Рішення № 12459221, 17.11.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2010 рокум. ЧеркасиСправа №17/1896

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика

С.С. з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 особисто, ОСОБА_2, ОСОБА_3 -

по довіреності,

відповідача Письменний С.М. по довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/1896

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

додочірнього підприємства «Золотоніський комбікормовий завод»

простягнення 83376,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з дочірнього підприємства «Золотоніський комбікормовий завод»(далі-відповідач) 83376,95 грн. заборгованості, з яких: 74 039 грн. основної заборгованості, 7525,33 грн. пені, 1101,27 грн. - 3% річних та 711,35 грн. інфляційних.

Підставою позову є невиконання відповідачем зобовязань по оплаті вартості поставленого товару згідно договору № 172 від 17 лютого 2010 року.

У судовому засіданні 12.10.2010 року представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити, на вимогу суду надали витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 11.10.2010 року місцезнаходження відповідача: (Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Обухова, бул.66-Б).

Представник відповідача в судові засідання 09.11.2010 року та 17.11.2010 року зявився, проти позову заперечив з посиланням на скрутне фінансове становище.

У судовому засіданні 09.11.2010 року представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог і заяву про уточнення заяви від 09.11.2010 року про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 86479,11 грн., з яких: 74 039 грн. основної заборгованості, 10 852,01 грн. пені, 1588,10 грн. - 3% річних. Інфляційні в сумі 3746,95 грн. позивач просить суд не стягувати з відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, суд, з урахуванням поданих представником позивача заяви від 09.11.2010 року про збільшення розміру позовних вимог і заяви про уточнення заяви від 09.11.2010 року про збільшення розміру позовних вимог, задовольняє позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 172 від 17 лютого 2010 року, за умовами пункту 1.1 якого позивач (постачальник) зобовязався передати у власність відповідачу (Покупцю) жмих соняшниковий Українського виробництва із соняшникового насіння урожаю 2009 року в кількості 60 (шістдесят) тон +-10% на вибір позивача, а відповідач зобовязується своєчасно прийняти товар та сплатити ціну товару.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, згідно з яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов договору № 172 від 17 лютого 2010 року поставив відповідачу товар на загальну суму 109 039 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ШВ-0000040 від 18.02.2010 року на суму 54 538 грн. та № ШВ-0000041 від 20.02.2010 року на суму 54 501 грн. (а.с.09-10).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в пункті 2.2 договору встановили, що покупець зобовязаний здійснити оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, по факту поставки або з відстрочкою платежу до 5-ти банківських днів, на підставі виставленого позивачем рахунку.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити поставлений товар по видатковій накладній: № ШВ-0000040 від 18.02.2010 року - до 25.02.2010 року та по видатковій накладній: № ШВ-0000041 від 20.02.2010 року до 26.02.2010 року.

Проте, як встановлено судом і підтверджено позивачем, відповідач свій обовязок по оплаті за поставлений товар виконав частково, сплатив лише 35 000 грн. (банківські виписки від 26.02.2010 року, від 25.06.2010 року), його заборгованість на момент подання позову складає 74039 грн., тому суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобовязанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Крім того, за змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 5.5 договору, в якому сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач зобовязується сплатити позивачу штраф в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки сторонами було визначено строки та порядок оплати, то суду необхідно встановити, коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобовязань по оплаті, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обовязку по оплаті за отриманий товар, і відповідно з якого моменту необхідно нараховувати пеню, інфляційні та 3% річних за невиконання грошового зобовязання за весь час прострочення.

Позивач користуючись своїм правом встановив періоди нарахування 3% річних - з 27.02.2010 року по 25.06.2010 року на суму 79039 грн. та з 26.06.2010 року по 08.11.2010 року на суму 74039 грн., що є правомірно.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 1588,10 грн. за відповідні періоди, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку 1600,68 грн.), але оскільки позивач просить стягнути 3% річних в сумі 1588,10 грн., то суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

79 03927.02.2010-25.06.20101193 %773,07

(79 039*3%*119днів/365)

74 03926.06.2010-20.08.2010563 %340,78

(74 039*3%*56днів/365)

74 03921.08.2010-08.11.2010803 %486,83

(74 039*3%*80днів/365)

Згідно з пунктом 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначенні статті узгоджуються з приписом пункту 5.5 договору, згідно з яким у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобовязаний сплатити продавцю штраф в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки штрафом в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, і в пункті 5.5 договору штраф нараховується за кожен день прострочення, то суд дійшов висновку про забезпечення сторонами виконання своїх зобовязань в договорі № 172 від 17 лютого 2010 року пенею в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Слід зазначити, що за приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення саме грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дана норма є диспозитивною і нею, на думку суду, встановлюється правила обчислення саме пені (як одного з видів господарських санкцій), а не штрафу, оскільки саме пеня обчислюється у відсотковому відношенні до суми простроченого платежу, а не у вигляді твердої суми чи в грошовому виразі.

Позивач на підставі пункту 5.5 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки, що складає 10852,01 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Тому суд вважає, що при нарахуванні пені необхідно враховувати вимоги статті 231 Господарського кодексу України, згідно з якою законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, та статей 343 Господарського процесуального кодексу України та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно з якою розмір пені, який встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 10852,01 грн., встановив неправильність її нарахування (після перерахунку 9692,56 грн.), тому задовольняє позов в цій частині частково в сумі 9692,56 грн., в іншій частині позову про стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Період простроченняСума боргу (грн.)Кількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

27.02.2010 - 07.06.201079 03910110.25 %

0,0562 % 4486,41 (79 039*101день*0,0562/100) 08.06.2010 - 25.06.201079 039189.50 % 0,0521 % 741,23 (79 039*18днів*0,0521/100) 26.06.2010 - 07.07.201074 039129.50 % 0,0521 % 462,89 (74 039*12 днів*0,0521/100) 08.07.2010 - 09.08.201074 039338.50 % 0,0466 % 1138,57 (74 039*33дні*0,0466/100) 10.08.2010 - 20.08.201074 039117.75 % 0, 0425 % 346,13 (74 039*11днів*0,0425/100) 21.08.2010 - 08.11.201074 039807.75 % 0, 0425 % 2517,33 (74 039*80днів*0,0425/100)

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 85319,66 грн., з яких: 74 039 грн. основна заборгованість, 1588,10 грн. 3% річних, 9692,56 грн. пені.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - сплачене державне мито в сумі 853,20 грн. та 223,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (загальна сума позову 90226,06 грн. заява про збільшення розміру позовних вимог від 09.11.2010 року).

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ: 1.Позов задовольнити частково. 2.Стягнути з дочірнього підприємства «Золотоніський комбікормовий завод» (Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Обухова, буд.66-Б, п/р 260040131747 ЗАТ «Банк НРБ»м. Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 35002242) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Дніпропетровськ, МФО 305653, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 74 039 грн. основної заборгованості, 1588,10 грн. 3% річних, 9692,56 грн. пені, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 853,20 грн. та 223,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 17.11.2010 року.