справі №625/67/23 (провадження № 51-4983 км 23).

Аналогічна позиція також викладена у Постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15.11.2023 року у справі № 641/1067/23 (провадження № 51-5308км23), у якій зазначено, що з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні зі збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений військовозобов`язаним умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

Обвинувачений ОСОБА_6 хоча і скоїв умисний нетяжкий злочин, але його поведінка створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і особи обвинуваченого.

Отже, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку про те, що покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ст.336 КК України, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.

Встановлені у даному кримінальному провадженні обставини не дають підстав для застосування положень ст.75 КК та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, адже в такому разі буде досягнута мета злочину, якою прагне досягнути особа, що ухиляється від призову.

Зазначені вище обставини унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства, тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, в межах санкції, передбаченої статтею 336 КК України, та, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його вік, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_6 покарання відповідно до найнижчої межі санкції ст.336 КК України, що відповідає ступеня тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та конкретним обставинам кримінального провадження, та є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів. Вважати таке покарання надмірно суворим, у суду підстав не вбачається.

Крім того, призначене покарання, на думку суду, відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та не є надто суворим чи м`яким. Таким чином, буде досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_6 такого покарання буде необхідним, співрозмірним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати не тільки загальним принципам призначення кримінального покарання, але й таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Підстав для застосування положень ст.ст.69,75,76 КК України суд не вбачає.

Цивільні позови по даному кримінальному провадженню не заявлено.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням у даному кримінальному провадженні експерта, згідно обвинувального акту, відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 в ході досудового розслідування та під час судового розгляду справи не обирався. Та підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу суд не вбачає з огляду на відсутність клопотання прокурора.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, оригінали документів з особової справи офіцера запасу ОСОБА_6 , яка сформована ІНФОРМАЦІЯ_11 , зокрема: розписку про отримання повістки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , контрольний талон мобілізаційного розпорядження №1, лист доведення до ОСОБА_6 від 12.07.2023 року, довідку військово-лікарської комісії № 2868 від 12.07.2023 року, картку обстеження та медичного огляду від 12.07.2023 року, рукописну автобіографію ОСОБА_6 , друковану автобіографію ОСОБА_6 , картку вивчення військовослужбовця молодшого лейтенанта ОСОБА_6 , реєстраційний бланк до методики БОО «Адаптивність-200», результати опитування «Адаптивність-200», копію паспорту на ім`я « ОСОБА_6 », які знаходяться в матеріалах кримінального провадження (т.1 а.с.108-118), суд вважає необхідним залишити в матеріалах даного кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.100, 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання даного вироку.

Речові докази у даному кримінальному провадженні; оригінали документів з особової справи офіцера запасу молодшого лейтенанта ОСОБА_6 , сформованої ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_3 ), а саме: розписку про отримання повістки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , контрольний талон мобілізаційного розпорядження №1 лист доведення до ОСОБА_6 від 12.07.2023 року, довідку військово-лікарської комісії № 2868 від 12.07.2023 року, картку обстеження та медичного огляду від 12.07.2023 року, рукописну автобіографію ОСОБА_6 , друковану автобіографію ОСОБА_6 , картку вивчення військовослужбовця молодшого лейтенанта ОСОБА_6 , реєстраційний бланк до методики БОО «Адаптивність-200», результати опитування «Адаптивність-200», копію паспорту на ім`я « ОСОБА_6 », які знаходяться в матеріалах кримінального провадження (т.1 а.с.108-118) - залишити в матеріалах даного кримінального провадження.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області ОСОБА_15