Рішення № 12461064, 17.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.11.2010Справа №2-9/4858-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В.", (04210, м. Київ, пр-кт. Героїв Сталінграду, 20-а)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Южцентрострой", (95000, м. Сімферополь, вул. 1-ї Кінної Армії, 17-Б, кв. 70 )

Про стягнення 162462,03 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача – Браташов А.В., пред-к., дов. пост. № 052 від 28.10.2010 року.

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 162462,03 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 10.8Т від 30.04.2010 року, а також стягнути з відповідача 1624,62 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач повторно явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома.

Відповідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Крім того, суд зазначає, що ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

Справа розглядається на підставі наявних у неї матеріалів у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

В с т а н о в и в:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

30 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» (Відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 10.8Т.

Відповідно до умов Договору позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність Відповідачу елементи опалубки, визначені в Специфікації до Договору, а Відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти зазначений товар та оплатити його повну вартість в обумовлений Договором строк.

Згідно п.3.1. Договору, вартість товару відповідно до Додатку 1 до Договору, що передається у власність Відповідача, складає 162 462 грн. 03 коп.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що Відповідач повинен був здійснити проведення розрахунку за переданий у власність товар у строк до 30.06.2010р.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що документом, який засвідчує факт та обсяг передачі майна Відповідачу є відповідна накладна та/або акт прийому-передачі.

На виконання умов Договору Позивачем та Відповідачем був підписаний акт прийому-передачі № ДК-0000034 від 30.04.2010 p., який свідчить про отримання Відповідачем елементів опалубки згідно з Додатком 1 до Договору, на загальну суму 162 462,03 грн.

Позивач свої договірні зобов’язання виконав належним чином, однак, відповідач оплату за одержаний товар не провів, у зв’язку з чим за ним на день розгляду справи утворилась заборгованість у сумі 162 462 грн. 03 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачене, що невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 17.11.2010р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 18.11.2010 р.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 64, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южцентрострой", (95000, м. Сімферополь, вул. 1-ї Кінної Армії, 17-Б, кв. 70, ЄДРПОУ 31213893 п/p 26008139436001 в АКБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В.", (04210, м. Київ, пр-кт Героїв Сталінграду, 20-а, ЄДРПОУ 30530955 п/р 2600515493 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м.Київ МФО 300335) 162 462 грн. 03 коп. заборгованості, 1624,62 державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Петухова Н.С.