Постанова № 12457002, 19.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2010 р.

Справа № 06-5-23/595-65/206-10

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя Барбашова С.В., суддя Такмаков Ю.В.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Дяченка В.Г. (дов. № 3/1/10 від 05.11.2010р.)

відповідача - Залеської Н.С. (дов. № б/н від 21.10.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альянс - Інвест", м. Харків (вх. № 3083 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2010 р. у справі № 06-5-23/595-65/206-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управдом", м. Одеса

до Приватного підприємства "Альянс-Інвест", м. Харків

про стягнення 93 839,12 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Управдом", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути з ПП "Альянс-Інвест" на свою користь суму боргу у розмірі 93839,12 грн. по договорам про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 24.12.2007 р. та по договорам про надання послуг з утримання будинку та споруд і прибудинкової території від 24.12.2007 р., суму відшкодування витрат по сплаті державного мита у розмірі 938,40 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В процесі розгляду справи позивач 11.08.2010 р. в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою, в якій уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 48170,30 грн. з відшкодуванням з відповідача судових витрат, мотивуючи свої вимоги частковою сплатою відповідачем заборгованості, у зв’язку з продажем частини належних йому апартаментів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.08.2010 р. по справі № 06-5-23/595-65/206-10 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПП "Альянс-Інвест" на користь ТОВ "Управдом" - 48 170,30 грн. суму заборгованості за невиконання договірних зобов'язань, 938,40 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 45668,82 грн. на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України, в зв’язку із відсутністю предмета спору.

Відповідач, ПП "Альянс-Інвест", з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року по справі № 06-5-23/595-65/206-10 у повному обсязі.

Позивач, ТОВ "Управдом", письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав. Уповноважений представник позивача –Дяченко В.Г. у судовому засіданні 18.11.2010р. просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи, 24.12.2007 р. між ТОВ «Управдом»та ПП «Альянс-Інвест»укладено договори про надання послуг з утримання будинку і споруд та при будинкової території, відповідно до умов яких позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з утримання будинку та споруд і прибудинкової території, а відповідач зобов’язався оплачувати одержані послуги за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цими Договорами. Крім того, 24.12.2007р. між сторонами у справі укладено низку договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до умов яких позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а відповідач в свою чергу зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених цими Договорами (том 1 аркуші справи 22-75).

Даними Договорами сторони окрім іншого визначили порядок розрахунків за надані послуги, зокрема відповідач проводить їх у безготівковій формі та вносить оплату послуг не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим на підставі виставлених позивачем рахунків. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Приймаючи оскаржуване рішення у справі господарським судом встановлено, що відповідач у визначений договорами порядок розрахунків сплату наданих позивачем послуг не провів, що підтверджується наданими до позову довідками - взаєморозрахунками за надані та спожиті послуги станом на 01.03.2010р. (том 1 аркуші справи 76-98), якими зафіксована сума боргу відповідача перед позивачем у розмірі 93839,12 грн.

11.08.2010р. позивач надав уточнення до позовної заяви (вх. № 15719, том 1 аркуші справи 132-134), відповідно до яких в порядку ст. 22 ГПК України відмовився від позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 45668,82 грн. та просив суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 48170,30 грн. Свої вимоги позивач підтвердив наданими до заяви щомісячними розрахунками суми, що стягується, по кожній вимозі з урахуванням строків оплати за період з жовтня 2007 року по лютий 2010 року включно (том 1 аркуші справи 135-144, 154-156).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Однак розглянувши надану позивачем заяву про відмову від позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 45668,82 грн., господарський суд визначився, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1. ч. 1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, що на думку колегії суддів суперечить вищенаведеним положенням.

При розгляді справи по суті господарським судом також з’ясовано, що заборгованість відповідача підтверджується наданими до позовної заяви документами, а відповідач не надав суду жодних доказів погашення боргу в сумі 48170,30 грн. і викладені у позові обґрунтування не спростував, через що суд визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Але з такими висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів, оскільки при вирішенні справи по суті судом взято до уваги документи, які базуються лише на даних позивача, не врахувавши при цьому те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази споживання відповідачем послуг у спірному періоді саме в таких об’ємах та вартості, що заявлені у позові. Крім того, господарським судом не встановлені дійсні права та обов’язки сторін, а також не враховані обставини, суттєві для розгляду цього спору. Даний спір вирішено судом однобічно без урахування всіх матеріалів справи в їх сукупності.

За встановленими статтею 34 Господарського процесуального кодексу України правилами щодо належності і допустимості доказів, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, господарський суд на вимоги наведеної норми уваги не звернув, що призвело до її порушення.

Документи, якими позивач обґрунтовує об’єми, вартість та розмір наданих послуг (довідки-взаєморозрахунки за надані та спожиті послуги станом на 01.03.2010р., том 1 аркуші справи 76-98; щомісячні розрахунки суми, що стягується, по кожній вимозі з урахуванням строків оплати за період з жовтня 2007 року по лютий 2010 року включно, том 1 аркуші справи 135-144, 154-156; прейскурант на утримання будинку та при будинкової території за період з жовтня 2007 року по березень 20101 року; том 1 аркуші справи 170-199), складені ним в односторонньому порядку, а тому необхідної юридичної сили не мають, в зв’язку з чим до уваги колегією суддів не приймаються.

Між цим, в матеріалах справи не міститься жодних належних доказів надання позивачем та споживання відповідачем послуг саме в таких об’ємах та розмірі (вартості), про які йдеться мова у позовній заяві та уточненнях до неї. Докази часткової сплати вартості послуг у справі також відсутні та позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції не надані.

Колегія суддів визначає, що зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). За змістом ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 638 ЦК України та ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів данного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приймаючи рішення у справі господарський суд не врахував, що спірні Договори укладені 24.12.2007р., проте заявлена до стягнення сума заборгованості розрахована позивачем самостійно, починаючи з жовтня 2007 року, що передує даті укладення спірних Договорів. Таким чином, заборгованість була нарахована позивачем у тому числі і за період, коли вартість, об’єми та розмір послуг, як істотні умови договору, між сторонами не погоджувались. Докази фактичного надання позивачем та споживання їх відповідачем послуг у цьому періоді в справі також не містяться.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони, а згідно з частиною 2 статті 43 цього ж Кодексу ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, вимоги позивача до відповідача повинні бути підтверджені відповідними доказами, а господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.

Умовами спірних Договорів передбачено, що оплата послуг здійснюється відповідачем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим на підставі виставлених позивачем рахунків.

Однак станом на момент розгляду справи жодних документів на підтвердження направлення цих рахунків зі встановленим в них строками на оплату в матеріалах справи були відсутні, що господарським судом не враховано і призвело до помилкових висновків.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.10.2010р. позивача було зобов’язано надати докази направлення відповідачеві виставлених рахунків на оплату послуг, однак вимоги цієї ухвали позивачем не виконані і такі докази суду не представлені.

Більше того, у своїй апеляційній скарзі відповідач послався на те, що відносно Приватного підприємства «Альянс-Інвест»порушено провадження у справі про банкрутство, в зв’язку з чим в газеті «Голос України»опубліковане відповідне оголошення від 25.06.2010р., а заяви кредиторів з вимогами до боржника приймались протягом 30-ти днів з моменту опублікування даного оголошення.

В підтвердження цих обставин відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції надано до справи копію ухвали попереднього засідання господарського суду Харківської області від 02.09.2010р. по справі № Б-39/72-10, відповідно до резолютивної частини якої вимоги конкурсних кредиторів, що не були заявлені у встановлений законодавством строк, або не були заявленими взагалі, визнано погашеними.

Із матеріалів справи вбачається, що в процедурі банкрутства вимоги позивача, як конкурсного кредитора, не заявлені у встановленому порядку. Затверджений даною ухвалою реєстр вимог кредиторів не містить даних щодо ТОВ «Управдом».

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 48170,30 грн. боргу, в зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За загальним правилом, при вирішенні спору господарський суд повинен керуватися положеннями процесуального законодавства, якими визначені вимоги щодо повноти розгляду усіх суттєвих обставин у справі, відхилення необґрунтованих доводів сторін та забезпечення рівних прав сторін у судовому процесі.

Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач не представив жодних документів в обґрунтування заперечень проти позову та не з’ясував обставини щодо їх ненадання, тобто судом не були прийняті до уваги або відхилені поряд з позицією позивача також і доводи відповідача, що є порушенням вимог статей 4-2, 4-3, 4-7, 22, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що викладені господарським судом Харківської області в оскаржуваному рішенні від 25.08.2010р. по справі № 06-5-23/595-65/206-10 висновки не відповідають обставинам справи, і при його прийнятті судом було порушено норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а вказане рішення –скасуванню та прийняттю нового рішення, яким у позові повинно бути відмовлено.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги колегія суддів вирішила покласти понесені відповідачем витрати за подачу апеляційної скарги на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-7, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альянс - Інвест", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.08.2010 р. у справі № 06-5-23/595-65/206-10 скасувати та прийняти нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управдом" (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140/1 прим. 510, р/р 26003253781 в ВАТ «МТБ»м. Іллічівськ, МФО 328168, код 32901991) на користь Приватного підприємства «Альянс-Інвест»(61003, Харківська область, м. Харків, майдан Рози Люксембург, 2, п/р 26008401028829 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 322904, код 32158179) державного мита за подачу апеляційної скарги в розмірі 240,86 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Такмаков Ю.В.

Повний текст постанови підписано 22 листопада 2010 року.