Постанова № 12459408, 10.11.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВАІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.10 Справа № 20/104

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів: Краєвська М.В.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2, м.Костопіль.

на рішення господарського суду Рівненської області від 15.09.2010 р.

у справі №20/104

за позовом Комунального підприємства “Костопількомуненергія”, м.Костопіль.

до відповідача підприємця ОСОБА_2, м.Костопіль.

про стягнення 17103,10 грн.

Представники:

від позивача: Харченко Т.В.- представник.

Нестерчук Л.М.- представник.

від відповідача: ОСОБА_2- підприємець.

Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.09.2010 р. (суддя Василишин А.Р.) задоволено позовні вимоги, стягнено з відповідача 13 178 (тринадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 05 коп. заборгованості, 1347 (одна тисяча триста сорок сім) грн. 05 коп. пені, 2051 (дві тисячі пятдесят одна) грн. 05 коп. інфляційних, 526 (пятсот двадцять шість) грн. 95 коп. річних, 171 (сто сімдесят одна) грн. 03 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Рішення господарського суду Рівненської області грунтується на тому, що заборгованість відповідача за теплову енергію підтверджується наявним в матеріалах справи договором, згідно умов якого розрахунки за послуги з централізованого опалення, що споживаються, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, про зміну яких позивачем надано інформацію до засобів масової інформації.

Не погоджуючись рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського Рівненської області від 15.09.2010р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач заперечує заборгованість за період з березня 2007 року по квітень 2009р., при цьому стверджує, що з жовтня 2008 р. не користувався послугами позивача, вказуючи на те, що нежитлові приміщення відчужено шляхом укладення договору дарування, в зв»язку із чим припинено оплату за послуги з централізованого опалення. Крім цього, вважає, що добросовісно повідомив позивача про відмову від послуг позивача, яким в односторонньому порядку без повідомлення відповідача змінено тарифи на послуги централізованого опалення, чим порушено умови укладеного договору.

Позивач у відзиві доводи апеляційної скарги відхилив, покликаючись, що:

-розміщення інформації про величину затверджених Костопільською міською радою тарифів на послуги теплопостачання в газеті «Віче Костопільщини»підтверджено довідкою №80 від 14.09.2010р.;

-сума заборгованості в розмірі 13178,05 грн. розрахована за період з жовтня 2008р. по квітень 2009р.;

-докази повідомлення КП «Костопількомуненергія»про зміну власника за договором дарування відсутні, відповідно до п.3.2.3. договору відповідач повинен письмово сповіщати про ліквідацію, реорганізацію, зміну власної назви і т.д. не пізніше п»яти днів з моменту настання зазначених подій, передача останнім нежитлових приміщень в оренду не є підставою для звільнення споживача від сплати спожитих послуг з централізованого опалення, у задоволенні поданої заяви про відключення від централізованого опалення відповідачу відмовлено.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники позивача в судовому засіданні висловили свої доводи та міркування по справі, на вимогу суду подано обґрунтований розрахунок суми боргу та пені.

Дослідивши доводи апеляційної скарги,заперечення на неї, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

13 березня 2007 року позивач та відповідач уклали договір №112 про надання послуг з централізованого опалення, згідно пунктів 1.2, 1.4 якого: позивач зобовязався надавати відповідачу послуги з централізованого опалення, а відповідач, в свою чергу, зобовязався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами на умовах Договору; послуги з централізованого опалення надаються Відповідачу за адресою АДРЕСА_1.

Згідно пункту 5.1 договору, розрахунки за послуги з централізованого опалення, що споживаються, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.Термін внесення платежів-не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим (п.5.5 договору).

Водночас, згідно пункту 2.3.1 договору, позивач зобовязаний повідомити відповідача письмово в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Відповідно до пункту 5.3 Договору: при зміні тарифів на послуги з централізованого опалення позивач повідомляє про це в місцевій газеті “Вічеве Слово” і надає відповідачу додаток до договору.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів (а.с. 66-67), 3 жовтня 2008 року та 28 листопада 2008 року в газеті “Костопіль Центр” розміщені повідомлення про прийняті Костопільською міською радою рішення № 881 від 26 вересня 2008 року “Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для Позивача”та № 967 від 18 листопада 2008 року “Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання для Позивача”, в якому вказується про зміну розмірів тарифів відповідно з 1 жовтня 2008 року та з 1 січня 2009 року на надання послуг із централізованого опалення (теплопостачання) для населення, бюджетних установ та інших споживачів міста, що надає Позивач.

З довідки головного редактора газети “Костопіль Центр”№ 14 від 7 вересня 2010 року вбачається, що в газеті “Костопіль Центр”№ 40 від 3 жовтня 2008 року та № 48 від 28 листопада 2008 року з подання Позивача була надрукована інформація для споживачів теплової енергії про величину затверджених Костопільською міською радою тарифів на послуги теплопостачання.

Проте, оскільки на момент вищенаведених публікацій газета “Вічеве Слово” не видавалась, тому господарський суд вірно зазначив про те, що саме пункт 2.3.1 Договору визначає обовязком позивача повідомити відповідача письмово в засобах масової інформації про зміну тарифів. Відповідно, для виконання свого обовязку визначеного пунктом 2.3.1 Договору, Позивачу достатньо провести таке письмове повідомлення в засобах масової інформації, з огляду на встановлене, позивач виконав свій обовязок щодо повідомлення відповідача про зміну тарифів на теплову енергію.

Таким чином, доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що тарифи, що були застосовані позивачем не повинні були застосовуватись, є не обґрунтовані, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про зміну тарифів, та як зазначалось вище згідно до п.2.3.1 договору.

Як встановлено господарським судом,заборгованість відповідача за період з березня місяця 2007 року по квітень місяць 2008 року сплачена повністю.

На вимогу ухвали Львівського апеляційного господарського суду, позивачем надано обґрунтований розрахунок суми заборгованості (а.с.109-111) за послуги по теплопостачанню за період з жовтня 2008р. по квітень 2009р., відповідно до якого сума боргу становить 13178,05 грн., невірність зробленого позивачем розрахунку боргу відповідачем не спростовано. Починаючи з травня місяця 2009р. нарахування за послуги теплопостачання позивачем не проводились.

Згідно пункту 3.2.3 договору, відповідач зобовязався письмово повідомляти позивача про ліквідацію, реорганізацію, зміну власної назви, організаційно правової форми, місця знаходження, банківський реквізитів тощо, не пізніше пяти днів з моменту настання зазначених подій.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт повідомлення відповідачем позивача про дарування (відчуження) обєкту теплопостачання по договору, та про розірвання договору в звязку з цим.

Доводи відповідача щодо того що позивачу було відомо про відчуження (дарування) та невикористання відповідачем обєкту теплопостачання не заслуговують на увагу, оскільки дані доводи не підтвердженні належними та допустимими доказами в розумінні статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, за змістом пункту 6.3.5 договору, за яким: реорганізація відповідача, передача відповідачем обєктів (на які позивач здійснює поставку послуг з централізованого опалення відповідно до умов договору) в оренду, суборенду чи їх продаж не є підставою для звільнення відповідача від оплати спожитих послуг з централізованого опалення.

Відповідно до умов договору, розрахунки здійснюються щомісячно за 1м.кв. фактично спожитої теплової енергії.

Таким чином, колегія суддів погорджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача за теплову енергію підтверджується матеріалами справи, а саме умовами договорупро споживання теплової енергії, на підставі яких позивач розраховував вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Учасники господарських відносин, відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, несуть господарсько - правову відповідальність, за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.3.3 договору, споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п.5.5 договору сплачує пеню у розмірі 0,5% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявну та не спростовану відповідачем заборгованість за спожиту теплову енергію, рішення господарського суду Рівненської області про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 13178,05 грн. заборгованості, колегія суддів вважає обгрунтованим.

Оскільки розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань позивачем проведено вірно, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 526,95 грн. 3% річних та 2051,05 грн. інфляційних нарахувань, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача 1347,05 грн. пені, розрахованої за період з 01.12.2009 року по 31.05.2010 року.

Оскільки відповідач свої зобовязання за договором належним чином не виконав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню, проте не погоджується з розміром та порядком нарахування стягнутої судом пені з огляду на наступне.

Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, яку сплачують платники грошових коштів за прострочку платежу, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2010р. зобовязано позивача надати письмовий розрахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням встановленого ст. 232 ГК України обмеження строку нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 року від представника позивача надійшов уточнений розрахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановленого ст. 232 ГК України обмеження строку нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями, згідно з яким розмір пені за період з 11.11.2008 року по 11.04.2009 року складає 784,274 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з наданим позивачем уточненим розрахунком пені, згідно з яким розмір пені за період з 11.11.2008 року по 11.04.2009 року складає 784,274 грн., а тому вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо того, що при відсутності оплати за послуги централізованого опалення протягом 10-ти днів, виконавець послуг зобов»язаний був припинити надання відповідних послуг, колегією суддів відхиляються, як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи, а саме, змістом п.5.6 договору, яким передбачено таке право позивача, а не обов»язок.

Крім того, протоколом №6 засідання міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов»язаних з відключенням споживачів №40 від 30.09.2008р. підтверджується прийняття рішення комісією про відмову ПП ОСОБА_2 про відключення від системи центрального опалення.

Отже, оскільки суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини справи, дійшов вірного висновку щодо прав та обовязків сторін у спірних правовідносинах, і лише не вірно визначив розмір пені, що підлягає стягненню, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача (1347,05-784,24грн.)=562,81 грн. пені належить скасувати та в цій частині в позові відмовити та в стягненні держмита за позовом в сумі 5,62 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають перерозподілу шляхом покладення їх на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2, м.Костопіль задоволити частково.

2.Рішення господарського суду Рівненської області від 15.09.2010 року у справі № 20/104 в частині стягнення з підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_2, ідент. номер: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Костопількомуненергія”, (м.Костопіль, вул.Нова,1, ідент. номер: 30132672) 562,81 грн. пені, 56,2 грн. держмита скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення.В позові про стягнення з підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_2, ідент. номер: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Костопількомуненергія”, (м.Костопіль, вул.Нова,1, ідент. номер: 30132672) 562,81 грн. пені, 5,62 грн. держмита відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

3.Стягнути з Комунального підприємства “Костопількомуненергія”, (м.Костопіль, вул.Нова,1, ідент. номер: 30132672) на користь підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_2, ідент. номер: НОМЕР_1) 51 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити господарському суду Рівненської області.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.Матеріали справи №20/104 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Якімець Г.Г.