Рішення № 12461276, 15.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2010 р.Справа № 27/103-10-3776 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Вигнанюк Т.Л. (за посвідченням);

від позивача: Семенов А.О. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: Моджук І.О. (представник діючий за довіреністю).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ТРЕЙД"

до відповідача: Виконавчого комітету Одеської міської ради

за участю Прокуратури міста Одеси

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ТРЕЙД" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якій, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд виключити із Договору пайової участі замовників у розвиток інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, укладеного між сторонами 22.08.2007 року, пункти 3.2, 5.4, 5.5; викласти п. 3.4. зазначеного договору в наступній редакції: «Протягом 1 місяця після прийняття в експлуатацію 3-х секційного 8-10-14 поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, ТОВ "БЕРЕГ-ТРЕЙД" зобов'язане перерахувати на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради пайову участь у розмірі 4 відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (далі -«пайова участь»)»та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на норми ст.652 ЦК України та зазначає, що у відносинах між ним та Виконкомом Одеської міської ради, які виникають із Договору пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, укладеного 22.08.2007 року, істотно змінились обставини, якими керувались сторони договору на право забудови при його укладенні. Так, за думкою позивача, на відносини між сторонами, що витікають із вказаного Договору, поширюються положення Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»та Закону України «Про планування і забудову територій», оскільки згідно до ч. 2, З ст. 5 Цивільного кодексу України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, позивач посилається на те, що Законом України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” було внесено зміни до статті 271 Закону України „Про планування і забудову територій”, якою регулювались правовідносини щодо пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Зокрема, змінено частину третю вказаної статті з викладенням її в наступній редакції: „Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Крім того, позивач зазначає, що п. п. 3.2., 5.4., 5.5. Договору встановлені вимоги до замовника передати Виконкому Одеської міської ради матеріальні активи, зокрема, житлові приміщення, а також здійснити будівництво об'єктів, що суперечить частині 8 статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій», оскільки органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

Відповідач надав суду відзив, в якому проти позову заперечує, вказуючи, що, на думку Виконавчого комітету Одеської міської ради, до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем не можуть бути застосовані положення ст. 652 ЦК України із врахуванням положень ст. 5 ЦК України, згідно з якою акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Так, за думкою відповідача, зміни до акту цивільного законодавства, у даному випадку Закону України “Про планування і забудову територій”, було внесено 25.12.2008р., отже за приписами ч.3 ст. 5 ЦК України, положення нової редакції Закону України “Про планування і забудову територій” може бути застосовані до прав та обов'язків, що виникли між сторонами з 25.12.2008р., між тим, як зазначає відповідач, відносини між ним та позивачем виникли 22.08.2007р., тобто з моменту укладання спірного договору. Отже відповідач вважає, що позивач фактично відмовляється від взятих на себе зобов’язань за Договором, в зв’язку з чим наносить шкоду інтересам територіальної громади, яка полягає у несплаті до місцевого бюджету коштів, які спрямовуються на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси.

Згідно до листа від 15.10.2010р. №05-91/1-10, прокуратура міста Одеси здійснила вступ у розгляд справи на захист інтересів Виконавчого комітету Одеської міської ради, відповідно до ст.29 ГПК України. Також прокуратурою надано письмові заперечення, в яких зазначено, що посилання ТОВ "БЕРЕГ-ТРЕЙД" на істотні зміни обставин –світову фінансову кризу, є безпідставним, оскільки положення Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” від 25.12.2008р. набрали законної сили вже після укладення договору, отже зазначені зміни можуть бути застосовані лише до прав та обов’язків, що виникають на майбутнє, а не до тих, які вже існували на момент їх прийняття. Також прокуратурою зауважено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладанні договору.

У судовому засіданні 15.11.2010р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, а також усно заявив, що заперечує проти прийняття судом уточнень до позовної заяви, оскільки вони подані після початку розгляду судом спору по суті.

Щодо заявленого відповідачем усного клопотання про відмову у прийнятті уточнень позовних вимог, суд зазначає, що подані позивачем доповнення позовних вимог не змінюють, ані підстав, ані предмету позову та фактично є збільшенням розміру позовних вимог, які, у відповідності до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути подані позивачем до прийняття рішення по справі, в зв’язку з чим суд вважає за можливе прийняти вказані доповнення.

У судовому засіданні 10.11.2010р. була оголошена перерва у розгляді справи до 15.11.2010р., згідно до ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007 № 968 «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ТРЕЙД" на подальше проектування та будівництво жилого комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10», було затверджено Договір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, укладений між виконавчим комітетом Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ТРЕЙД" (далі - «Договір»).

Предметом даного Договору є надання забудовникові від імені виконкому права забудови земельної ділянки, у межах відводу, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, строком до ІV кварталу 2011р., для здійснення будівництва жилого комплексу з приміщеннями громадського призначення та паркінгом, а також комплексного благоустрою прилеглої території.

Пунктом 3.2. вказаного Договору передбачено, що на етапі зведення 50% коробки зазначеного житлового будинку забудовник зобов’язаний письмово повідомити виконкому перелік конкретних квартир (№ квартири, її загальна й житлова площі, поверх) по номенклатурі та поверховості, узгодженої окремо, в розмірі 2,2% житла від загальної площі квартир жилого будинку за зазначеною адресою, з подальшою передачею зазначених квартир із внутрішнім оздобленням, згідно з державним стандартом, діючим на момент укладення договору (підстава: протокол засідання комісії з визначення розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 05.07.2007р. №19).

Відповідно до умов п. 3.4. Договору ТОВ "БЕРЕГ-ТРЕЙД" зобов'язане протягом двох місяців після прийняття Одеською міською радою рішення про відведення земельної ділянки для будівництва жилого комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10 перерахувати пайову участь у розмірі 8699335,00 (вісім мільйонів шістсот дев’яносто дев’ять тисяч триста п’ятдесят п’ять) гривень (далі - «пайова участь») на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради(підстава: протокол засідання комісії з визначення розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 05.07.2007р. №19).

Серед особливих умов, визначених у п.5 Договору передбачено, що ТОВ "БЕРЕГ-ТРЕЙД" зобов'язане прийняти дольову участь у будівництві школи відповідно своєї долі будівництва житлового кварталу (п.5.4 Договору), а також до введення в експлуатацію жилого комплексу з приміщеннями громадського призначення та паркінгом по вул. Маршала Говорова, 10, за рахунок власних коштів здійснити будівництво дитячого садка в межах кварталу забудови спільно з ТОВ «ОЛМІ-РС»(п.5.5 Договору).

25.12.2008 року Одеська міська рада прийняла рішення №4077-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання товариству з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ТРЕЙД" в оренду земельної ділянки, площею 3,8121 га, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, для будівництва 18-поверхового жилого комплексу та благоустрою території».

Таким чином, кінцевим строком сплати пайової участі у будівництві приміщень громадського призначення, згідно до п. 3.4 Договору, є 25.02.2009 року.

В подальшому, у зв'язку із прийняттям Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, яким було внесено зміни до статті 271 Закону України „Про планування і забудову територій”, що регулювала правовідносини щодо пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, позивач звертався до Виконавчого комітету Одеської міської ради з пропозиціями внести зміни до Договору пайової участі (листи від 12.02.2009р., 06.07.2010р., 20.07.2010р.), але відповідач відповіді на пропозиції позивача не надав.

Відмова виконавчого комітету Одеської міської ради від вирішення в позасудовому порядку питання внесення змін до Договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, зумовила звернення ТОВ "БЕРЕГ-ТРЕЙД" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Проаналізувавши подані сторонами докази та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Виходячи зі змісту чинного господарського процесуального законодавства, суд, при прийнятті рішення у справі, повинен встановити правову природу виниклих між сторонами правовідносин та вирішити справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню.

Як встановлено судом, предметом зобов’язань, визначених п.п. 3.2., 3.4, 5.4, 5.5 Договору від 22.08.2007 року, є конкретизація обов’язку пайової участі (внеску) замовника у розвитку інфраструктури населених пунктів, що зумовлює застосування законодавчих норм, які регулюють дані правовідносини.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов’язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, у разі зміни обставин, які були наявними при укладенні договору, та погодженні його змісту, названі особи не мають бути заручниками вибраних же ними засобів реалізації їх інтересів. У разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору, законодавець надає перевагу можливості сторін самостійно вирішити питання про зміну змісту договору у зв'язку із істотною зміною обставин (приведення його змісту у відповідність до нових обставин, які сторони не передбачали) або про його розірвання, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті обставин.

В силу ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Приймаючи до уваги, що позивач неодноразово звертався до виконавчого комітету Одеської міської ради з пропозиціями внести зміни до зазначеного Договору, але відповідач відмовився вирішити це питання позасудовому порядку, що свідчить про те, що сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, суд доходить висновку про правомірне звернення ТОВ "БЕРЕГ-ТРЕЙД" до суду для врегулювання зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно до ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, згідно з ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

В силу зазначеної норми у випадку істотної зміни обставин договір може бути розірваним або зміненим не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду.

При цьому, вимагаючи зміни договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень ст. 33 ГПК щодо обов’язку доказування, повинен довести наявність одночасно чотирьох умов, встановлених ст.652 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає обґрунтованою і підтвердженою наявними доказами позицію позивача щодо наявності одночасно умов, передбачених ст. 652 ЦК України, необхідних для зміни в судовому порядку договору на право забудови, а саме:

По-перше: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Згідно цієї умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати “істотною зміною обставин” повинні мати місце або стати відомими сторонам після укладення договору. Натомість така умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні або зміні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги у момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх.

У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому колу, зокрема суду та особам, які беруть участь у справі. Загальновідомі обставини не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність очевидна, і доказування їх є зайвим.

Отже, суд визнає загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування, настання світової фінансової кризи, яка призвела до настання кризових явищ і в Україні, зокрема, у будівельній галузі. Крім того, про настання кризових явищ у будівельній галузі йдеться і в Законі України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” від 25.12.2008 року, в преамбулі якого вказано, що цей закон прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи, а також, що цей закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.

Тобто, внаслідок кризових явищ, що виникли у будівельній галузі, у зв’язку із світовою фінансовою кризою, істотно змінились обставини, якими керувались сторони договору на право забудови при його укладенні.

Загальновідомою обставиною є настання фінансової кризи наприкінці 2008 року. Тобто кризові явища в будівництві виникли вже після укладення сторонами Договору пайової участі. В той же час, на дату його укладення просліджувалося стабільне позитивне зростання основних показників будівництва в Україні, що підтверджується даними Держкомстату України.

По-друге: зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Отже, причини кризових явищ в будівельній галузі не можуть бути усунені сторонами, оскільки ці причини не залежать від їх волі, а пов’язані з об’єктивними змінами ситуації на українському та світовому будівельному ринку.

По-третє: виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, виконання Договору пайової участі в існуючих умовах, при значному збільшенні собівартості квадратного метру житла, призведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні указаного Договору.

По-четверте: із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Між тим, в даному випадку ані із суті договору, ані зі змісту зобов’язання, ані зі звичаїв ділового обороту не випливає, що ризики, пов’язані зі зміною вищевказаних обставин, несе позивач. Більш того, безпосередньо нормами Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” від 25.12.2008 року встановлено, що ризики, пов’язані з настанням кризових явищ в Україні, повинні нести як суб’єкти господарювання так і держава.

Як встановлено судом, предметом зобов’язань, визначених у Договорі пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 22.08.2007 року, є конкретизація розміру пайової участі (внеску) замовника у розвитку інфраструктури населених пунктів та моменту внесення даного паю.

З моменту внесення змін до Закону України „Про планування і забудову територій” істотно змінились обставини, якими керувались сторони договору при його укладенні. Отже, суд погоджується із позицією позивача про те, що до істотної зміни обставин Договору призвели зміни до ст. 27-1 Закону України “Про планування і забудову територій”, які були внесені Законом України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” від 25.12.2008 року, щодо пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Внесені зміни у частину третю статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" змінили порядок внесення коштів, а саме визначено, що пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Частиною 7 статті 27-1 Закону України “Про планування і забудову територій”, в редакції, яка діє з 25.12.2008р., визначено, що граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищуватичотири відсоткизагальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення.

Відповідно до частини 8 статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій»встановлено, що органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

На засіданні комісії по визначенню розміру пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 5.06.2007р., яке оформлене протоколом №19, визначено розмір пайової участі при будівництві житлового комплексу для ТОВ "БЕРЕГ-ТРЕЙД", який складається з 2,2 % житла від загальної площі квартир та 8699335грн.

Отже, суд доходить висновку, що у пунктах 3.2, 3.4 Договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, укладеного між виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ "БЕРЕГ-ТРЕЙД", міститься визначений за рекомендаціями комісії розмір пайової участі позивача, який складається із обов’язку передати 2,2% житла від загальної площі квартир жилого будинку (п.3.2) та сплати 8699335грн (п.3.4).

Згідно з частиною 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

На думку суду, розірвання Договору пайової участі потягне для сторін шкоду, яка буде значно перевищувати затрати, необхідні для його виконання на змінених умовах, оскільки, право забудови вже практично використано позивачем та зобов’язання за ним, включаючи зобов’язання щодо пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, будуть припинені.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо неможливості застосування ст.652 ЦК України, виходячи з наступного.

Відповідно до частин другої та третьої статті 5 Цивільного кодексу України визначено дію актів цивільного законодавства у часі, зокрема акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тобто, закон діє до його скасування у встановленому порядку, про що може бути прямо вказано в новому законі. Якщо закон не передбачає скасування попереднього, який суперечить новому і регулює ті самі відносини, його (попередній) слід вважати таким, що втратив чинність у відповідній частині чи в цілому, з моменту набрання чинності нового закону.

Для цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього норма частини 3 статті 5 ЦК України вимагає трьох умов:

- відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання;

- акт, що регулює їх, втратив чинність;

- права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.

Якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків. Це загальне правило Цивільного кодексу України доповнюється спеціальною нормою пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу про те, що новий Цивільний кодекс застосовується до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як визначено у п.3.2 Договору, моментом настання події по передачі частини пайової участі, визначеної у розмірі 2,2% житла від загальної площі квартир жилого будинку, є завершення будівництва, а терміном сплати пайової участі у розмірі 8699335грн. –визначено 2 місяці після прийняття Одеською міською радою рішення про відведення земельної, тобто з 25.12.2008р. до 25.02.2009 року.

Враховуючи, що судом встановлено і сторонами не спростовано, що процедура введення будинку в експлуатацію забудовником (позивачем) станом на день розгляду справи не здійснювалася, а строк сплати пайової участі у розмірі 8699335грн. починається з дати внесення змін до Закону України “Про планування і забудову територій”, суд доходить висновку про розповсюдження на вказані правовідносини нової редакції статті 27-1 зазначеного Закону.

При цьому, суд враховує, що аналогічну правову позицію викладено Вищим господарським судом України при вирішенні справ про внесення змін до договорів по сплаті пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, зокрема, Постанова Вищого господарського суду України від 03.11.2009 року у справі №6/51-09-1552.

Відповідно до ч.5 ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій” встановлено, що величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо - та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що договір на право забудови може бути змінений у зв’язку з істотною зміною обставин в частині зменшення розміру внеску за право забудови (пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту) та в частині моменту настання зазначеної події, у відповідності до вимог ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій”.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги в частині виключення п.3.2 Договору та викладення п.3.4 Договору у редакції позивача підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про виключення пунктів 5.4, 5.5 Договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, укладеного між сторонами, суд відмовляє у їх задоволенні з огляду на те, що зазначені умови щодо зобов’язання прийняти дольову участь у будівництві школи відповідно своєї долі будівництва житлового кварталу, а також здійснення, за рахунок власних коштів, будівництва дитячого садка в межах кварталу забудови спільно з ТОВ „ОЛМІ-РС” віднесено зазначеним Договором до особливих умов, передбачених сторонами у розділі 5 Договору та безпосередньо не стосується розміру пайової участі забудовника.

З урахуванням встановлених обставин, суд задовольняє вимоги ТОВ „БЕРЕГ-ТРЕЙД” частково, з віднесенням судових витрат на позивача та відповідача, згідно до розміру задоволених позовних вимог, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Виключити п.3.2 Договору пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, укладеного між виконавчим комітетом Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ-ТРЕЙД»22.08.2007 року. Нумерацію пунктів договору залишити без змін, зазначивши, що п.3.2. виключено.

3.          Викласти п.3.4 Договору пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, укладеного між виконавчим комітетом Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ-ТРЕЙД»22.08.2007 року в наступній редакції: «Протягом 1 місяця після прийняття в експлуатацію житлового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10, ТОВ «БЕРЕГ-ТРЕЙД»зобов'язане перерахувати на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради пайову участь у розмірі 4 відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (далі -«пайова участь»)»

4.          Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ-ТРЕЙД»(65026, м. Одеса, вул. Гоголя, 7, кв. 15-А, код ЄДРПОУ 33017461) витрати по сплаті державного мита у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

5.          В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя

Повний текст рішення складено 22.11.2010р.