Рішення № 12461384, 22.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2010 р. Справа № 60/263-10

вх. № 8355/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судовогозасідання Одарюк М.П

за участю представників сторін:

прокурора - Сухорукової І.К., посвідчення №140 від 15.09.2010р.

позивача - Воронової Ю.В., довіреність №14710 від 30.12.2009р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Приватного підприємства фірма "Тера", м. Харків

про дострокове розірвання договору оренди та стягнення 207721,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Комінтернівського району м.Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) про стягнення з відповідача - ПФ "ЕКА" заборгованості з орендної плати та пені в сумі 35830,33 грн. та розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 16.04.2007р. В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що прокуратурою Комінтернівського району було здійснено перевірку дотримання вимог закону України "Про оренду державного та комунального майна" ПФ "Люкс - Сервіс", якою встановлено, що 02 листопада 2006 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №749, яким надано в строкове платне користування нежитлове приміщення підвальної частини загальною площею 436,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 145, літ. "А-9". Однак встановлено, що обов`язки орендаря відповідач виконує неналежним чином, з урахуванням чого станом на 01.09.2010р. виникла заборгованість в сумі 157692,27 грн. та пеня складає 50028,97 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 вересня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 жовтня 2010 року о 12:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2010 року клопотання прокурор про розгляд справи по суті у наступному судовому засіданні задоволено, задоволено клопотання прокурора про визначення відповідачем по справі - Приватне підприємство фірму "Тера" (ідентифікаційний код 30508956), розгляд справи №60/263-10 відкладено на "08" листопада 2010 р. о 10:20.

Прокурор до початку розгляду справи по суті надав 25 жовтня 2010 року заяву про зміну предмету позову по справі №60/263-10 (вх. №20524), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати та пені в сумі 207721,24 грн. та розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 02 листопада 2006 року.

В обгрунтування заяви прокурор посилається на те, що прокуратурою Комінтернівського району було здійснено перевірку дотримання вимог закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідачем, якою встановлено, що 02 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №749, яким надано в строкове платне користування нежитлове приміщення підвальної частини загальною площею 436,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 145, літ. "А-9". Однак встановлено, що обов`язки орендаря відповідач виконує неналежним чином, з урахуванням чого станом на 01.09.2010р. виникла заборгованість з орендної плати в сумі 157692,27 грн. та пеня складає 50028,97 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області прийнято уточнення позовних вимог (зміну предмету позову) до розгляду та продовжено розгляд справи з їх урахуванням, розгляд справи №60/263-10 відкладено на "22" листопада 2010 р. о 11:40.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову по справі №60/263-10 (вх. №20524).

Представник позивача у судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги прокурора, просить суд їх задовольнити. Надав 22 листопада 2010 р. клопотання про долучення до матеріалів справи копії довіреності №14710 від 30.12.2009р., копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на позивача та копії довідки про банківські реквізити.

Суд, розглянувши дане клопотання, задовольняє його та відповідно долучає до матеріалів справи надані позивачем документи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не представив.

До господарського суду Харківської області повернулась ухвала господарського суду Харківської області від 08 листопада 2010 року, яка направлялась відповідачу на адресу, вказаної у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: м.Харків, вул. Красноградська, 28А з відміткою поштового відділення зв`язку "адресат не значиться".

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 02 листопада 2006 року було укладено договір №749 оренди нежитлового приміщення (будівлі).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., предметом договору є нежитлове приміщення (будівля), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, яке Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування; право на оренду якого отримано відповідачем на підставі рішення виконкому Харківської міської ради №903 від 02.11.2006р.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що майно - нежитлові приміщення підвальної частини загальною площею 436,4 кв.м. (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентарний №81421 від 13.04.2006 року), розташоване за адресою вул. Плеханівська, 145, літера "А-9", відображається на балансі КВЖРЕП Комінтернівського району м. Харкова.

Згідно п.1.3. Договору майно передається в оренду з метою для використання під складські приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.1. Договору набуття відповідачем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна.

За актом приймання - передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 02.11.2006р. позивачем було передано відповідачу спірні приміщення.

Згідно п. 10.1 Договору сторони визначили строк його дії з 02 лютого 2006 року до 02 жовтня 2007 року.

Відповідно до п.10.5. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вищезазначена норма права узгоджується з положеннями ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів повернення позивачу майна та те, що позивач не надав доказів наявності з його боку заперечень щодо користування вищезазначеним нежитловим приміщенням протягом місяця після закінчення строку дії спірного договору оренди нежитлового приміщення, суд приходить до висновку, що спірний договір станом на момент розгляду справи не припинив своєї дії.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Згідно п.3.2. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням ХІV сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання від 30 березня 2000 року. Орендна плата за грудень місяць 2006 року складає 2669,45 грн. без урахування індексів інфляції за листопад та грудень місяці 2006 року. Ставка орендної плати (ціна, тариф) становить 5% за рік.

Згідно п.3.3. Договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання - передачі.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що орендна плата за орендоване майно сплачується відповідачем щомісяця на протязі 15 календарних днів наступного місяця.

Відповідно до п.3.6. Договору розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування відповідачем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого станом на 01.09.2010 року виникла заборгованість у сумі 157692,27 грн.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку суми позовних вимог, доказів повернення спірного приміщення, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 157692,27 грн. (сума основного боргу) правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Крім того прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 50028,97 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 9.3. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь позивача відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, оскільки п.9.3. Договору сторонами було встановлено зобов`язання відповідача сплатити пеню за весь період прострочення виконання зобов'язання, з дня виникнення зобов`язання по оплаті орендної плати та включаючи день її оплати, суд приходить до висновку про узгодження сторонами у спірному договорі про те, що нарахування штрафних санкцій (пені) не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 50028,97 грн., яка нарахована станом на 01 вересня 2010 р. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Також, прокурор просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення №749 від 02 листопада 2006 року.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Відповідно до пп. 6 п.7.2. Договору позивач має право вимагати розірвання цього договору та відшкодування збитків, якщо, зокрема, відповідач не виконує п.п. 3.5., 3.6., 3.7., 4.1., 4.2., 4.3., 4.6., 4.7., 4.8., 4.9., 4.10., 4.11., 4.12., 4.13., 4.16., 4.17., 4.18., 4.20.

Крім того, пп. 5 п.7.2. Договору сторони передбачили, що орендодавець (позивач) має право вимагати розірвання договору, зокрема у разі внесення орендарем (відповідачем) 3-х орендних платежів не в повному обсязі.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно п.10.3. Договору даний договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з серпня 2007 року по серпень 2010 року взагалі не сплачував орендну плату, що дає суду правові підстави стверджувати, що відповідачем істотно порушено умови укладеного договору оренди нежитлового приміщення, оскільки несплата орендної плати у порядку та розмірах, визначених договором, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам.

Таким чином, вимога про розірвання договору оренди нежитлового приміщення ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 2162,21 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 626, 651, 759, 762, 764, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 188, 216, 217, 230, 232, 291 Господарського кодексу України, ст. 10, 13, 17, 19, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Клопотання позивача про долучення документів - задовольнити.

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір № 749 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 02 листопада 2006 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (ідентифікаційний код 14095412) та Приватним підприємством фірмою "Тера" (ідентифікаційний код 30508956).

Стягнути з Приватного підприємства фірма "Тера" (61009, м, Харків, вул. Красноградська, 28-А, р/р №2600701467 в ф. 1 АКРБ "РЕГИОН - БАНК", МФО 351975, ідентифікаційний код 30508956) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, ідентифікаційний код 14095412, б/р № 33213871700002 в ГУДКУ у Харківській області, м. Харків, МФО 851011) заборгованість з орендної плати у розмірі 157692,27 грн. та заборгованість з пені у розмірі 50028,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства фірма "Тера" (61009, м, Харків, вул. Красноградська, 28-А, р/р №2600701467 в ф. 1 АКРБ "РЕГИОН - БАНК", МФО 351975, ідентифікаційний код 30508956) на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, держмито в сумі 2162,21 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства фірма "Тера" (61009, м, Харків, вул. Красноградська, 28-А, р/р №2600701467 в ф. 1 АКРБ "РЕГИОН - БАНК", МФО 351975, ідентифікаційний код 30508956) на користь держбюджету України (рахунок № 31219264700002, код бюджетної класифікації доходів бюджету (КБКД) 22050003, символ звітності 264, отримувач: УДК у м.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ: 24134490, МФО банку: 851011, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №60/263-10 підписано 24 листопада 2010 року.