Рішення № 12458715, 18.11.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2010 р. Справа № 6/118/10

м. Миколаїв

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Миколаїв», м. Миколаїв, вул. Металургів, 8, кв. 121.

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2

Від відповідача Валешинська Н.І. ПРЕДМЕТ СПОРУ : Позивач звернувся до господарського суду з позовом та у відповідності до наданого у судовому засіданні 17.11.2010 року розрахунку просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 20096,62 грн. за непоставлений згідно умов договору № 26/03 від 26.03.2009 року товар, а також 2552,27 грн. втрат від інфляції, 885,35 грн. 3% річних, що застосовані за період з 18.04.2009 року по 04.11.2010 року.

Відповідач у відповідності до доповнень до відзиву вказує про сплату на користь позивача суми основного боргу 20096,62 грн., що підтверджує наданим платіжним дорученням від 15.11.2010 року № 1583. Крім того відповідач заперечує проти заявлених до стягнення у вказаному позивачем розмірі втрат від інфляції та 3% річних з огляду на безпідставність їх нарахування до 21.04.2010 року моменту відмови позивача від договору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд,

встановив:

26.03.2009 р. між ТОВ «Каскад-Миколаїв»(постачальник) та ПП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № 26/03 постачання, згідно умов якого постачальник зобовязується передати (поставити) на умовах даного договору будівельні матеріали та комплектуючі до них у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах, даного договору. (п. 1)

За змістом п. 1 договору найменування, кількість, ціна та умови оплати товару вказується у Специфікації № 1, яка надана замовником, який є невід»ємною частиною даного договору.

У відповідності до п. 3.1., 3.2. договору після укладання договору між постачальником та покупцем, постачальник виставляє рахунок-фактуру, а підставою для здійснення постачальником поставки замовленої покупцем партії товару за цим договором є оплата за рахунком-фактурою.

Згідно наявного в матеріалах справи рахунку-фактури від 16.03.2009 року (а.с. 16) позивачу до сплати було виставлено вартість обумовлених в ньому матеріалів на суму 101117,64 грн.

Як свідчить копія платіжного доручення (а.с. 15) 02.04.2009 року позивачем була здійснена в повному обсязі оплата виставленого рахунку-фактури на суму 101117,64 грн.

За передбаченими сторонами умовами Специфікації № 1 до договору термін постачання визначений, як 10 календарних днів з дати оплати.

У відповідності до наданих відповідачем копій видаткових накладних від 21.05.2009 року № РН0000009, від 01.06.2009 року № РН0000013 відповідачем було поставлено, а позивачем було прийнято товар на загальну суму 81021, 00 грн.

21.04.2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, за змістом якої він відмовляється від поставки продукції та вимагає повернути кошти в сумі 101117,64 грн.

Відповідач підтвердив отримання вказаної претензії.

Згідно наданої до судового засідання копії платіжного доручення від 15.11.2010 року № 1583 відповідачем на рахунок позивача було повернуто суму основного боргу 20 096,62 грн.

Встановивши обставини справи, дослідивши докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з огляду на наступне.

За приписами ст. 712 ЦК України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до норм ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За приписами ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

За передбаченими сторонами в п. 5.3. договору умовами у випадку, якщо порушення строку поставки триває більше 5 календарних днів, покупець має право відмовитись від поставки цієї партії продукції.

Враховуючи, що відповідач не виконав своєчасно обумовлені договором та специфікацією зобов»язання та не поставив своєчасно продукцію на суму 20096,62 грн., позивач цілком правомірно 21.04.2010 року скористався своїм правом на відмову від договору.

Згідно ч.1.ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованою вимогу позивача станом на день звернення до суду з позовом щодо стягнення 20096,62 грн. основного боргу.

Проте оскільки платіжним дорученням від 15.11.2010 року № 1583 відповідач сплатив заборгованість в сумі 20096,62 грн. станом на день розгляду справи відсутній предмет спору щодо стягнення боргу в цій частині. У звязку з наведеним провадження у справі, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, підлягає припиненню в частині стягнення 20096,62 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних та втрат від інфляції, починаючи з 18.04.2009 року, оскільки обовязок щодо повернення грошової суми в розмірі 20096,62 грн. у відповідача виник після 21.04.2010 року моменту відмови позивача від договору.

З огляду на викладене суд вважає за доцільне визначити період нарахування трьох процентів річних та втрат від інфляції з простроченої суми, як проміжок часу з 21.04.2010 року по 04.11.2010 року.

Таким чином, визначений судом за допомогою програми «Законодавство»розмір трьох процентів річних за період з 21.04.2010 року по 04.11.2010 року, виходячи з суми боргу 20 096,62 грн., становить 327,05 грн., а сума втрат від інфляції за період з травня по вересень 2010 року становить 580,74 грн.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення 558,30 грн. трьох відсотків річних та 1971,53 грн. втрат від інфляції суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита в частині 210,04 грн. та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу в частині 210,63 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 612, 623, 625, 665 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення 20096,62 грн. основного боргу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Миколаїв»(м. Миколаїв, вул. Металургів, 8, кв. 121, ЄДРПОУ 34033718) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) 580,74 грн. втрат від інфляції, 327,05 грн. три відсотки річних, 210,04 грн. витрат по сплаті держмита, 210,63 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

4.Відмовити в стягненні 1971,53 грн. - втрат від інфляції та 558,30 грн. трьох відсотків річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя О.В.Ткаченко

Повне рішення складено: «24»листопада 2010 року.