Рішення № 124584320, 16.01.2025, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/2149/24

2/0187/87/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. селище Петриківка

Петриківський районнийсудДніпропетровськоїобласті ускладіголовуючогосудді ГоворухиВ.О.,заучастісекретаря судовогозасіданняЄрмолаєваО.В.,розглянувшивзалі суду,увідкритомусудовому засіданніцивільнусправуза позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«СВЕА ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,за участіпредставника відповідачаМартиненко С.О.,-

В С Т А Н О В И В:

25.11.2024 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява від представника ТОВ «СВЕА ФІНАНС» Паладич А.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитними договорами № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020 і № С-407-008337-20-980 від 29.07.2020 у сумарному розмірі 53 782,47 грн., а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03.2020 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № Р20.00407.006567120, згідно якого відповідач отримав кредит на поточні потреби у розмірі 22 305,00 грн.

29.07.2020 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки та страхування № С-407-008337-20-980.

АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитними договорами:

1)за кредитним договором № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020 у сумі 32 860,99 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом у сумі 17 444,70 грн.; заборгованості за відсотками у сумі 5825,46 грн.; заборгованість за іншими процентними платежами 9 590,83 грн.;

2) за кредитним договором № С-407-008337-20-980 від 29.07.2020 у сумі 20 921,48 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом у сумі 9 958,44 грн.; заборгованості за відсотками у сумі 10 963,04 грн.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна») укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020 та № С-407-008337-20-980 від 29.07.2020.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитними договорами № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020 та № С-407-008337-20-980 від 29.07.2020 у сумарному розмірі 53 782,42 грн., а також судові витрати.

Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.01.2025 від представника позивача за довіреністю Мартиненка С.О. надійшло клопотання про витребування доказів та відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у позовних вимогах. В обґрунтування відзиву зазначає, що розрахунки заборгованості за договорами, є необґрунтованими, оскільки самі розрахунки є внутрішніми документами установ (створений установою) та не є належним та допустимим доказом по справі. Документів первинного бухгалтерського обліку (належним чином оформлені розрахункові документи, які підтверджують факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно яких можна було б встановити суму, яку надав/перерахував Відповідачу кредитор згідно кредитного договору) оформлені у відповідності зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем до суду надано не було, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості здійснити розрахунок заборгованості, правильність нарахування відсотків Позивачем та перевірити суму заборгованості пред`явлену позивачем та з якого рахунку і на який рахунок були здійснені фінансові операції, та на яких підставах, - кредитний договір № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020 року, складений відповідно законодавства України, відсутній. Угода про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки та страхування № С-407-008337-20-980 від 29.07.2020 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 не містить доказів відкриття кредитної карти та кредитного рахунку, так як згідно класифікатору коду «2620» це особистий рахунок клієнта банку й на ньому не можуть бути розміщені кредитні кошти без відкриття кредитного рахунку, а потім для зручного використання, по рішенню клієнта, переказуються на особистий рахунок.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16.01.2025 представнику позивача відмовлено у витребуванні доказів у вищезазначеній справі.

Представник позивача в позові просив розглядати справу за відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 26.03.2020 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № Р20.00407.006567120, згідно якого відповідач отримав кредит на поточні потреби у розмірі 22 305,00 грн строком на 36 місяців.

Пунктом 1.3 вказаного Договору передбачено, що позичальник сплачує проценти за ставкою 15% річних , яка є змінюваною.

Так, у п. 1.8 Договору зазначено, що змінювана процентна ставка, згідно п.1.3 визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу банку в розмірі 5,5%.

Порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення зазначені у паспорті споживчого кредиту, підписаного 26.03.2020 відповідачем.

29.07.2020 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки та страхування № С-407-008337-20-980.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна») укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020 та № С-407-008337-20-980 від 29.07.2020.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 заборгованість ОСОБА_1 за первинним договором № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020 на загальну суму заборгованості 32 860,99 грн.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 заборгованість ОСОБА_1 за первинним договором № С-407-008337-20-980 від 29.07.2020 на загальну суму заборгованості 10 963,04 грн.

Згідно з нотаріально посвідченим рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 від 25.03.2024 вирішено змінити найменування товариства, а саме: з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Так, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» надано до суду: копію договору кредиту та страхування № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020; копію матеріалів кредитної справи; копію розрахунку заборгованості по Договору кредиту та страхування № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020; копію виписки по договору кредиту та страхування № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020; копію Угоди про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки та страхування №С-0407-008337-20-980 від 29.07.2020 року з додатками; копію матеріалів кредитної справи; копію Розрахунку заборгованості до Угоди про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки та страхування №С-407-008337-20-980 від 29.07.2020; копію Виписки за рахунком до Угоди про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки та страхування №С-407-008337-20-980 від 29.07.2020 року; копію Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 року; копію першої і останньої сторінок Реєстрів Боржників до Договору факторингу; копію Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 щодо договору № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020; копію Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 щодо договору№С-0407-008337-20-980 від 29.07.2020.

Згідно з наданої позивачем довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020 розрахунок боргу станом на 25.07.2023 складає 32 860,99 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом у сумі 17 444,70 грн.; заборгованості за відсотками у сумі 5825,46 грн.; заборгованість за іншими процентними платежами 9 590,83 грн. З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 встановлено рух коштів по рахунку за період з 26.03.2020 по 25.07.2023.

Крім того, згідно з довідкою-розрахунком, наданою позивачем заборгованості за кредитним договором № С-407-008337-20-980 від 29.07.2020 розрахунок боргу станом на 25.07.2023 складає 20 921,48 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом у сумі 9 958,44 грн.; заборгованості за відсотками у сумі 10 963,04 грн. З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 встановлено рух коштів по рахунку за період з 29.07.2020 по 25.07.2023.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З огляду на наведені правові позиції, суд, має сумніви у правильності розрахунків, наданих позивачем.

Так представником позивача не надано в якості доказів первинних документів про надання ОСОБА_1 кредитних коштів та на яку суму, як і доказів того, яким чином ці кошти були йому надані (немає інформації щодо наявності банківської картки, на яку міг бути виконаний переказ чи інформації щодо зарахування цих коштів на належний йому банківський рахунок) на виконання умов кредитних договорів № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020 та № С-407-008337-20-980 від 29.07.2020, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що позбавляє суд можливості оцінити докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Суд зауважує, що надані документи не є належними доказами на підтвердження існування у позичальника заборгованості за кредитними договорами № Р20.00407.006567120 від 26.03.2020 та № С-407-008337-20-980 від 29.07.2020 у загальному розмірі 53 782,47 грн, у матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували правильність здійсненого кредитором розрахунку, зокрема первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається на учасників справи.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідатиме встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів того, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 та стягнення з нього заборгованості за кредитними договорами; отримання відповідачем коштів за кредитними договорами та наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов кредитних договорів; а також правильність розрахунку його розміру.

На підставі викладених вище фактичних обставин справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в позові, підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування понесених позивачем судових витрат, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 158, 264-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.01.2025.

Суддя: В. О. Говоруха