Рішення № 12458856, 15.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2010 р.Справа № 25/133-10-4226 За позовом: Фізичної особипідприємця ОСОБА_1

До відповідачів: 1. Державного підприємства „Одеська залізниця”

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕС ЛТД»

про стягнення 4853, 32 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача ДП „Одеська залізниця”: Гордієнко М.В., довіреність № 67 від 04.01.2010р.

Від відповідача ТОВ „АРЕС ЛТД”: не з'явився

В судовому засіданні 15.11.2010р.приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача ДП „Одеська залізниця”: Гордієнко М.В., довіреність № 67 від 04.01.2010р.

Від відповідача ТОВ „АРЕС ЛТД”: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” та Товариства з обмеженою відповідальністю „АРЕС ЛТД” на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 вартість нестачі вугілля в сумі 4853, 32 грн.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Одеська залізниця”, Товариства з обмеженою відповідальністю „АРЕС ЛТД” про стягнення 4853, 32 грн. вартості нестачі вантажу.

В процесі розгляду справи по суті позивачем було подано до суду листи від 14.10.10р. за вх. №27510 та від 09.11.2010р. за вх. №29918, в яких наведено обґрунтування наявності вини відповідачів у виникненні нестачі вугілля. Так, позивач зазначає, що ТОВ „АРЕС ЛТД” згідно залізничної накладної № 50995281 відправило зі станції Постникове Донецької області на станцію Первомайськ на Бузі Одеської області вагон № 66971110 з вугіллям марки АМ у кількості 69000 кг. З прибуттям вагону № 66971110 на станцію призначення, в вагоні № 66971110 було виявлено нестачу вантажу, вартість якої розрахована позивачем в розмірі 4853,32 грн. (з врахуванням ПДВ). Стосовно даного факту представниками залізниці було складено комерційний акт АА № 055030/575/05 від 12.07.10р., відповідно до якого, позивач вбачає наявність вини у виникненні нестачі вантажовідправника ТОВ „АРЕС ЛТД” та ДП „Одеська залізниця”, у звязку з чим, просить суд, покласти відповідальність за нестачу вантажу на ТОВ „АРЕС ЛТД” та ДП „Одеська залізниця”, та стягнути з них нестачу в сумі 4853,32 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідач, ДП „Одеська залізниця”, надав суду відзив на позов від 18.10.10р. за вх.№27794, згідно якого заявлені позивачем позовні вимоги не визнає, зазначає, що відправником було завантажено вугілля у технічно справний вагон, який прибув на станцію призначення у справному стані, на поверхні вантажу слідів втрати та крадіжки не виявлено, захисне маркування вапном не пошкоджене, що підтверджується актом загальної форми № 17966 від 12.07.2010р., у звязку з чим просить суд, відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог відповідно до п.а) ст.111 Статуту залізниць України.

Крім того, відповідач ДП „Одеська залізниця” посилається на розяснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.08 р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до розяснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02р. №04-5\601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, стосовно документів, на підставі яких повинна розраховуватись вартість втраченого вантажу, за який залізниця несе матеріальну відповідальність.

Відповідач, ТОВ „АРЕС ЛТД”, в судові засідання не зявлявся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, відповідно до чого справа розглядається за наявними в ній документами згідно ст. 75 ГПК України

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторони, суд встановив наступне:

21.05.10р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ „МГВ-Трейд” (Продавець) було укладено договір поставки №21/05-10, згідно п.1.1 якого Продавець зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити в установленому порядку Товар, найменування, ціна, кількість, якісні показники, марочний склад та строки поставки якого ухвалені в Додатках, які є невідємною частиною Договору та можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, оформлені письмовою згодою.

Відповідно до п.п.2.2, 2.3 Договору відвантаження товару здійснюється Продавцем протягом 30 (тридцяти) діб з моменту підписання цього договору, шляхом відвантаження Товару Покупцю за реквізитами, вказаними в Додатках. Обєм та строки поставки можуть бути змінені за згодою сторін, згідно специфікації.

На підставі Договору поставки №21/05-10 від 21.05.10р. ТОВ „АРЕС ЛТД” 09.07.2010р. відправило зі станції Постникове Донецької залізниці на станцію ПервомайськнаБузі Одеської залізниці, вугілля марки АМ у кількості 69 000 кг. за залізничною накладною № 50995281 у вагоні № 66971110.

В залізничній накладній № 50995281 було зазначено масу нетто вагону, що складала 69000 кг, а також про маркування вантажу вапном.

З прибуттям вагону № 66971110 на станцію Знамянка Одеської залізниці у зазначеному вагоні була виявлена нестача вугілля загальною вагою 5900 кг, що стало підставою для складання акту загальної форми ст. Знамянка № 17966 та комерційного акту серії АА № 055030/575/05 від 12.07.2010р., яким встановлено, що вагон № 66971110 був у технічно справному стані, як на момент подання під завантаження, так і на момент встановлення нестачі, вантаж завантажено навалом нижче бортів, засобами відправника, рівномірно нижче бортів на 300 мм., просипання вантажу відсутнє. Двері та люки вагону щільно закриті. На поверхні вантажу слідів втрати та крадіжки не виявлено. Захисне маркування вапном не пошкоджене. Коток не застосовувався.

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що субєктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу (п.п.5, 6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. №542 ).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Проаналізувавши матеріали справи та положення чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідальність перед позивачем за нестачу вантажу повинна покладатися на перевізника ДП „Одеська залізниця” та відправника ТОВ „АРЕС ЛТД”, з огляду на наступне.

З комерційного акту АА № 055030/575/05 від 12.07.2010р. вбачається, що відправником було завантажено вугілля марки Антрацит АМ у технічно справний вагон, при цьому останнім було навантажено вугілля рівномірно, для попередження крадіжки вантажу на поверхню вантажу нанесено захисне маркування вапном. Разом з цим, відправником не було застосовано при завантаженні вугілля коток, тобто не було вжито усіх необхідних заходів для забезпечення збереження вантажу.

В свою чергу, на існування вини ДП „Одеська залізниця” у виникненні нестачі вантажу вказують обставини, що вбачаються з матеріалів справи, зокрема те, що залізниця як перевізник несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі його одержувачу, а в даному випадку, залізниця прийняла зазначений вагон до перевезення без зауважень, та перевірки маси вантажу, тому твердження відповідача ДП „Одеська залізниця” щодо відсутності у залізниці обовязку перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення, не є доказом відсутності вини ДП „Одеської залізниці” у виникненні нестачі вантажу, що перевозився у вагоні № 66971110. Отже, за умови вжиття відправником відповідних заходів для забезпечення схоронності вантажу при передачі його для перевезення, ДП „Одеська залізниця” не довела суду, що нестача виникла з незалежних від неї причин.

Звідси, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на ДП „Одеська залізниця” та на ТОВ „АРЕС ЛТД”.

Згідно ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівліпродажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Згідно наявних в матеріалах справи акту приймання-передачі вугілля від 10.07.10р., накладної №10072 від 10.07.10р., виписаних ТОВ „МГВ-Трейд”, вартість 1 тони антрациту марки АМ складає 691,67 грн.(без ПДВ). Будь-яких інших документів, на підставі яких суд міг би встановити вартість вантажу, суду надано не було, у звязку з чим суд керувався саме вищенаведеними документами при визначенні суми вартості нестачі.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

Таким чином, природна втрата вантажу при транспортуванні згідно Правил видачі вантажів складає: 69000 кг х 1% = 690 кг. Отже, нестача вантажу з урахуванням природної втрати складає: 5900 кг - 690 тон. = 5210 кг. Вартість недостачі: 5210 ( нестача вантажу) х 691,67 грн. (вартість 1 тони антрациту) дорівнює 3603,60 грн. (без ПДВ). Отже, вартість недостачі з урахуванням ПДВ складає 4324,32 грн.

Таким чином, розрахунок вартості нестачі вантажу, здійснений судом не збігається з розрахунком, поданим ДП „Одеська залізниця”, оскільки розрахунок містить арифметичну помилку, тому до уваги не приймається.

В свою чергу, розрахунок позивача стосовно вартості нестачі вантажу, на думку суду, є помилковим, оскільки позивачем враховується залізничний тариф, який був врахований позивачем в розрахунку заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд, повністю задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з ДП „Одеська залізниця” та ТОВ „АРЕС ЛТД” рівними частинами вартості нестачі вантажу в сумі 4324,32 грн., що становить 2162,16 грн. з кожного відповідача.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Таким чином, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у звязку з чим загальна вартість нестачі вантажу в сумі 4324, 32 грн. підлягає стягненню з ДП „Одеська залізниця” та ТОВ „АРЕС ЛТД” порівну по 2162, 16 грн., в решті частині заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення нестачі в розмірі 529 грн. суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок ТОВ „АРЕС ЛТД” та ДП „Одеська залізниця” порівну, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов позивача частково.

2.Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (55200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2162 (дві тисячи сто шістдесят дві) грн. 16 коп. вартості нестачі вантажу, 45 (сорок пять) гривень 44 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АРЕС ЛТД” (86100, Донецька область, м. Макіївка, вул. Театральна, 17, код ЄДРПОУ 31544199) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (55200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2162 (дві тисячи сто шістдесят дві) грн. 16 коп. вартості нестачі вантажу, 45 (сорок пять) гривень 44 коп., 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4.Відмовити в решті частині заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст складено 19.11.2010р.