Ухвала суду № 124631621, 21.01.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20929/24

Провадження №2/369/4957/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., вивчивши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат і 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Разом з позовною заявою на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову. Просили суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 . Накласти арешт на житловий будинок, садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, у тому числі на земельну ділянку кадастровий номер 3222485900:03:004:5441, площею 0,1268 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 . Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у місті Києві та Севастополі державним адміністраціям кредитованим суб`єктам, нотаріусам (державним/приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функції державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстрацій дії щодо вищевказаного майна. Свою заяву мотивували тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.01.2014 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №581/П/99/2007-840 від 15.10.2007 року у в сумі 58565,34 доларів США. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.08.2021 року було замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» на нового кредитора ТОВ «Брайт інвестмент».

Згідно платіжного доручення №11894938 від 05.08.2022 року за ВП №48349347, відповідачем ОСОБА_3 сплачено борг в розмірі 469833,25 грн. на виконання вищезазначеного рішення суду. Отже рішення суду було виконано після спливу 7 років. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовною заявою щодо стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 1095461,05 грн.

Вказали, що до моменту розгляду даної справи відповідачі можуть відчужити своє майно за рахунок якого може бути виконано рішення суду в примусовому порядку, в разі задоволення позовних вимог.

Вважають дані обставини достатніми для задоволення заяви.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали та матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомленняобставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку міжконкретнимзаходомдозабезпечення позову і предметом позовної вимоги,зокрема,чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній цивільній справі є стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 1095461, 05 грн.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник зазначав, що заявлені позовні вимоги мають значний розмір, є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення в разі задоволення позовних вимог, та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи з метою подальшого приховання та унеможливлення його реалізації. Вважають, що накладення арешту стане гарантією забезпечення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Суд враховує, що накладення арешту на нерухомого майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.01.2024 року у справі №369/7435/13 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Надра заборгованість по кредитному договору в сумі 58565,34 дол. США, що по курсу НБУ станом на 15.07.2013 року складає 468 112,75 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Надра судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Надра судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Заявник звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову просить суд накласти арешт на квартиру, житловий будинок та земельну ділянку, разом з тим до своєї заяви не надає доказів вартості майна на яке просять накласти арешт, що позбавляє суд можливості перевірити співмірність вказаних заходів забезпечення позову.

Відповідно до пояснень позивача в заяві про забезпечення позову вбачається, що 05.08.2022 року ОСОБА_3 сплатив заборгованість за виконання рішення суду у розмірі 469833,25 грн.

Враховуючи те, що між сторонами виник спір, який має майновий характер, обставини, на які посилається позивач, суд дійшов висновку, що відсутність вжиття заходів забезпечення позову може утруднити та (або) зробити неможливим виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову, а тому вважає за необхідне накласти арешт на майна основного боржника ОСОБА_2 за кредитним договором, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та будуть достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 757/30594/21-ц (провадження № 61-4466св23).

В частині накладення арешту на майно ОСОБА_3 суд відмовить, оскільки позивачем не було надано доказів, що останній ухилявся від виконання рішення суду та відповідно до пояснень останній добровільно сплатив заборгованість у зв`язку виконанням рішення суду.

Поряд із цим, суд враховує, що правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування.

Накладення арешту на майно, яке підлягає державній реєстрації (в даному випадку - нерухомість), здійснюється шляхом внесення запису до відповідних реєстрів про заборону відчуження такого майна. Практична реалізація застосування арешту майна відповідача може відбуватися шляхом проведення державної реєстрації публічного обтяження на підставі ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV.

Оскільки державна реєстрація обтяжень, встановлених щодо нерухомого майна, є підставою для відмови у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, суд вважає, що арешт майна буде адекватним, належним та достатнім заходом забезпечення позову і відсутня необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення позову, як заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо майна.

Враховуючи розмір заявлених позивних вимог, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та розміром заявлених позивних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе заяву про забезпечення позову задовольнити частково, виходячи із розміру заявлених вимог.

Крім того, суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-159,260 ,ЦПК Українисуд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , РНОНМ 24292983, яка належить на праві важності ОСОБА_2 .

В іншій частині відмовити.

Копію даної ухвали надіслати сторонам.

Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не Закону України припиняє її виконання.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент», ЄДРПОУ 43115064, адреса: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 54, офіс 402.

Боржник: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ