Рішення № 12458485, 24.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.10 р.                     Справа № 41/213                               

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.          

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк

про стягнення збитків, заподіяних державі, в сумі 3146607,26 грн.

При участі представників:

від позивача: Маркєвич К.А. – довіреність від 21.10.2010 №02-2637,

Каплієва В.М. – довіреність від 23.11.2010

від відповідача: Міміношвілі Н.М.- довіреність від 20.09.10 №9-429

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державна екологічна інспекція в Донецькій області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк про стягнення збитків, заподіяних державі, в сумі 3146607,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у період з 26.05.2009 року по 21.10.2009 року відповідачем здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, що є порушенням ст.ст. 40, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 11 Закону України „Про охорону атмосферного повітря” та чим державі заподіяний збиток на суму 3146607,26 гр.

Позивачем додатково пояснено суду, що відповідачем не було надано даних про кількість наднормативних викидів, та розрахунок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів відповідача за період з 26.05.2009 року по 21.10.2009 року з застосуванням методик, згідно з якими проводилась Інвентаризація викидів на підприємстві, та використані дані не суперечать кількостям, що наведені в формах державного статистичного спостереження; викиди від роботи повітряподаючих стволів проведені на підставі даних ВТБ шахти за 2009 рік пропорційно.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем, при проведені розрахунку суми шкоди неправомірно застосовано Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.12.2008 року, оскільки наведена Методика не є законом, а є лише підзаконним нормативно-правовим актом, та, отже, позивач діяв не у спосіб, передбачений законами України.

Відповідач стверджує, що розрахунок розмірів відшкодування збитків був виконаний позивачем неправомірно, оскільки здійснений за період з 26.05.2009 року по 12.06.2009 року, в якому ще не діяв Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, отриманий відповідачем 21.10.2009 року, та при розрахунку розмірів відшкодування збитків позивачем було використано показники граничних викидів, які у той період не були встановлені.

Представником відповідача в судовому засіданні пояснено суду, що на момент перевірки відповідачем був підготовлений пакет документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та направлений до Державного управління екології та природних ресурсів; на підставі п. 5 ст. 4 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” (із змінами, внесеними Законом № 1759-VI від 15.12.2009року), з моменту подання документів для отримання дозволу, відповідач мав дозвіл на викиди за принципу мовчазної згоди.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

З 13.07.2010 року по 02.08.2010 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Донецької області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відокремленого підрозділу „Шахта імені О.О. Скочинського” Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, результати якої оформлено актом перевірки дотримання вимог законодавства від 13.07 – 02.08.2010 року.

В акті перевірки зафіксовано, що перевіркою 26.05-12.06.2009 року відокремленого підрозділу „Шахта імені О.О. Скочинського” Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” виявлено, що від стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ВП Шахта імені О.О. Скочинського” ДП „Донецька вугільна енергетична компанія” викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснювались без дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”. 21.10.2009 року ВП Шахта імені О.О. Скочинського” ДП „ДВЕК” отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел № 1410136300-46.

В акті перевірки зазначено, що маса наднормативного викиду забруднюючих речовинг від стаціонарних джерел склала 5966,707187 тонни, а саме: залізо – 0,00687 тонн, діоксид мангану – 0,00075 тонн, діоксид азоту – 2,303457 тонн, діоксид сірки – 21,818616 тонн, вуглецю оксид – 0,455163 тонн, матан – 5907,20517 тонн, тверді речовини – 34,917161 тонн.

Головним спеціалістом відділу екологічного контролю атмосферного повітря – державним інспектором Державної екологічної інспекції в Донецькій області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.12.2008 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 р. за № 48/16064, було розраховано розмір відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин від джерел викиду в атмосферу відокремленого підрозділу „Шахта імені О.О. Скочинського” Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” за період з 26.05.2009 року по 21.10.2009 року, згідно якого загальна сума збитку склала 3146607,26 грн.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 51 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” обумовлено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Згідно статті 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлених Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я (ч. 5 ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”).

Таким чином, відповідачем порушені вимоги ст.ст. 10, 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13.07 – 02.08.2010 року.

Заперечення відповідача щодо того, що, згідно п. 5 ст. 4 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” (із змінами, внесеними Законом № 1759-VI від 15.12.2009року), він мав з моменту подання документів для отримання дозволу дозвіл на викиди за принципу мовчазної згоди, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15 грудня 2009 року N 1759-VI) строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. У разі якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано у встановленому законом порядку заяву та документи, передбачені для отримання або продовження права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності в повному обсязі, але у визначений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено, застосовується принцип мовчазної згоди. У разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру чи рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру, суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подання заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Наведена редакція п. 5 ст. 4 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” діяла з дня набрання чинності 30.12.2009 року Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні” від 15 грудня 2009 року N 1759-VI.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, збитки, розмір яких вимагається позивачем до стягнення, заподіяно відповідачем в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин від джерел викиду в атмосферу відокремленого підрозділу „Шахта імені О.О. Скочинського” Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” за період з 26.05.2009 року по 21.10.2009 року, тобто до набрання чинності редакції п. 5 ст. 4 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, на застосуванні якої наполягає відповідач.

Статтею 5 Цивільного кодексу України встановлено загальноправовий принцип ретроактивності закону, гарантованого ст.58 Конституції України. Так, у відповідності до наведеної статті Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

З огляду на викладене, на спірні правовідносини не може розповсюджуватись принцип мовчазної згоди, передбачений п. 5 ст. 4 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” в редакції, на якій наполягає відповідач.

У відповідності до вимог ст. 33 Закону України “Про атмосферне повітря” особи, винні у перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря несуть відповідальність згідно з законом.

Згідно ст. 34 Закону України “Про атмосферне повітря”, шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і в тому числі зобов’язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень.

Відповідно до статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Як зазначалось, у зв’язку з порушенням норм природоохоронного законодавства та з урахуванням норм Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.12.2008 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 р. за № 48/16064, було розраховано розмір відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин від джерел викиду в атмосферу відокремленого підрозділу „Шахта імені О.О. Скочинського” Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” за період з 26.05.2009 року по 21.10.2009 року, згідно якого загальна сума збитку склала 3146607,26 грн.

Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) (п. 1.2. Методики).

Як зазначалось, Державною екологічною інспекцією в Донецькій області пояснено суду, що розрахунок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів відповідача за період з 26.05.2009 року по 21.10.2009 року з застосуванням методик, згідно з якими проводилась Інвентаризація викидів на підприємстві; викиди від роботи повітряподаючих стволів проведені на підставі даних ВТБ шахти за 2009 рік пропорційно.

Як вбачається з наявних матеріалах справи звітів про залишки і витрати матеріалів форми № 3-мгп, дані, використані Державною екологічною інспекцією в Донецькій області, при здійснені розрахунку збитків, не суперечать кількостям, що наведені в формах державного статистичного спостереження.

Сума збитків в розмірі 3146607,26 грн. не сплачена відповідачем на день подання позову і заявлена прокурором до стягнення.

Суму збитків позивач прокурор стягнути до спеціального фонду місцевого бюджету Донецької міської ради.

В ст. 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” зазначається про утворення місцевих фондів охорони довкілля у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок зборів за забруднення, частини грошових стягнень за порушення норм і правил охорони довкілля та шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 20, 40, 51, 47, 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 10, 33, 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Донецькій області до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” про стягнення збитків, заподіяних державі, в сумі 3146607,26 грн. – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) до спеціального фонду місцевого бюджету Донецької міської ради (п/р 33112331700002 ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 23977045, КБК 24062100) збитки, заподіяні державі, в сумі 3146607,26 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) на користь Державного бюджету державне мито в сумі 25500,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Суддя Гончаров С.А.