Рішення № 12459116, 22.11.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2010 р.Справа № 8/68-1456 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М. розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 6 Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", майдан І. Франка, 10, м. Збараж Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП "Збаразький механічний завод", вул. Грушевського, 95, м. Збараж Тернопільської області

про стягнення заборгованості на загальну суму 1 546 грн. 59 коп.

За участю представників сторін від:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В попередніх судових засіданнях представнику позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

          Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 6 Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", м. Збараж Тернопільської області, звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП "Збаразький механічний завод", вул. Грушевського, 95, м. Збараж Тернопільської області про стягнення заборгованості на загальну суму 1 546 грн. 59 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором про надання послуг електрозв’язку №13 від 02.03.2006року, зокрема, в частині внесення своєчасної плати за надані телекомунікаційні послуги, внаслідок чого, станом на день звернення до суду, за період з квітня місяця 2010 року по липень місяць 2010 року утворилась заборгованість в сумі 1132грн. 12 коп., на яку відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору позивачем нараховано: 15,05грн. пені та 5,22грн. -3% річних. Окрім того, стверджує, що відповідачем в порушення умов договору про надання ADSL - доступу до мережі ІНТЕРНЕТ №30/182 від 09.03.2006 року не повернуто кінцеве обладнання (модем) вартістю 394,20грн., який надавався останньому у тимчасове користування. Відтак, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 1 546 грн. 59коп.

В підтвердження викладеного надано: типовий договір про надання послуг електрозв’язку №13 від 02.03.2006 року, договір про надання ADSL - доступу до мережі ІНТЕРНЕТ №30/182 від 09.03.2006 року; акт приймання-передачі обладнання у тимчасове користування; розрахунок заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за період з квітня 2010р. по липень 2010р.; картку обліку розрахунків за надані послуги електрозв’язку, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:40 год. 27.09.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:10 год. 03.11.2010р. та, відповідно, до 15:00 год. 22.11.2010 року у зв’язку із неявкою відповідача, неподання ним виребовуваних судом документів та необхідністю витребування додаткових документів.

Строк вирішення спору продовжено, в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, про що винесено відповідну ухвалу від 03.11.2010р.

В судове засідання 22.11.2010 року представник позивача не прибув, документів, які витребовував суд в ухвалі від 03.11.2010 року не надав. Разом з тим, в судовому засіданні 03.11.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Ухвала про порушення провадження у справі №8/68-1456 та ухвали про відкладення розгляду справи, надіслані судом на адресу відповідача: вул. Грушевського,95, м. Збараж, Збаразького району, Тернопільської області повернулись до суду із відміткою пошти: “за закінченням терміну зберігання”, "не працює".

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно до п. 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Суд відзначає, що ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, якою згідно представленого на вимогу суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є: вул. Грушевського,95, м. Збараж Збаразького району Тернопільської області, яка зазначена і в позовній заяві.

Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про судові засідання.

Разом з тим, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача в попередніх судових засіданнях, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

02 березня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, в особі Центру електрозв’язку №6, як Підприємством зв’язку, та ТзОВ «Група підприємств ВВА «Збаразький механічний завод», як Споживачем, укладено Договір про надання послуг електорозв’язку № 13, п.п. 2.1 п. 2 якого визначено, що Підприємство зв'язку зобов’язане забезпечувати безперебійне та якісне надання послуг зв’язку.

П.п. 7.1 п.7 сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє п’ять років.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами по справі на підставі договору №13 від 02.03.2006 року, виникли зобов’язання, за договором про надання послуг, згідно якого, в силу ст. ст. 901, 903 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

П.1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. п. 3.2.8 п. 3 договору № 13 від 02.03.2006р. відповідач зобов’язався вчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Згідно п.п. 4.2-4.5 п. 4 договору № 13, споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою –авансовою, з поданням рахунків системою оплати. Споживач повинен своєчасно оплачувати послуги. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожен попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається із наданих позивачем документів, зокрема: карточки обліку розрахунків за період з 01.01.2008 року по 31.08.2010р., розрахунку загальної суми боргу за надані послуги у квітні 2010 р. –серпні 2010 р (включно) відповідачу надано послуги електрозв’язку на загальну суму 1132,12 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, відповідач належним чином не виконав зобов’язання щодо оплати за надані позивачем послуги електрозв’язку, чим порушив умови договору електрозв’язку № 13 від 02.03.2006 р. та норми чинного законодавства, внаслідок чого, станом на день розгляду справи в суді, його заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг електрозв’язку становить 1 132грн. 12 коп.

У відповідності до Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплатити отримані ними телекомунікаційні послуги.

Всупереч згаданих приписів закону, положень договорів відповідач, станом на час розгляду справи в суді свою заборгованість не погасив.

За даних обставин, суд визнає обґрунтованими, правомірними та задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП "Збаразький механічний завод", вул. Грушевського, 95, м. Збараж Тернопільської області - 1132грн. 12 коп. боргу. за надані послуги електрозв’язку згідно договору № 13 від 02.03.2006р.

Окрім того, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано 3% річних за період з 21.05.2010р. по 27.08.2010р. в сумі 5,22 грн.

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п.п. 5.8. п. 5 Договору, у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Окрім того, п. 2 ст. 36 Закону України “Про телекомунікації”, передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня.

Враховуючи наведене, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 15 грн. 05 коп., нарахованої в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за період з 21.05.2010 р. по 27.08.2010 р. за прострочення оплати за надані послуги зв’язку, такими, що відповідають положенням ст. 232 Господарського Кодексу України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та закону України “Про телекомунікації”.

Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості кінцевого обладнання (модему) в сумі 394 грн. 20 коп.

Розглянувши дану вимогу, судом встановлено наступне:

09.03.2006р. між сторонам у справі укладено договір № 30/182 про надання ADSL –доступу до мережі Інтернет, умовами п. 1 якого передбачено, що Укртелеком надає Споживачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом включення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL та динамічної (постійної) ІР - адреси.

Відповідно до п.п. 3.1.8, 3.2.4 даного договору, позивач зобов’язався за замовленням Споживача надати у тимчасове користування кінцеве обладнання (модем). Обладнання передається Споживачу з підписанням Акту передачі-приймання, де вказується його повна специфікація, балансова вартість та технічний стан. Споживач зобов’язався придбати за свій рахунок або взяти у тимчасове користування у Укртелекома кінцеве обладнання (модем).

На виконання умов даного договору, 09 березня 2006 року, позивач за замовленням відповідача надав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування кінцеве обладнання (модем/маршрутизатор (Annex A) зі сплітером ZyXEL P-660R ЕE, s/n S5Y3525462, в кількості 1 шт., у відмінному стані, вартістю 394,20грн., про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт передачі –приймання обладнання, підписаний повноважними представниками сторін без заперечень.

Згідно п. п. 3.2.1 п. 3 договору № 30/182 від 09.03.2006 р., відповідач зобов’язався своєчасно, згідно розділу 5 цього договору, вносити плату за послугу.

П. п. 5.2 п. 5 договору № 30/182 сторони передбачили, що Споживач проводить оплату за надану послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця в розмірі не менше суми послуги, наданої у попередньому розрахунковому періоді з наступним перерахунком суми (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг у розрахунковий період. Оплата послуги проводиться в грошовій одиниці України. Додатково при оплаті послуги нараховується податок на додану вартість за ставкою, що діє на момент оплати. Споживач має право поповнювати авансові суми без попереднього отримання рахунків або згідно з отриманим рахунком, а також звертатися до центру №4, цеху №8 за роз’ясненням щодо суми фактичних розрахунків. Повний розрахунковий період за надані послуги встановлюється з першого до останнього числа поточного місяця.

П. п. 8.1 п. 8 договору № 30/182 від 09.03.2006р. про надання ADSL –доступу до мережі Інтернет сторони передбачили, що договір набирає чинності з дня підписання і діє до 09.03.2007р. П. п. 8.5 п. 8 даного договору визначено, що при відсутності претензій від обох сторін договір вважається продовженим на наступний рік на умовах попереднього року.

Разом з тим, п.п.6.8 Договору №30/182 від 09.03.2006 року сторони передбачили, що у разі невнесення авансової плати до 20 числа поточного місяця в розмірі не менше суми послуги, наданої у попередньому розрахунковому періоді, Укртелеком має право з 21 числа поточного місяця обмежити надання послуг Споживачу. При ненадходженні коштів в місячний строк з дати обмеження надання послуг Споживачу, Укртелеком має право в односторонньому порядку розірвати договір із Споживачем, про що в десятиденний строк письмово повідомляє абоненту.

Як пояснив у судовому засіданні 03.11.2010 року повноважний представник позивача, відповідачем плата за надання послуг доступу до мережі Інтернет за допомогою обладнання ADSL не вносилась, у зв’язку з чим даний договір було розірвано, та станом на день звернення до суду договір № 30/182 від 09.03.2006р. припинив свою дію.

Відповідно до вимог ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.п.3.2.7 п.3.2 р.3 Договору, у разі тимчасового користування обладнанням Укртелекому при припиненні дії договору Споживач зобов'язаний повернути обладнання протягом 7 календарних днів після припинення дії договору; у разі втрати (розкрадання) переданого у тимчасове користування обладнання вжити заходів щодо відшкодування нестачі обладнання за цінами, що склалися на день відшкодування за мінусом фізичного зносу.

Як стверджує позивач, відповідач, всупереч умов договору та вимог чинного законодавства, після припинення дії договору отриманий згідно акту передачі-приймання обладнання у тимчасове користування модем не повернув, що і зумовило позивача звернутись до суду з вимогою про стягнення 394,20грн. вартості кінцевого обладнання.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до положень статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, ухвалою суду від 03.11.2010р. у позивача витребовувались документи, а саме: докази письмового повідомлення абонента про розірвання договору № 30/182 про надання ADSL –доступу до мережі Інтернет в односторонньому порядку, у відповідності до п.6.8 договору; докази надіслання відповідачу такого повідомлення; письмове обґрунтування підстав звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача 394,20грн. вартості переданого в тимчасове користування кінцевого обладнання, з врахуванням умов договору та вимог чинного законодавства.

Однак, позивачем вимог суду не виконано, витребуваних господарським судом документів, необхідних для вирішення даного спору не надано, що, в свою чергу, перешкоджає об’єктивному та правильному вирішенню спору по суті в даній частині позовних вимог.

Пунктом 5 статті 81 ГПК України встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору по суті, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги непредставлення позивачем доказів дострокового розірвання договору № 30/182 від 09.03.2006р., втрати (розкрадання) відповідачем переданого у тимчасове користування обладнання (модему), суд вважає, що позов в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП "Збаразький механічний завод", вул. Грушевського, 95, м. Збараж Тернопільської області 394 грн. 20 коп. вартості кінцевого обладнання (модему) слід залишити без розгляду, в порядку п. 5 статті 81 ГПК України.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 76 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 175 грн. 85 коп. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст..ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 81 п.5, 82 –85, 115 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП "Збаразький механічний завод", вул. Грушевського, 95, м. Збараж Тернопільської області (ідентифікаційний код 33992645) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, в особі Цеху телекомунікаційних послуг №6 Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. Франка,10, м. Збараж, Тернопільської області (ідентифікаційний код 01188052):

–1 132 грн. 12 коп. –основного боргу,

- 5 грн. 22 коп. –3% річних;

- 15 грн. 05 коп. пені;

- 251 грн. 85 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3. Позов в частині стягнення 394 грн. 20 коп. вартості кінцевого обладнання (модему) залишити без розгляду, відповідно до п.5 ст. 81 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –24.11.2010р.), через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          І.М. Гирила