Постанова № 12456971, 18.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2010 року Справа № 10/41-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді-доповідача Лакізи В.В., судді Білоусової Я.О., судді Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача –Михайлець О.В. (довір. №21-122/10-9610 від 18.10.2010р.),

відповідача – Савицька І.Б. (довір. №01-3/8040 від 16.09.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну відповідача, ВАТ «Полтаваобленерго», (вх.№3267П/2-6), на рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 р. по справі №10/41-09,

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ,

до Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго», м. Полтава,

про стягнення 400 000,00 грн., -

встановила:

У квітні 2009 року позивач, АМК України, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача, ВАТ «Полтаваобленерго», 400000,00 грн., в тому числі:

-          200 000,00 грн. штрафу за порушення з боку останнього законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, застосованого за рішенням Антимонопольного комітету України № 244-р від 30.06.2006 р. по справі № 28-26.13/19-06/01 -02-50/22-2005;

-          200 000,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за несплату зазначеного штрафу. (а.с. 2-6, т.1)

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 р. по справі №10/41-09 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено. Стягнуто з ВАТ «Полтаваобленерго»в дохід загального фонду Державного бюджету України 200000,00 грн. штрафу та 200000,00грн. пені; в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 4000,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах. (а.с. 165-167, т.1)

Відповідач, ВАТ «Полтаваобленерго», з рішення суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 р. по справі №10/41-09, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм чинного законодавства та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. (а.с. 6-9, т.1).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував, що позивачем був пропущений спеціальний строк позовної давності в один рік, встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України для стягнення штрафу.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, також, що позов про стягнення штрафу був пред'явлений за межами строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, якою передбачено, що адміністративно-господарські санкції, в тому числі і штраф, встановлений ст. 52 Законом України «Про захист економічної конкуренції», можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, апелянт не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 200000,00 грн. пені та вважає, що суд першої інстанції не врахував приписів ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якою передбачено, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення Антимонопольний комітет України про накладення штрафу.

Апелянт вказує, що 03.08.2006р. рішення №244р. від 30.06.2006р. про накладення на відповідача штрафних санкцій в розмірі 200000, 00 грн. було оскаржено відповідачем в установленому законом порядку.

Отже, з 03.08.2006р. (дата подання позову) нарахування пені зупинилося на час розгляду судової справи №48/356 про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №244р. від 30.06.2006р., тому, апелянт вважає, що нарахування пені в заявлений період з 22.05.2008р. по 22.06.2008р., на загальну суму 96000, 00грн., є неправомірним, так як на цей час відповідне судове рішення місцевого господарського суду з розгляду справи №48/356 не набрало чинності.

Щодо нарахування пені в період з 20.02.2009р. по 01.04.2009р., то апелянт зазначає, що апеляційне провадження з перегляду справи №48/356 про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №244 від 30.06.2006р. закінчилось лише 03.03.2009р. (постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. по справі №48/356), тоді як місцевий господарський суд помилково посилався на постанову апеляційної інстанції від 19.02.2008р. Отже, протягом 13 днів з другого періоду нарахування пені, тривав апеляційний перегляд справи №48/356, і, відповідно, стягнення 39000,00 грн. пені, заявленої позивачем за вказаний період, на думку апелянта, є неправомірним.

Щодо залишку пені, пред'явленої за період з 03.03.2009р. по 01.04.2009р. в сумі 65000грн., то вона, на думку апелянта, також не підлягає стягненню в зв’язку з тим, що була нарахована за період, в якому відбувався касаційний перегляд справи №48/356, а відповідне рішення було винесено Вищим господарським судом України лише 21.07.2009р.

Позивач, Антимонопольний комітет України, надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№8718 від 22.10.2010р.), в якому зазначив, що рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 р. по справі №10/41-09 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях (вх. №9522 від 10.11.2010р.), позивач посилається на те, що Закон України «Про захист економічної конкуренції»є спеціальною нормою і ст. 42 вказаного Закону передбачено, що строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить 5 років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення –з дня закінчення вчинення порушення. Таким чином, позивач вважає помилковими посилання апелянта на те, що даних правовідносин слід застосовувати спеціальний строк позовної давності, встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України. Позивач, також, вважає помилковим посилання апелянта на те, що позов був пред'явлений за межами строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки при стягненні передбаченої ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" пені за прострочення оплати штрафу, накладеного на суб'єкта господарювання органом Антимонопольного комітету України, не застосовуються строки, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України. Позивач вказує, що така правова позиція викладена в пункті 13 оглядового листа Вищого господарського суду України від 22.10.2008 № 01-8/634. Щодо посилань апелянта на те, що нарахуванні пені зупиняється на час розгляду судової справи, позивач зазначає, що тривалість зупинення нарахування пені визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався, зазначений в абзацах 3-5 ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня винесення ухвали про порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час перебування матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Таким чином, позивач вважає, що нарахування пені було здійснене ним з дотриманням норм чинного законодавства.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегією суддів встановлено наступне.

За результатами розгляду справи № 28-26.13/19-06/01-02-50/22-2005 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольним комітетом України 30.06.2006 р. прийняте рішення № 244-р, яким :

- визнано, що ВАТ «Полтаваобленерго»за результатами діяльності у 2004 - 2006 роках займає монопольне становище на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на території Полтавської області, де розташовані власні місцеві (локальні) електричні мережі (крім територій Крюківського району міста Кременчука, на якій розташовані електромережі ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»), із часткою 100 відсотків;

-          визнано, що ВАТ «Полтаваобленерго»вчинило порушення, передбачене частиною першою, пунктами 1 і 7 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним становищем на регіональному ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

-          за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено на ВАТ «Полтаваобленерго»штраф у розмірі 200 000,00 грн. (а.с. 10-17, т.1)

Відповідно до ст. 50 Закону України від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції»(із змінами і доповненнями) порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за порушення, передбачене п. 2 ст. 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом. Згідно із рішенням Антимонопольного комітету України №244-р від 30.06.2006 р. виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) ВАТ «Полатваобленерго»за 2005 рік становила 923 625 тис. грн.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вбачається з матеріалів справи, не погодившись з рішенням Антимонопольного комітету України № 244-р від 30.06.2006 р., ВАТ «Полтаваобленерго»оскаржило його у судовому порядку.

Так, рішенням господарського суду м. Києва від 21.05.2008 р. по справі № 48/356 за позовом ВАТ «Полтаваобленерго»до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 244-р від 30.06.2006 р. - у позові відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р. рішення господарського суду м. Києва від 21.05.2008 р. по справі № 48/356 залишено без змін, скаргу ВАТ «Полтаваобленерго»- без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р. по справі № 48/356 залишено без змін, касаційну скаргу ВАТ «Полтаваобленерго»- без задоволення. Ухвалою Верховного Суду України від 29.10.2009 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2009 р. по справі №48/356. (а.с. 47-60,63-70, 79,80-85, т.1)

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2010 р. по справі № 48/356 відмовлено у задоволенні заяви ВАТ «Полтаваобленерго»про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 21.05.2008 р. по справі № 48/356 за нововиявленими обставинами, вказане рішення залишено без змін. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 23.03.2010р. по справі № 48/356 залишено без змін, апеляційну скаргу ВАТ «Полтаваобленерго»- без задоволення. Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.07.2010 р. по справі № 48/356 касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 р. по справі № 48/356 повернуто скаржнику. (а.с. 119-120, 126-128, 133-134, т.1)

Отже, станом на момент розгляду справи, рішення Антимонопольного комітету України № 244-р від 30.06.2006 р. є чинним та підлягає виконанню в установленому Законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

10.07.2006 р. Антимонопольним комітетом України супровідним листом № 28-26/11-4169 було надіслано поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення рішення Антимонопольного комітету України № 244-р від 30.06.2006 р. відповідачу. Згідно повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 532575 вказане рішення вручене 14.07.2006 р. представнику ВАТ «Полтаваобленерго». (а.с. 149, т.1)

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на момент звернення позивачем до суду з даним позовом, штраф в розмірі 200 000, 00 грн., накладений на ВАТ «Полтаваобленерго»рішенням Антимонопольного комітету України №244-р від 30.06.2006 р., відповідачем не сплачений, в зв’язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 200000,00 грн. штрафу є правомірними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 200000,00 грн. штрафу за порушення з боку відповідача законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, застосованого за рішенням Антимонопольного комітету України № 244-р від 30.06.2006 р. по справі № 28-26.13/19-06/01 -02-50/22-2005.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що всі учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі та в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України). Господарські санкції у сфері господарювання застосовуються за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності (ст. 218 Господарського кодексу України). Діючим законодавством, а саме Господарського кодексу України, встановлено систему санкцій, які застосовуються в сфері господарської діяльності, і визначено, за які порушення вони застосовуються.

За невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України), а за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції (ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі 1,5% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Як було зазначено вище, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 200000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, нарахованої за наступні періоди: з 22.05.2008 р. по 22.06.2008 р., з 20.02.2009 р. по 01.04.2009 р.

З оскаржуваного рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010р. вбачається, що задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, місцевий господарський суд виходив з того, що 200 000,00 грн. пені нараховані позивачем відповідачу за прострочення сплати штрафу, підтверджені документально та нормами матеріального права.

Однак колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками господарського суду Полтавської області.

Абзацами 3-5 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Така правова позиція колегії суддів узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній в п. 19.2 Рекомендацій від 29.10.2008 р. № 04-5/247 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

У відповідності до розрахунку пені, зробленого позивачем, за 73 дні прострочення відповідачем сплати штрафу розмір пені становить 219 000,00 грн., а саме :

-          за період з 22.05.2008 р. по 22.06.2008 р. (з моменту винесення рішення господарським судом м. Києва до моменту прийняття Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги до провадження);

-          за період з 20.02.2009 р. по 01.04.2009 р. (з моменту винесення постанови Київським апеляційним господарським судом до моменту прийняття Вищим господарським судом України касаційної скарги до провадження).

Оскільки ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»визначено, що розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України, позивач просив стягнути з відповідача 200000,00грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення господарського суду м. Києва про відмову в задоволенні позовних вимог ВАТ «Полтаваобленрго»про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №244-р від 30.06.2006р. було прийняте 21.05.2008р., тому пеня за несвоєчасну сплату штрафу нараховується з 22.05.2008р. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2008р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу ВАТ «Полтаваобленерго»на рішення господарського суду м. Києва від 21.05.2008р., тому, у відповідності до абз.3-5 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»нарахування пені за несвоєчасну сплату штрафу зупинилась 22.06.2008р.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну сплату штрафу за період з 22.05.2008р. по 22.06.2008р.

Однак, при перевірці правомірності нарахування позивачем відповідачу пені за період з 20.02.2009 р. по 01.04.2009 р. суд першої інстанції не врахував, що згідно матеріалів справи, постанова Київського апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги ВАТ «Полтаваобленерго»без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 21.05.2008р. без змін, була винесена 03.03.2009р. Тому, нарахування пені за несплату штрафу поновилось з 04.03.2009р., а не 20.02.2009р., як було зазначено в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з даним позовом у квітні 2009 року, то останній строк нарахування пені ним був визначений 01.04.2009р. (до моменту прийняття 29.05.2009р. Вищим господарським судом України касаційної скарги ВАТ «Полтаваобленерго»до провадження)

Таким чином, другий період, за який повинна бути нарахована пеня за несплату відповідачем штрафу, становить з 04.03.2009р. по 01.04.2009р.

Отже, нарахування позивачем відповідачу пені за період з 20.02.2009р. по 04.03.2009р. (13 днів) в сумі 39000,00 грн. є неправомірним в зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Як було зазначено вище, у позовній заяві Антимонопольний комітет України просив стягнути з ВАТ «Полтаваобленерго»200000, 00 грн. пені за несвоєчасну сплату штрафу. Однак, в зв’язку з тим, що колегією суддів встановлено, що позивач неправомірно нарахував відповідачу пеню за період з 20.02.2009р. по 04.03.2009р. (13 днів) в сумі 39000,00 грн., то позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме: розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 161000,00 грн.

Що стосується посилань апелянта на те, що позивачем пропущений строк позовної давності стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України, та строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Частиною першою та другою статті 258 Цивільного кодексу України, для стягнення штрафу, встановлена спеціальна позовна давність строком в один рік.

Згідно із статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів вказує, що норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є загальними нормами, якими регулюються правовідносини, пов’язані з застосуванням штрафних санкцій, тоді як спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, як то накладення штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату штрафу, визначені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Статтею 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції»передбачено, що строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Комітету справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно матеріалів справи, а саме –рішення Антимонопольного комітету України №244-р від 30.06.2006р., ВАТ «Полтаваобленрго», за порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчинене в 2005 році, було притягнуте до відповідальності у 2006 році, а позов про стягнення з відповідача штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції був поданий 18.04.2009 році.

Отже, позивачем не пропущений п’ятирічний строк давності притягнення відповідача до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлений спеціальним законом, а саме –ст. 42 Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Таким чином, твердження апелянта щодо порушення позивачем строків, визначених ст. 258 Цивільного кодексу України та ст. 250 Господарського кодексу України, є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, дійшовши законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, невірно визначив період, за який повинна бути нарахована пеня за несвоєчасну сплату штрафу, та суму пені, що підлягає стягненню з відповідача, в зв’язку з чим, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 200000,00грн. пені підлягає зміні, оскільки сума пені, що підлягає стягненню становить 161000,00 грн.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області 14.09.2010р. по справі № 10/41-09 прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, в зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго» задовольнити частково.

Абзац 1 пункту 2 резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010р. по справі №10/41-09 змінити, виклавши його в наступній редакції:

«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго»(вул.Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, р/р 26009173285071 в філії ПРУ КБ «Приватбанк», м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 00131819) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок ВДК у Солом'янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 26077951, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код платежу 21081100, символ звітності 106 - 200 000,00 грн. штрафу та 161000, 00 грн. пені.»

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010р. по справі №10/41-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови підписано 18.11.2010р.