Рішення № 12461399, 28.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року                                                                      Справа №09/1986

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі –Мирошниченко Б.В., за участю прокурора –Синецької О.Ю. посвідчення № 1541, представника позивача –Любота О.І. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі регіонального фонду підтримки підприємництва по Черкаській області

до приватного підприємства "СКС", м. Умань про стягнення 97017,20 грн.

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій прокурор в інтересах держави в особі регіонального фонду підтримки підприємництва по Черкаській області просить стягнути з відповідача на користь позивача 97017,20 грн., у тому числі: 90000,00 грн. боргу з неповернутої суми зворотної фінансової допомоги, 6036,24 договірної пені за прострочення повернення зворотної фінансової допомоги та 980,96 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язання за угодою про зворотну фінансову підтримку від 18.04.2008 року №4(2ум) щодо повернення позивачу зворотної фінансової допомоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання представника не направив. Ухвала суду направлена відповідачу за адресою державної реєстрації повернута поштою з довідкою «адресат за даною адресою не проживає».

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відомості про місцезнаходження відповідача, зазначені у позовній заяві, є правильними, підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отже судом належним чином виконаний обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату та час судового засідання.

На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити повністю. При цьому представник позивача пояснив, що відповідач ухиляється від співпраці, господарським судом по цьому ж договору була стягнута сума безповоротної фінансової допомоги, рішення господарського суду у справі №17/613 набрало законної сили, знаходиться на виконанні, але відповідач не з’являється на виклик державного виконавця, по місцю державної реєстрації приміщення закрито, інше місце знаходження не встановлено.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, судом встановлено наступне.

08 листопада 2007 року відбулось засідання конкурсної комісії з підведення підсумків конкурсу бізнес-проектів суб’єктів малого підприємництва, за результатами якого складено відповідний Протокол без номеру від 08.11.2007. На розгляд комісії відповідачем був запропонований бізнес - план «Розвиток центру сервісного обслуговування та ремонту побутової техніки», на який він просив виділити кошти в сумі 300 тис. грн.

Відповідно до зазначеного Протоколу комісія, серед інших питань, ухвалила визнати ПП «СКС»(відповідач) переможцем конкурсу бізнес-проектів з наданням зворотної фінансової допомоги в сумі 90000,00 грн.

16 квітня 2008 року відбулось засідання Інвестиційного комітету Регіонального фонду підтримки підприємництва по Черкаській області з розгляду заявок на фінансування суб’єктів господарської діяльності, за результатами якого складено Протокол №3.

Відповідно до Протоколу №3 комісія, серед інших питань, ухвалила визнати доцільним та можливим надати фінансову підтримку приватному підприємству «СКС»на розвиток центру сервісного обслуговування та ремонту побутової техніки в сумі 90000,00 грн.

18 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено Угоду про зворотну фінансову підтримку №4(2ум) (далі - Угода), відповідно до умов якої позивач зобов’язався надати відповідачу зворотну фінансову підтримку в розмірі 90000,00 грн. строком на 24 місяці, а відповідач зобов’язався повернути її у встановлений строк та з метою поповнення обігових коштів Фонду надати йому безповоротну фінансову допомогу в розмірі 26100,00 грн. (п.п. 1.1,2.5 Угоди).

У пункті 2.4 Угоди сторони встановили, що термін повернення зворотної фінансової допомоги настає по закінченню 24 місячного строку користування даною фінансовою допомогою. Відлік користування зворотною фінансовою допомогою починається з дати перерахування Фондом коштів на поточний рахунок підприємця, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні.

Відповідно до п.5.7 Угоди у разі порушення терміну повернення коштів зворотної фінансової підтримки відповідач зобов’язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь термін прострочення, від заборгованої суми, за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов Угоди позивач перерахував відповідачу 90000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 18.04.2008р. №2 на суму 35000,00 грн. (проведено банком 23.04.2008 року), від 23.04.2008 року №90 на суму 40000,00 грн. (проведено банком 23.04.2008 року), від 25.04.2008 року №5 на суму 15000,00 грн. (проведено банком 25.04.2008 року).

Відповідач свої зобов’язання за Угодою належним чином не виконав, суму отриманої фінансової підтримки не повернув, на виконання умов Угоди сплатив позивачу лише 5350,00 грн. безповоротної фінансової допомоги. Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.05.2010 року у справі №17/613, яке набрало законної сили, з відповідача стягнуто 20750,00 грн. безповоротної фінансової допомоги, яку він повинен був сплатити з метою поповнення обігових коштів Фонду.

Станом на 01.09.2010 року відповідач заборгував позивачу 90000,00 грн. неповернутої суми зворотної фінансової підтримки, що підтверджується матеріалами справи, довідкою позивача від 01.09.2010 року та поясненнями представника позивача у судовому засіданні.

17 серпня 2010 року позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення зворотної фінансової підтримки, договірної пені та трьох процентів річних, яку відповідач залишив без розгляду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»від 19 жовтня 2000 року №2063-III фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції на загальнодержавному рівні Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні - регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні - місцеві фонди підтримки підприємництва. Регіональні та місцеві фонди підтримки підприємництва є юридичними особами, засновниками яких можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Український фонд підтримки підприємництва, юридичні та фізичні особи. Кошти Українського фонду, регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів, одержаних від приватизації державного та відчуження комунального майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, та інших коштів. Фінансова підтримка малого підприємництва здійснюється зазначеними фондами за передбаченими відповідними програмами напрямами через уповноважені банки, які визначаються за результатами тендеру.

Угода, укладена між сторонами, є договором позики, загальні положення про яку врегульовані главою 71 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Зобов'язання боржника повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, визначеними договором позики, встановлено статтею 1049 ЦК України.

В порушення умов Угоди та зазначених норм законодавства відповідач отриману фінансову допомогу не повернув у встановлений строк, тобто до 23 квітня 2010 року в сумі 75000,00 грн. та до 25 квітня 2010 року в сумі 15000,00 грн., отже виконання його грошового зобов’язання є простроченим з 24 квітня 2010 року та з 26 квітня 2010 року, відповідно.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

У даних правовідносинах ні спеціальним Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва», ні договором не встановлено права відповідача на односторонню зміну умов зобов’язання чи відмову від його виконання.

З огляду на викладене, позивач має право вимагати від відповідача повернення зворотної фінансової підтримки у сумі 90000,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов’язань з повернення фінансової допомоги.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В Угоді сторони домовились, що відповідач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь термін прострочення, від заборгованої суми, за кожен день прострочення платежу.

При розрахунку пені позивач неправильно визначив початок прострочення виконання грошового зобов’язання. Так, згідно умов договору (п.2.4) відлік користування зворотною фінансовою допомогою починається з дати перерахування коштів на поточний рахунок підприємця, повертається допомога як однією сумою, так і частками, але не пізніше 24 місяців з дня отримання.

Відповідачу перерахована фінансова допомога згідно платіжних доручень від 18.04.2008р. №2 на суму 35000,00 грн. (проведено банком 23.04.2008 року), від 23.04.2008 року №90 на суму 40000,00 грн. (проведено банком 23.04.2008 року), від 25.04.2008 року №5 на суму 15000,00 грн. (проведено банком 25.04.2008 року). Відповідач не сплатив жодної суми в рахунок повернення фінансової допомоги. Отже згідно умов договору остання дата повернення фінансової допомоги в сумі 75000,00 грн. –24.04.2010 року, всієї суми 90000,00 грн. – 25.04.2010 року. Таким чином, грошове зобов’язання з повернення фінансової допомоги в сумі 75000,00 грн. є простроченим з 24.04.2010 року, а не з 18.04.2010 року, як визначив позивач, і з суми повернення - 90000,00 грн. з 25.04.2010 року. Тому розрахунок позивача скоригований. За прострочення виконання грошового зобов’язання нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від 75000,00 грн. (сума боргу з повернення поворотної фінансової допомоги, яка не змінювалась) за період з 24.04.2010 року (початок прострочення виконання грошового зобов’язання) по 25.04.2010 року та від суми 90000,00 грн. (сума боргу з повернення поворотної фінансової допомоги, яка не змінювалась) з 25.04.2010 року по 31.08.2010 року (дата визначена позивачем, датою складення ним розрахунку пені). Відповідно, пеня, що підлягає стягненню за вказаний період, становить 5895,85 грн., а не 6036,24 грн., як визначив позивач.

Згідно зі ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів в Угоді сторони не встановили.

При розрахунку трьох процентів річних судом врахована вищенаведена похибка у визначенні позивачем кількості днів прострочення, яка зменшилась на п’ять днів прострочення. Тому сума трьох процентів річних, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов’язань за період наведений при розрахунку пені, становить 960,41 грн., а не 980,96 грн., як визначив позивач.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 90000,00 грн. зворотної фінансової допомоги, 5895,85 грн. договірної пені, 960,41 грн. три проценти річних, нарахованих у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача в доход Державного бюджету України підлягають стягненню 968,56 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з приватного підприємства "СКС", м. Умань, вул. Тищика, буд. 3, ідентифікаційний код 21359780:

- на користь регіонального фонду підтримки підприємництва по Черкаській області, м. Черкаси, вул. Смілянська, 112, ідентифікаційний код 14205777 –90000,00 грн. зворотної фінансової допомоги, 5895,85 грн. договірної пені, 960,41 грн. три проценти річних.

- в доход Державного бюджету України через Уманську об’єднану державну податкову інспекцію, м. Умань, пл.Леніна, 1, для зарахування на реєстраційний рахунок УДК в м. Черкаси №31117095700002 банк –ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200 символ звітності банку 095 –968,56 грн. державного мита;

- в доход Державного бюджету України через відділ Державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції, м. Умань, вул. Урицького,29, для зарахування на реєстраційний рахунок №31216264700002 в ГУДКУ у Черкаській області, МФО 854018, код бюджетної класифікації 22050003 –236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

                    СУДДЯ                                                                                Н.М. Курченко

          Повне рішення складено 01 листопада 2010 року