Постанова № 12459291, 23.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2010                                                                                           № 47/371

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондратової І.Д.

суддів:           Григорович О.М.

          Попікова О.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Ігнатенко Ю.В.- пред. за дов. № ос/01-434 від 31.08.2010 р., Сич Г.А. – пред. за дов. № ос/03-595 від 23.11.2010 р.,

від відповідача - Крупський О.Є. – пред. за дов. № 819 від 12.11.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.09.2010

у справі № 47/371 (Станік С.Р. )

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Бориспільсільбуд"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"

про                                                   стягнення 113405,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства "Бориспільсільбуд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" 103 985,90 грн. заборгованості по договору будівельного підряду №63/Б-08 від 27.10.2008 року, пені 8 119,45 грн., трьох відсотків річних 1299,82 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –1134,05 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 р. у справі №47/371 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" на користь Відкритого акціонерного товариства "Бориспільсільбуд" суму основного боргу - 103 985,90 грн., пені – 7740,54 грн., три відсотки річних – 1222,54 грн., судові витрати по сплаті державного мита – 1129,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 235,05 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 р. у справі № 47/371 скасувати повністю і припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні даного спору місцевим Господарським судом міста Києва неправильно застосовано норми матеріального права і процесуального права, в неповному розмірі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків господарського суду дійсним обставинам справи.

Зокрема, апелянт відзначає, що місцевим господарським судом безпідставно не враховано, що графік виконаних робіт, який встановлює строки виконання робіт та є визначальним документом у питанні своєчасності виконання робіт позивачем та їх оплати відповідачем, не був підписаний з боку позивача під час укладання договору. Разом з тим, скаржник у поданій апеляційній скарзі вказує на те, що факт підписання відповідачем довідок за формою Кб-3 дійсно підтверджує виконання робіт позивачем, проте не зобов’язує відповідача оплачувати роботи, які виконані позивачем достроково, без письмового погодження з відповідачем. Відповідач вважає, що строк оплати вартості робіт в сумі 103985,90 грн. не настав, оскільки у відповідності до графіку виконання робіт такі роботи мали бути виконані позивачем протягом жовтня 2010 – січня 2011 року, а відповідно і оплачені відповідачем протягом строків, встановлених умовами договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.11.2010 р.

Представник позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав письмове пояснення, відповідно до якого просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна – інжинірингова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 р. у справі №47/371 залишити без задоволення, а зазначене рішення суду без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" в судове засідання 02.11.2010 р. не з'явився, через загальний відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення, в зв’язку з неможливістю направити в судове засідання уповноваженого представника. Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, дійшла висновку щодо його задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" відкладено на 23.11.2010 р. у зв’язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 р. № 01-23/1/16 у зв'язку з відпусткою судді Ропій Л.М., внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 47/371 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Кондратова І.Д., судді: Григорович О.М., Попікова О.В.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2010 р. просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 01.09.2010 р. по справі № 47/371 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (надалі – замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Бориспільсільбуд" (надалі – підрядник) виникли на підставі договору будівельного підряду № 63/Б-08 від 27.10.2008 року (надалі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов’язується за завданням замовника на свій ризик відповідно до проектної документації та умов договору виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчений комплекс загально будівельних робіт (надалі – роботи) на об’єкті – реконструкція терміналу "В" в державному підприємстві міжнародний аеропорт "Бориспіль" - зона вильоту та прильоту пасажирів – пускові комплекси № 3-5 (в вісях 14-31) (надалі – об’єкт будівництва), а замовник зобов’язується надати підряднику будівельний майданчик/фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку проектну документацію, а також прийняти від підрядника закінчені роботи, а саме результат робіт, та оплатити виконану роботу (п. 1.1 договору).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, загальні умови якого визначаються відповідно до положень § 3 "Будівельний підряд" глави 61 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, підрядні відносини регулюються не лише нормами глави 61 Цивільного кодексу України, але й нормами глави 33 Господарського кодексу України "Капітальне будівництво".

Зі змісту статті 317 Господарського кодексу України випливає, що предметом договору підряду у капітальному будівництві є будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів господарювання або на їх замовлення, які здійснюються на умовах підряду. Вказане положення тісно пов'язане з положенням Цивільного кодексу України про предмет договору будівельного підряду (стаття 875 Цивільного кодексу України), тобто предмети договорів будівельного підряду та договору на капітальне будівництво стосуються ідентичних видів будівельних робіт, а норми Господарського кодексу України про капітальне будівництво та норми Цивільного кодексу України про підряд кореспондуються між собою.

За таких обставин, суд першої інстанції помилково відзначив, що даний договір не є договором капітального будівництва, оскільки виходячи з положень частини 2 статті 317 Господарського кодексу України та частини 2 статті 875 Цивільного кодексу України поняття про договір капітального будівництва є аналогічним поняттю про договір будівельного підряду.

В свою чергу, з огляду на те, що сторони у даній справі є суб'єктами господарювання, а також враховуючи норми частини 2 статті 317 Господарського кодексу України та частини 3 статті 875 Цивільного кодексу України, положення глави 33 Господарського кодексу України "Капітальне будівництво" є спеціальними до загальних правил, що встановлені Цивільним кодексом України про договір підряду.

Частиною 1 статті 323 Господарського кодексу України визначено, що договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених КМУ, відповідно до закону.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини регулюються також Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що у договорі (пункт 1.2) також містяться посилання на даний нормативно-правовий акт, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо нерозповсюдження даної постанови на правовідносини сторін.

Відповідно до вимог п. 17 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. N 668, Строки виконання робіт (будівництва об'єкта) встановлюються договором підряду і визначаються датою їх початку та закінчення. Невід'ємною частиною договору підряду є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором підряду.

У відповідності до пункту 3.1 договору сторони також погодили, що підрядник забезпечить виконання робіт згідно з календарним графіком їх виконання, в якому визначається початок та закінчення всіх видів робіт.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, передбачений умовами договору календарний графік виконання робіт не був узгоджений та укладений сторонами, а наданий відповідачем графік виконання робіт на об’єкті "Реконструкція термінала "Б" в ДП МА "Бориспіль" не приймається судом апеляційної інстанції як належний доказ, оскільки підписаний та затверджений в односторонньому порядку лише замовником.

За таких обставин, посилання заявника апеляційної скарги на те, що підрядник виконав роботи достроково, тобто раніше, ніж це було встановлено графіком виконання робіт, колегією суддів відхиляється.

В свою чергу, обставини щодо непідписання сторонами графіку виконання робіт також не є підставою для звільнення замовника від обов’язків щодо оплати виконаних та прийнятих за актами підрядних робіт. Оскільки, згідно п. 2.2 договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи замовник здійснює на підставі документів про обсяги виконаних робіт за формою КБ-2в та їх вартість – довідка за формою № КБ-3, яка обраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів.

Пунктом 11.1. договору врегульовано, що передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт КБ-3 в порядку передбаченому п. 4.4.9 договору.

Замовник здійснює оплату виконаних робіт протягом 5 (п’яти) банківських днів з дня підписання вищезазначених документів проектно-кошторисним відділом замовника (п. 2.4 договору).

Відповідно до пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом правильно встановлено, що повноважними представниками сторін було підписано та посвідчено печатками наступні документи: акти приймання виконаних підрядних робіт за договором № 63/Б-08 за формою №КБ-2в: за липень 2009 року на суму 125962,80 грн., за липень 2009 року на суму 32528,40 грн., за жовтень 2009 року на суму 78270,00 грн., за листопад 2009 року на суму 19894,80 грн., за січень 2010 року на суму 21922,80 грн., за січень 2010 року на суму 20898,00 грн.; та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3: за липень 2009 року, за жовтень 2009 року, за листопад 2009 року, за січень 2010 року, відповідно до яких загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт становить 299476,80 грн. Окрім цього, згідно видаткової накладної № РН-0000003 від 17.12.2009 року, яка підписаними поважними представниками сторін, позивач на виконання умов договору №63/Б-08 поставив відповідачу товар на загальну суму 7965,95 грн.

Колегією суддів господарського суду апеляційної інстанції встановлено, що повноважним представником відповідача було підписано перераховані вище акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, посвідчено їх печатками юридичних осіб, будь-яких застережень при їх підписанні відповідачем зроблено не було, а відтак доводи відповідача про те, що підрядні роботи були виконані підрядником без його згоди є безпідставними.

Таким чином, враховуючи норми статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України те, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт у строк, який визначений у договорі, колегія суддів приходить до висновку про те, що місцевий господарський суд правильно постановив рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 103985,90 грн. (307442,75 грн. (сума виконаних робіт) –100000,00 грн. (часткова оплата) –103456,85 грн. (послуги генпідряду та вартість матеріалів відповідача, згідно з позовною заявою) основного боргу, а відтак у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування оскарженого рішення та задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог п.п.1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приписами статті 886 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов’язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталось не з його вини.

Разом з тим, статтею 322 Господарського кодексу України містить норму, відповідно до якої за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Пунктом 13.3. договору передбачено, що замовник несе відповідальність за порушення зі своєї вини зобов’язання своєчасно оплатити виконання робіт – пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від розміру суми, сплата якої прострочена, за кожний день прострочення платежу, але не більше 5 % від договірної ціни. Виплата неустойки і відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання договірних зобов’язань в натурі.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 8119,45 грн. за період прострочення з 01.02.2010 р. по 01.07.2010 р.

Місцевий господарський суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнив частково, стягнув пеню за період з 08.02.2010 р. по 01.07.2010 р. в розмірі 7740,54 грн.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що враховуючи положення п. 2.4. договору, відповідно до якого замовник здійснює оплату виконаних робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, оскільки останній акт було підписано в січні 2010 року, отже строк оплати по останньому акту - до 08.02.2010 р., а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що в частині нарахування розміру пені в сумі 378,91 грн. в позові слід відмовити за безпідставністю нарахування.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, такі висновки суду першої інстанції не відповідають дійсності та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З вказаного випливає, що зобов’язання по оплаті виконаних позивачем робіт по договору будівельного підряду № 63/Б-08 за певний місяць мало бути виконано відповідачем не пізніше 5 числа наступного місяця з дня підписання акту приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, а відповідно нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, при цьому період нарахування пені (шість місяців) визначається окремо щодо кожного документу про обсяги виконаних робіт та їх вартість.

Зокрема, за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за липень 2009 року пеня може бути нарахована за період з 10.08.2009 року по 10.02.2010 року, за жовтень 2009 року - з 09.11.2009 року по 9.05.2010 року, за листопад 2009 року - з 08.12.2009 року по 08.06.2010 року, за січень 2010 року - з 09.02.2010 року по 09.08.2010 року.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції безпідставно визначив розмір пені виходячи від загальної суми заборгованості, не врахувавши, що виконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних підрядних робіт повинно було відбуватися на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, а не в один день, а відповідно періоди нарахування пені щодо заборгованості за кожним зобов’язанням своєчасно оплатити виконання робіт за договором № 63/Б-08 є різними.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів здійснила власний перерахунок пені та встановила, що належний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 9280,58 грн. При цьому, належний розмір пені судом апеляційної інстанції було розраховано залежно від суми заборгованості, яка виникла окремо за кожним зобов’язанням своєчасно оплатити виконання робіт за договором № 63/Б-08 з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України в межах періоду, який був визначений позивачем в розрахунку – з 01.02.2010 року по 01.07.2010 року.

Розрахунок суми пені

За таких обставин, колегія суддів встановила, що належний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за заявлений ним період становить більшу суму ніж та, яка була заявлена у позовних вимогах. Водночас, враховуючи те, що статтею 83 Господарського процесуального кодексу України не передбачено право суддів на збільшення позовних вимог на власний розсуд, тому колегія господарського суду апеляційної інстанції прийшла до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені щодо заборгованості за виконанні підрядні роботи в межах заявлених позовних вимог в сумі 8119,45грн., в свою чергу рішення в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 1299,82 грн., які нараховані на суму боргу – 103985,90 грн. за період з 01.02.2010 р. по 01.07.2010 р.

Місцевий господарський суд позовні вимоги в цій частині задовольнив частково, зазначивши, що строк оплати по останньому акту становив до 08.02.2010р.

Враховуючи умови договору, колегією суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати підрядних робіт згідно акту за січень 2010р. з 08.02.2010 р., а відтак на суму боргу 103985,90 грн. (що включає також заборгованість за підрядні роботи за січень 2010 р. в сумі 20043,54 грн.) 3 % річних можуть бути нараховані лише з 08.02.2010 р. Разом з тим, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що до 08.02.2010 р. у відповідача існувала прострочена заборгованість 83942,36 грн. за виконані роботи за липень – листопад 2009 р., а тому на зазначену суму також може бути нараховані 3 % річних за заявлений позивачем період з 01.02.2010 р. по 08.02.2010 р.

За таких обставин, колегія суддів встановлено, що належний розмір 3 % річних, який підлягає стягненню з відповідача за період прострочення становить 1270,49 грн., а рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1,4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних, як таке, що прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, і інших доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів. При цьому колегією суддів враховано, що навіть під час розгляду в суді апеляційної інстанції апелянт не надав будь-які докази по суті спору, які б спростовували позовні вимоги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, ст.ст. 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п.п.1, 4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 р. у справі №47/371 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції :

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (код ЄДРПОУ 32102765, юридична адреса: 03049, м. Київ, вул. Єреванська, 1, кв. 1; фактична адреса: 01135, м. Київ, вул. Жилянська. 97, 7 поверх) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Бориспільсільбуд" (код ЄДРПОУ 13707422, адреса: 08300, м.Бориспіль, Київська область, Київський шлях, 84) суму основного боргу – 103985 (сто три тисячі дев’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 90 коп., пені – 8119 (вісім тисяч сто дев’ятнадцять) грн. 45 коп., 3% річних – 1270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн. 49 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита – 1133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 75 коп., та витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг – 233 (двісті тридцять три) грн. 13 коп. В іншій частині позову відмовити.

3.          В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2010р. у справі №47/371 залишити без змін.

4.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

5.          Матеріали справи №47/371 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Кондратова І.Д.

Судді                                                                                          Григорович О.М.

                                                                                          Попікова О.В.

25.11.10 (відправлено)