Ухвала суду № 124665637, 23.01.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25974/24

Провадження №1-кс/752/707/25

У Х В А Л А

про арешт майна

23.01.2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 та захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , розглянувши клопотання, внесене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100010003294 від 08.11.2024 року, -

в с т а н о в и в:

прокурор Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 поштою звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, вилученого 14.01.2025 року у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування клопотання зазначає, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100010003294 від 08.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Просить накласти арешт у кримінальному провадженні № 12024100010003294 від 08.11.2024 р. на майно, вилучене у ході проведення обшуку за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.

Захисники заперечували проти задоволення даного клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_7 , серія НОМЕР_1 та паспорту громадянина України ОСОБА_6 , серія НОМЕР_5. в судовому засіданні зазначили, що вилучені грошові кошти у розмірі 24 000 доларів США та 158 000 грн. належать доньки підозрюваної ОСОБА_6 та не є речовими доказами у справі. З клопотанням про арешт вказаних коштів з метою конфіскації майна прокурор не звертався.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши документи, додані до клопотання, встановлено наступне.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчим відділом Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100010003294 від 08.11.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

14.01.2025 року в період часу з 16 год. 13 хв. до 17 год 09 хв. після затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_6 було проведено невідкладний обшук за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено майно, зокрема

- грошові кошти (купюри): номіналом 100 доларів США у кількості 240 шт. на загальну суму 24000 доларів США,

- грошові кошти (купюри): номіналом 1000 грн. у кількості 111 шт., номіналом 500 грн. у кількості 92 шт., номіналом 200 грн. у кількості 5 шт., на загальну суму 158 000 грн.,

- печатки у кількості 3 шт.,

- довідки ЛЛК КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги №3 «Шевченківського району м. Києва з печаткою лікарсько консультативної комісії у кількості 13 шт.,

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_8 , серія НОМЕР_2 та паспорт громадянина України ОСОБА_6 , серія НОМЕР_5.

Постановою від 15.01.2024 року старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 зазначені речі визнано речовими доказами у даному кримінальном провадженні.

Звертаючись до суду з клопотанням про арешт вказаного майна, прокурор зазначив, що метою такого заходу кримінального провадження є збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

На переконання суду в даному випадку слідчий дотримався вказаних вимог закону, а тому клопотання підлягає задоволенню в частині накладення арешту на печатки у кількості 3 шт. та довідки ЛЛК КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги №3 «Шевченківського району м. Києва з печаткою лікарсько консультативної комісії у кількості 13 шт.

Так відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов`язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

Доводи клопотання та додані до нього матеріали, на думку суду, містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що печатки у кількості 3 шт. та довідки ЛЛК КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги №3 «Шевченківського району м. Києва з печаткою лікарсько консультативної комісії у кількості 13 шт., вилучені під час проведення обшуку, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, оскільки відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Разом з тим, слідчий суддя, суд відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З матеріалів клопотання вбачається, що постановою слідчого від 14.01.2025 року вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти, речі та документи визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України останова слідчого, дізнавача, прокурора складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частини. В свою чергу мотивувальна частина повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обгрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Аналізуючи постанову про визнання речовим доказом від 14.01.2025 року, суд вважає необхідним зазначити, що її зміст фактично дулює обставини кримінального провадження - фабулу кримінального правопорушення, яка є ідентичною до письмового повідомлення про підозру.

Натомість, постанова про визнання речовим доказом від 14.01.2025 року не містить жодних відомостей про те, що вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти могли бути або були знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, були об"єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти, на думку суду, не відповідають жодному з критеріїв, визначених ст. 98 КПК України.

Сам факт формального набуття згідно постанови слідчого від 14.01.2025 року процесуального статусу речового дооказу, не свідчить про відповідність вилучених під час проведення обшуку грошових коштів критеріям, визначенми ст. 98 КПК України та безумовною підставою для арешту цього майна.

При цьому, суд звертає увагу, що розмір предмету можливої неправомірної вигоди у кримінальному провадженні складає 5 000 доларів США, а сума вилучених грошових коштів становить 24 000 доларів США та 158 000 грн., тому суд погоджується з доводами сторони захисту, що такі грошові кошти не можуть бути предметом кримінального правопорушення та мати відношення до кримінального провадження.

Судом встановлено, що донька підозрюваної ОСОБА_6 - ОСОБА_10 займається приватною медичною практикою та має постійний дохід від підприємницької діяльності. Відповідно до податкової декларації за 2021 рік загальна сума доходу за звітний (податковий) період склала 6 782 327,5 грн. Згідно паспорту громадянина України ОСОБА_10 серії НОМЕР_3 , виданого Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 28.09.2006 року, остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 50 000 доларів США.

З матеріалів, доданих до клопотання, вбачається, що у протоколі обшуку квартири АДРЕСА_3 адвокат ОСОБА_6 зазначав про належність коштів в сумі 24 000 доларів США та 158 000 грн. саме ОСОБА_10 .

Щодо паспорта громадянина України для виїзду закордон ОСОБА_6 серія НОМЕР_1 та паспорта громадянина України ОСОБА_6 серія НОМЕР_4 , суд вважає необхідним зазначити, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Відповідно до пункту 22 розділу І Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ в особи, взятої під варту або засудженої до позбавлення волі, паспорт вилучається органами дізнання, попереднього слідства або судом. При звільненні з-під варти чи від відбуття покарання паспорт повертається його власникові.

Судом встановлено, що 14 січня 2025 року ОСОБА_6 затримана в порядку ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2025 року відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. Цього ж дня, тобто 16 січня 2025 року на рахунок ТУ ДСА України у м. Києві внесено кошти в сумі 242 240 грн., а ОСОБА_6 звільнено з-під варти.

Таким чином, паспорт громадянина України для виїзду закордон ОСОБА_6 серія НОМЕР_1 та паспорта громадянина України ОСОБА_6 серія НОМЕР_4 підлягають поверненню ОСОБА_6 . Вказані документи не можуть бути віднесені до речових доказів.

З огляду на наведене, клопотання підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170 - 173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання, внесене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100010003294 від 08.11.2024 року - задовольнити частково.

Накласти арешт на вилучені 14.01.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , печатки у кількості 3 шт. та довідки ЛЛК КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги №3 «Шевченківського району м. Києва з печаткою лікарсько консультативної комісії у кількості 13 шт..

В іншій частині клопотання залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя