Постанова № 12456900, 15.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08»листопада 2010 року           Справа № 49/155-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бабакова Л.М., суддя Здоровко Л.М.,

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача –Мар’їна І.М., дов. №30/10 від 09.06.2010;

відповідача - Ващенко Т.Д., дов. №38-4055/391 від 27.10.10 р.; Спасибо В.В., дов. №38-2713/369 від 22.07.10 р.,

розглянувши апеляційну скаргу позивача, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», (вх. № 3470Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 26.08.2010 року по справі № 49/155-10,

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків

про стягнення 42 421 091,60 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 42 421 091 грн., у тому числі 34 043 823,17 грн. основного боргу, 3 450 681,92 грн. пені, 3 719 406,78 грн. інфляційних та 1 207 179,73 грн. 3% річних за договором № 06/08-1832 БО-32 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, укладеним між сторонами 29.09.2008 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка заявлена до стягнення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.08.2010 року по справі №49/155-10 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” - 33 553 350,33 грн. основного боргу, 1 725 340,96 грн. пені, 3 719 406,78 грн. інфляційних витрат, 1 207 179,73 грн. 3% річних, 25 205,17 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 490 472,84 грн. основного боргу та 1 725 340,96 грн. пені - відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області від 26.08.2010 року по справі №49/155-10 не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.08.2010 року в частині відмови у задоволені основного боргу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК “Газ України” у цій частині задовольнити повністю, посилаючись те, що при розгляді справи судом першої інстанції не досліджено усіх обставин справи та вказує на необґрунтованість висновків суду про зменшення суми основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача.

          05 листопада 2010 року через канцелярію суду надійшов відзив від відповідача, в якому він проти задоволення скарги заперечує, посилаючись на те, що при винесенні рішення будо обґрунтовано зменшено суму основного боргу та суму пені. Крім того відповідач стверджує, що стягнені судом першої інстанції суми інфляційних втрат та процентів необґрунтовано обраховувались із суми основного боргу, заявленого позивачем, а не з правомірно зменшеній судом суми основного боргу. Враховуючи це, відповідач просить змінити рішення в частині зменшення суми інфляційних втрат на 44 633,03 грн. та 16 610,35 грн. - 3 % річних (розрахунок доданий до матеріалів справи). В судовому засіданні представники відповідача підтримали вищевказані заперечення .

08 листопада 2010 року в судовому засіданні представник позивача підтримала викладені в скарзі вимоги в повному обсязі; заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю надання додаткових документів до апеляційної скарги, пояснень щодо заперечень.

          Колегія суддів оголосила, що клопотання про відкладення розгляду справи буде розглянуто після того, як представники сторін оголосять свої позиції по справі.

          Представник позивача в судовому засіданні заявила відвід складу судової колегії, посилаючись на те, що судова колегія відмовила у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи.

Судова колегія в судовому засіданні оголосила перерву для вирішення цього питання.

          Після виходу з нарадчої кімнати судове засідання було продовжено та винесена ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року про відмову у задоволенні клопотання про відвід суддів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду частково не погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, виходячи з наступного.

29 вересня 2008 року між сторонами було укладено договір № 06/08-1832 БО-32 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (надалі –Договір) . Протягом строку дії даного договору сторони вносили до нього зміни, шляхом укладення додаткових угод. Так, були укладені: додаткова угода № 1 від 26.11.2008р., додаткова угода № 2 від 30.01.2009р., додаткова угода № 3 від 27.04.2009р., додаткова угода № 4 від 28.04.2009р., додаткова угода від 30.04.2009р.

Факт укладення договору та додаткових угод до нього, а також їх зміст сторонами визнається, не оспорюється та підтверджується залученими до матеріалів справи завіреними копіями відповідних документів.

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 105627 867 грн. 76 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів: б/н від 31.01.2009р.; б/н від 28.02.2009р.; б/н від 31.03.2009р.; б/н від 30.04.2009р.; б/н від 30.04.2009р.; б/н від 31.05.2009р.; б/н від 30.06.2009р.; б/н від 31.07.2009р.; б/н від 31.08.2009р.; б/н від 30.09.2009р. Факт постачання газу підтверджений двосторонніми актами приймання-передачі, підписаними сторонами, копії яких залучені до справи. Ці акти є достатніми і належними доказами передачі газу, оскільки передбачені умовами пункту 4.4 статті 4 Договору.

Згідно умов п.6.1 Договору, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця. Подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно п.6.4 Договору, за наявності заборгованості у відповідача за цим договором, позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача як погашення заборгованості за газ та витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач сплатив придбаний у позивача природний газ частково, в сумі в сумі 72074517 грн. 43 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких залучені до справи.

Також судом встановлено, що сума 490472 грн. 84 коп., із загальної суми 1000000,00 грн., сплачена відповідачем позивачу платіжним дорученням № 6300 від 12.05.2009 року, зарахована позивачем в рахунок погашення пені у розмірі 28 696 грн. 38 коп., державного мита в розмірі 25 500 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. 00 коп., інфляційних витрат у розмірі 397 289 грн. 97 коп. та трьох відсотків річних у розмірі 38 868 грн. 49 коп. Перелічені суми стягнуті рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2009 року по справі № 58/81-09. Станом на момент розгляду справи рішення набуло чинності та на його примусове виконання був виданий наказ, який знаходиться на виконанні у Відділі Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області. Постановою ВП № 13454823 від 06.07.2009 року виконавче провадження призупинено на строк до закінчення процедури погашення заборгованості підприємствами пасивно-енергетичного комплексу, так як Наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 року № 588 Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»внесене до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Перелічені обставини підтверджуються належними доказами, залученими до матеріалів справи, а також визнаються і не оспорюються сторонами.

Встановивши перелічені фактичні обставини справи, суд ухвалив відмовити представнику позивача в задоволенні клопотання про відкладення розгляду судової справи. При цьому судова колегія враховує, що в матеріалах справи є достатні письмові докази, які в повному обсязі і належним чином дозволяють встановити всі фактичні обставини справи. Відповідач не надав нових письмових доказів, про які не було відомо позивачу. Зі своєї сторони представник позивача не довів, що він має можливість надати додаткові письмові докази, які б дозволили встановити нові, суттєві для справи обставини. За таких умов клопотання про відкладення судового розгляду справи не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні Договору, конкретно в пункті 6.4 договору, домовились що за наявності заборгованості у відповідача за цим договором, позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача як погашення заборгованості за газ та витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Повноважень щодо зарахування коштів у сплату пені, інфляційний втрат, процентів та інших платежів договір не містить.

Крім того, згідно ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження". Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя. Право на стягнення заборгованості, підтверджене судовим рішенням і наказом господарського суду, повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження. Таким чином, будь-яке зарахування на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

За таких умов, висновки суду першої інстанції щодо зменшення основного боргу на суму 490472,84 грн. є обґрунтованими.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 33553350,33 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню;

У задоволенні решти заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 490472,84 грн. слід відмовити з наведених вище підстав.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.7.2. Договору сторони передбачили, що у разі несплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1. Договору відповідач сплачує на користь позивача, окрім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань" від 22.11.1996р., та відповідно якого заявлена до стягнення суми становить 3450681,92 грн.

З матеріалів справи випливає, що газ, який був поставлений за Договором позивачем, був використаний відповідачем для виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Відповідно, основним джерелом доходів відповідача є кошти, отримані від споживачів за теплову енергію. При цьому, станом на 21.08.2010р. загальний борг споживачів перед відповідачем склав 618700 000 грн., в тому числі заборгованість населення за отриману теплову енергію становить 468000 000 грн. Також, відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за жилого-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»від 20.02.2003р. відповідачем станом на 01.07.2010р. укладено 53 766 договорів на реструктуризацію заборгованості за теплову енергію строком до 5 років на загальну суму 55200000 грн. Крім того, відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги»№ 486/96 від 13.11.1996р., заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що перешкоджає відповідачу, враховуючи збитковість підприємства, сплачувати штрафні санкції. Все це в сукупності призвело до того, що відповідач отримує значні збитки і є збитковим підприємством. Сума збитків станом на початок 2010 року склала 163500000 грн., а станом на 30.06.2010р. –174800000 грн.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що з урахуванням значного ступеню виконання зобов’язання відповідачем та майновий стан сторін на підставі ст. 233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України слід задовольнити клопотання відповідача про стягнення пені в розмірі 50% від заявлених позивачем сум. Таким чином, рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1725 340 грн. 96 коп. підлягає залишенню без змін.

Також, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. За таких умов вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат та трьох відсотків річних є такою, що ґрунтується на нормах чинного законодавства України, а тому підлягає задоволенню. Але при цьому розмір коштів, що підлягає стягненню, має обраховуватися з тієї суми основного боргу, яку суд прийняв рішення стягнути з відповідача. Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме підлягають стягненню 3674 773 грн. 75 коп. інфляційних втрат та 1190 569 грн. 38 коп. процентів річних. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

В задоволенні витрат по сплаті державного мита судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції , що витрати по сплаті 25205,17 грн. державного мита та 233,27 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу необхідно покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення. Підставою для зміни рішення місцевого господарського суду статтею 104 ГПК України визначено невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Харківської області від 26.08.2010 року підлягає частковій зміні, а апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 3 ст. 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Клопотання Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»залишити без задоволення.

Змінити рішення господарського суду Харківської області від 26.08.2010 року по справі №49/155-10 та викласти його у наступній редакції: «Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»(адреса: 61037, м. Харків, вул. Доброхотова,11, у тому числі р/р 26003301968 в АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, у тому числі р./р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 33 553 350,33 грн. основного боргу, 1725340,96 грн. пені, 3674773,75 грн. інфляційних, 1190569,38 грн. – 3% річних, 25205,17 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,27 грн. на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 490 472,84 грн. основного боргу, 44633,03 грн. - інфляційних, 16610,35 грн. - 3% річних та 1 725 340,96 грн. пені - відмовити».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Здоровко Л.М.

Повний текст постанови підписаний 12.11.2010 р.