Ухвала суду № 124628843, 23.01.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

23.01.2025Справа № 910/18081/21

За заявою приватного виконавця про видачу дублікату наказу у наказному провадженні

За заявою стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Дісна

до боржника Товариства з обмеженою відповідальності РТ Плюс

про стягнення 28489,60 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ВСТАНОВИВ:

За заявою стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Дісна (02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15, ідентифікаційний код: 31566495) до боржника Товариства з обмеженою відповідальності РТ Плюс (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 28, ідентифікаційний код: 43738653) про стягнення заборгованості за договором поставки № 128/21 від 02.09.2021 Господарським судом міста Києва було видано судовий наказ від 15.11.2021.

Судовий наказ від 15.11.2021 набрав законної сили 10.12.2021.

09.01.2025 в системі Електронний суд приватним виконавцем було сформовано заяву про видачу дублікату наказу.

Суд розглянув заяву приватного виконавця про видачу дублікату наказу та встановив, що наказ був пред`явлений до виконання, проте був втрачений виконавцем, в зв`язку з окупацією міста Маріуполя, де він перебував у офісі приватного виконавця. Тобто станом на дату звернення приватного виконавця з заявою про видачу дублікату судового наказу, строк його пред`явлення до виконання не сплинув.

Згідно практики Верховного Суду підставою для видачі дублікату наказу є обставини втрати цього наказу, про що було зазначено заявником.

Із заявою про видачу дублікату наказу приватний виконавець звернувся до спливу строку для пред`явлення його до виконання.

Відповідно до п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про видачу дубліката судового наказу суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Таким чином, виконання судового рішення є обов`язковим елементом права на справедливий суд, та сума заборгованості, яка присуджена судом є підґрунтям для "законного сподівання" стягувача на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи.

З огляду на вказане судом встановлено, що оскільки судовий наказ Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 № 910/18081/21 втрачено, а строк пред`явлення його до виконання не сплинув, то заява про видачу дублікату наказу підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ч. 2 ст. 232, ст. ст. 233, 234, 235, п. 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву приватного виконавця про видачу дублікату судового наказу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 № 910/18081/21 задовольнити.

2. Видати дублікат судового наказу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 № 910/18081/21.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.В.Усатенко