Рішення № 12458152, 16.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

16.11.2010Справа №2-32/4338-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом - Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28, код ЄДРПОУ 01125554).

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, б. 16, код ЄДРПОУ 20676633).

Про стягнення 205 484,31 грн.

За участю представників:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Під час розгляду справи по суті представникам сторін було роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" про стягнення 205 484,31 грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.09.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, також у судових засіданнях оголошувались перерви.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором №9д/ПФ/07 від 15.08.2007р., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував по мотивам, викладеним у відзиві на позов, а саме зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив факт виконання робіт за договором, та рахунки не є доказом виконання робіт.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та строк, передбачений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України спливає саме 16.11.2010р., і неявка сторін не перешкоджає вирішенню спору та суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2007 року між Державним підприємством "Керченський морський торговельний порт" (Виконавець) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Консоль ЛТД"(Замовник) (відповідач) був укладений Договір про надання послуг портового флоту (а.с. 10-14).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Виконавець зобов’язується по заявкам Замовника надати послуги портового флоту, на умовах та в порядку дійсного договору, а Виконавець зобов’язується прийняти та оплатити послуги портового флоту на умовах та в порядку дійсного договору.

Відповідно до пункту 2.1. Замовник направляє Виконавцю заяву у письмовому вигляді на послуги портового флоту не пізніше, чим за одні сутки до безпосереднього виконання послуг.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що Виконавець визначає вартість послуг портового флоту у відповідності з діючими тарифами на момент надання послуг, підтверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000р., Наказом Мінтрансу України № 711 від 15.12.2000 року, також місцевими тарифами, які затверджені наказом начальника порту (додаток № 1,2) з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р.

Відповідно до пункту 4.2. договору Виконавець на підставі підтверджуючих документів, виконує перерахунок вартості наданих послуг по фактично витраченому часу та об’єму, та виставляє остаточний рахунок, протягом 5 банківських днів з дня надання послуг, який повинен бути оплачений не пізніше 5 днів з дати виставлення.

Так, на виконання умов Договору позивачем були надані послуги, що підтверджується виписками із судового журналу портфлоту Керченського морського торгівельного порту, підписаного обома сторонами Договору (а.с.74-104 т.1 а.с.107 – 111; а.с.114-116 т.1) та рахунками за надані послуги (а.с. 20, 36, 65, 73, 106, 113), які були оплачені відповідачем, але не у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 205484,31 грн.

Посилання відповідача відносно того, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив факт виконання робіт ліхтера «КП-02» за договором суд вважає неспроможними, у зв’язку із наступним.

Пунктом 2.3. договору про надання послуг портового флоту від 15.08.2007р. сторони визначили чіткий перелік документів, які посвідчують факт надання послуг, зокрема, що після виконання послуг портового флоту Виконавець надає представнику Замовника підтверджуючі документи.

Підтверджуючі документи – виписки із судового журналу, акти на здачу – прийом засмічених речовин на судно – збірник з працюючого судна з зазначенням виду послуг та затраченого фактично часу з урахуванням переходу з базового місця стоянки Виконавця до місця надання послуг та повернення до місця стоянки.

Згідно наказу Мінтрансу «Про затвердження Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України» від 16.02.2004р. № 91, ліхтер – це баржа, що штовхається, сконструйована для перевезення на борту морських суден і для здійснення судноплавства на внутрішніх водних шляхах.

Як вбачається із виписок із судового журналу, наданих позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, судна виконували роботу за допомогою ліхтера.

Таким чином, ліхтер є несамохідним плавзасобом, тому належним та допустимим доказом виконання послуг за його допомогою, є визначений сторонами у п.2.3. Договору витяг з судового журналу судна (буксиру), яке здійснювало транспортування такого ліхтера.

Тому твердження відповідача відносно того, що позивачем не надано доказів, які підтверджують факт виконання робіт за договором у в зв’язку з відсутністю у позивача виписок з судового журналу ліхтера, є неспроможнім та таким, що не приймається до уваги судом.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 205 484,31 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 205 484,31 грн., та ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, б. 16, код ЄДРПОУ 20676633) на користь Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, буд. 28, код ЄДРПОУ 01125554) 205 484,31 грн. боргу, 2054,84 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку статей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.