Рішення № 12458471, 24.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.10 р. Справа № 28/214

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Артемівськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сіверськ

про стягнення : 40 418,52 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Бистрицька І.О.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, м. Київ, в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Артемівськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сіверськ, про стягнення заборгованості по сплаті процентів за період з 14.05.2009р. по 01.09.2010р. в сумі 21 274,31 грн., заборгованості по сплаті комісій 14.05.2009р. по 01.09.2010р. в розмірі 5 673,14 грн., пені в розмірі 4 101,33 грн., інфляційних в розмірі 9 369,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору № 45/05-67 від 12.10.2007р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 01.10.2010р. порушив провадження у справі № 28/214.

01.10.2010року від позивача надійшло клопотання за вих. № 45-01/684 від 16.09.2010р. про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст.67 ГПК України.

Відповідач в засідання суду не зявився. В матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду.

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача: АДРЕСА_1.

Згідно з Витягом з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: АДРЕСА_1.

Ухвали суду направлялись відповідачу за вказаною адресою. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з'явився.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 12.10.2007р. між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», м.Київ (правонаступником якого є позивач, кредитор) в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, позичальник) був укладений кредитний договір №45/05-67 (кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, кредитор зобовязується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 125 000,00 грн., зі сплатою 15 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку № 2 до цього договору, що є невід`ємною складовою частиною цього договору, та порядком погашення суми основної заборгованості згідно з графіком, що міститься у додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною складовою частиною цього договору, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 11.10.2017р., на умовах, визначених цим договором. Погашення кредиту має здійснюватися починаючи з листопада 2007р. рівними частинами по 1 041,57 грн. не пізніше пятого числа кожного місяця.

За своєю правовою природою договір № 45/05-67 від 12.10.2007р. є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та комісію за користування кредитом. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Надання кредиту в розмірі 125 000,00 грн. банком позичальнику підтверджується меморіальним ордером № 1 від 12.10.2007р., та грошовим чеком ЛВ 3528926 від 12.10.2007р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно, в останній робочій день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом «факт/360», де «факт» - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а «360» - умовна кількість днів у році (п.2.3 кредитного договору).

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту (гривні) щомісячно не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі (п.2.4 кредитного договору).

Нарахування та сплата комісії за користування кредитом здійснюється в порядку, в сумі та в строки, що встановлені тарифами (п.2.5 кредитного договору). За ведення кредитної справи позичальника нараховується комісія в розмірі 4% річних, та сплачується у національній валюті за курсом НБУ на дату оплати щомісячно, до 5-го числа місяця, наступного за місяцем в якому нарахована комісія (додаткова угода № 1 від 21.10.2008р. до кредитного договору).

Кредитний договір набирає чинності з дати його укладання та діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобовязань за договором (п.7.3. кредитного договору).

За твердженням позивача, відповідач прийняті на себе зобовязання за кредитним договором № 45/05-67 від 12.10.2007р. належним чином не виконував; повернення кредиту, сплату відсотків та комісії за користування кредитом в установлені строки та в повному обсязі не здійснював.

Згідно зі ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобовязався на вимогу кредитора, у тому числі, у випадку невиконання зобовязань за договором достроково протягом 30 календарних днів після отримання письмової вимоги кредитора повернути кредит, сплатити проценти, комісію, неустойку (п. 3.3.16 кредитного договору).

В звязку з невиконанням позичальником своїх зобовязань за кредитним договором, позивач направив відповідачу лист-претензію від 16.01.2009р. № 45-01/67 про дострокове повернення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач наполягає, та доводить банківськими виписками, що заборгованість відповідача перед позивачем за несплаченими процентами за період з 14.05.2009р. по 01.09.2010р. складає 21 274,31 грн., заборгованість за несплаченою комісією за період з 14.05.2009р. по 01.09.2010р. складає 5 673,14 грн.

Доказів перерахування вказаних сум на рахунок кредитору відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по несплаченим процентам за період з 14.05.2009р. по 01.09.2010р. у розмірі 21 274,31 грн., за несплаченою комісією за період з 14.05.2009р. по 01.09.2010р. у розмірі 5 673,14 грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином, та такими що підлягають задоволенню.

Також, позивачем були заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 4 101,33 грн. з 05.09.2009р. по 01.09.2010р.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту (його частини та /або сплати процентів, комісій) позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов`язань за договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Суд зазначає, що п. 2.12 кредитного договору передбачено, що період нарахування кредитором неустойки (пені, штрафу) за невиконання (неналежне виконання) позичальником зобовязання за цим договором не повинен перевищувати одного року від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Тобто сторони домовились про інший порядок нарахування пені.

Статтею 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання” встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Закон є спеціальною нормою, який хоча і не встановлює обмеження щодо визначення розміру пені, але передбачає обмеження її розміру, має пріоритетне значення. До того ж, Закон не встановлює відповідний розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, а лише обмеження розміру пені, який має застосовуватись при розрахунку суми пені.

Судом встановлено, що при розрахунку пені позивачем невірно була встановлена облікова ставка НБУ, крім того, позивач здійснював розрахунок пені, за період, що перевищує 1 рік.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню з відповідача пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 05.09.2009р. по 01.09.2010р. у розмірі 2 467,49 грн., пеня за несвоєчасну сплату комісії за період з 05.09.2010р. по 01.09.2010р. у розмірі 658,00 грн., а всього підлягає стягненню 3125,49грн.

Також позивачем нарахована сума індексу інфляції, яка складає 9 369,74 грн. за період з червня 2009р. по серпень 2010р.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд здійснив розрахунок інфляційних у відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного суду України від 03.04.97 р. № 62-97р., встановив що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 9 369,74 грн. за період з червня 2009р. по серпень 2010року підлягають задоволенню.

Відповідно до наданого клопотання № 45-01/684 від 16.09.2010р. про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст. 67 ГПК України, позивач просить накласти арешт шляхом заборони відчуження на майно, що належить ОСОБА_1, м. Сіверськ, а саме транспортний засіб ГАЗ модель 31105, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2004, п. місць 5, колір чорний, шасі НОМЕР_3, тип ТЗ легковий сєдан, повна маса 1 890 кг., обєм двигуна 2285 куб.см., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, що видане Артемівським МРЕВ Донецькій області 27.06.2007р., заборонити відповідачу використовувати транспортний засіб на автомобільних шляхах України, передавати в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, а також обтяжувати будь-якими зобовязаннями зазначений транспортний засіб.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В контексті зазначених розяснень суд вважає, що задоволення клопотання про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

Позивачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів, як вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження автомобіля, так і намірів здійснення таких дій. Крім того, оскільки позовні вимоги по цій справі повязані зі стягненням коштів, відсутній звязок між заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Таким чином, суд вважає, що клопотання позивача не обґрунтоване та задоволенню не підлягає.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Артемівськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сіверськ- задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІІН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Артемівськ (84500, м. Артемівськ, вул.Радянська,37, п/рахунок №37396190310029, ЄДРПОУ 09334010, МФО 334011) заборгованість по сплаті процентів в розмірі 21 274,31 грн., заборгованість по сплаті комісії в розмірі 5 673,14 грн., заборгованість по сплаті пені в розмірі 3125,49 грн., інфляційні витрати в розмірі 9 369,74 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 394,43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 230,30грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 24.11.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Курило Г.Є.