Ухвала суду № 124623449, 23.01.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 222/1147/21

(2-в/199/7/25)

УХВАЛА

23.01.2025

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в особі судді Спаї В.В.,

ознайомившись з заявою Акціонерного товариства «Акцент банк» про відновлення втраченого судового провадження - справи №222/1147/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до заяви про відновлення втраченого судового провадження, 02.12.2021р. Володарськимрайонним судомДонецької областіпозовні вимогиАкціонерного товариства «Акцент Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені повністю; виконавчий лист не був отриманий, оскільки на почату вторгнення російських військ не закінчився строк на апеляційне оскарження судового рішення. Документи необхідні банку для відновлення права позивача на стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Ознайомившись з поданою заявою, для суду наявні підстави для відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження з передбаченої п. 2 ч. 4 ст. 492 ЦПК України підстави: заява подана після закінчення строку, встановленогочастиною п`ятоюстатті 491 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу,Закону України"Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

При поданні заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбаченіЦПК України, зокрема, відмова у відкритті провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 491 ЦПК України, заява про відновлення втраченого судового провадження для виконання судового рішення може бути подана до закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними.

Частиною 2ст. 126 ЦПК Українипередбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У поданій суду заяві АТ не просило суд поновити строк, встановлений ЦПК України.

Заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначенихЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року, заява N 15123/03.

У Рішенні в справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява N 23436/03 ЄСПЛ зазначено: "Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

Впостанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі N 755/8494/16-цвказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_11 проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41рішення у справі "Пономарьов проти України"(Заява N 3236/03).

Впостанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 320/7888/16-цвказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання заяви про відновлення втраченого судового провадження.

Як встановлено судом на підставі долучених до заяви письмових доказів та даних Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101588646),судове рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було ухвалено Володарським районним судом Донецької області 02.12.2021 р. (справа 222/1147/21, провадження № 2/222/320/2021); судом ухвалено зачне рішення.

Повне рішення складене та надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 03.12.2021 р.

Отже, строк на апеляційне оскарження в силу приписів ст. 354 ЦПК України сплив 03.01.2022 р.(заурахуванням вихіднихднів),у зв`язкуз чимне єслушним доводи АТщодо того,що на почату вторгнення російських військ не закінчився строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, з урахуванням того, що виконавчий документ з виконання зазначеного вище судового рішення мав бути пред`явлений з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили та протягом трьох років, та станом на 17.01.2025р. (день подання до суду заяви про відновлення втраченого судового провадження) такий строк сплив (03.01.2022р.),вочевидь подання заяви про відновлення втраченого судового провадження з пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 491 ЦПК України, та з урахування того, що заяви про поновлення пропущеного строку не надходило, для суду наявні підстави для відмови у відкритті провадження за поданою заявою.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст.ст. 260-261, п. 2 ч. 4 ст. 492 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою Акціонерного товариства «Акцент банк» про відновлення втраченого судового провадження - справи №222/927/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дата підписання ухвали 23.01.2025 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.В.Спаї