Постанова № 12456862, 11.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2010 р. Справа № 38/192-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В. , суддя Кравець Т.В.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача – Амбрас О.С. за довіреністю б/н від 24.09.2009р.

відповідача –не з‘явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3423X12-5) на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2010 р. у справі № 38/192-10

за позовом Спільного підприємства «Украінская Восточная Рибная Компанія»товариство з обмеженою відповідальністю, м. Куп'янськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жнива Трейд", смт. Буди,

про стягнення 21 251,60 грн. -

встановила:

Позивач - СП «Украінская Восточная Рибная Компанія»товариство з обмеженою відповідальністю, у серпні 2010 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 21 251,60 грн. за неоплату отриманого товару, а також понесені позивачем судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.2010 р. у справі № 38/192-10 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖНИВА ТРЕЙД»(62456, Харківська обл., Харківський район, смт. Буди, вул. Франко, буд. 8, код за 36429310) на користь Спільного підприємство «Украінская Восточная Рибная Компанія»товариства з обмеженою відповідальністю (63700, м. Куп'янськ, вул. Дзержинського, 55, код 30665859) –21 251,60 грн. заборгованості, 212,51 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2010 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким розірвати договір поставки від 01.02.2010 р. № 01/02/10-197-п. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи і виніс необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 104 ГГЖ України. Зокрема відповідач посилається на те, що в рамках світової фінансової кризи видатки з бюджету по всіх статтях скорочені в зв'язку з дефіцитом бюджету, тому, з боку бюджетних установ, перед ТОВ «Жнива Трейд»виникла заборгованість за поставлену продукцію, що в свою чергу ускладнює підприємницьку діяльність ТОВ «Жнива Трейд»а разом з тим розрахунки між ТОВ «Жнива Трейд»та Спільним підприємством «Украінская Восточная Рибная Компанія»товариство з обмеженою відповідальністю, також цьогорічна спека і засуха знищила майже весь врожай виробників сільськогосподарської продукції і не дала змоги отримати навіть 50% врожаю від розрахункового. Це призвело до відчутного зниження поставок та обороту сільськогосподарської продукції в межах здійснення підприємницької діяльності, що в свою чергу стало причиною скрутного матеріального становища ТОВ «Жнива Трейд». Крім того, відповідно до ст. 60 ГПК України, 16 вересня 2010 року відповідачем до канцелярії місцевого господарського суду було подано зустрічну позовну заяву, яку суд повернув, мотивуючи тим, що розгляд справи по суті розпочато 01.09.2010 р., не зважаючи на клопотання представника відповідача від 01.09.2010 р. про відкладення розгляду справи для подання відзиву на позовну заяву (яке суд задовольнив), чим порушив права відповідача на захист. Разом з цим, як вважає апелянт, суд мав розірвати договір поставки № 01/02/10-197-п від 01.02.2010 р., оскільки у даній ситуації є усі умови перелічені у ч. 2 ст. 652 Цивільного Кодексу України.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що оскаржуване рішення прийнято господарським судом Харківської області у повній відповідності до вимог чинного законодавства та фактичних обставин справи, та просить відмовити відповідачу у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2010 року у даній справі залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що позивач на виконання умов договору поставки свої зобов'язання виконав, здійснив поставку товару відповідачу. Порушення зобов'язання по оплаті поставленого товару на підставі світової фінансової кризи, спеки, засухи та скрутного матеріального становища відповідача суперечить чинному законодавству України. Твердження відповідача, що саме ці обставини виключають відповідальність відповідача перед позивачем за невиконання зобов'язання на підставі п. 9.1. договору поставки № 01/02/10-0197-п від 01.02.2010р. як форс-мажорні обставини також не відповідають дійсності, оскільки за таких умов, відповідач повинен був негайно повідомити у письмовій формі про це позивача, однак не пізніше 10 днів з моменту їх настання, що відповідачем зроблено не було.

Відповідач у судове засідання апеляційного господарського суду свого уповноваженого представника не направив, хоча, у відповідності до вимог чинного законодавства, про час та місце проведення даного судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення наявне в матеріалах справи.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами у справі –в порядку ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 01 лютого 2010 року між Спільним підприємством «Украінская Восточная Рибная Компанія»товариство з обмеженою відповідальністю (позивач - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Жнива Трейд" (відповідач - покупець) було укладено договір поставки № 01/02/10-197-п (далі договір), за умовами якого позивач зобов'язався доставляти і передавати, а відповідач приймати у власність і оплачувати на умовах даного договору продукцію (далі товар) (п.1.1.).

Відповідно до розділу 2 договору, зобов'язання позивача (постачальника) з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту поставки покупцю товару, підписання сторонами накладної.

Відповідно до розділу 6 договору, відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем (постачальником) товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Факт поставки даної продукції підтверджується доданими до справи документами: видатковими накладними № 7638 від 16.04.2010 року на суму 17 160,00 грн. та № 8108 від 23.04.2010 року на суму 11 091,60 грн., а всього - на 28251,60 грн.

Позивачем до стягнення заявлено 21251,60 грн. боргу, що є різницею між сумою поставленого та оплаченого товару. Згідно з наданими позивачем банківськими виписками: від 23.04.2010 року на суму 5000,00 грн., від 29.04.2010 року на суму 2000,00 грн., відповідачем було сплачено 7000,00 грн., в подальшому оплати не здійснювались, а тому залишок несплаченої суми боргу складає 21251,60 грн. (28251,60 грн. мінус 7000,00 грн.).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше. Підстави виникнення господарських зобов'язань, можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України визначено, що:

підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Товар поставлявся позивачем відповідачу на умовах договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідач є таким, що неналежно виконав свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, що і стало підставою для Спільного підприємства «Украінская Восточная Рибная Компанія»товариство з обмеженою відповідальністю зверненутися до господарського суду з відповідним позовом, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 21251,60 грн. (існування якого визнається і самим відповідачем) є правомірними та обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Крім того, П.9.2. договору поставки № 01/02/10-197-п від 01.02.2010 р. визначено, що сторона для якої склалася неможливість виконання умов даного договору через дію обставин непереборної сили (форс-мажору) повинна негайно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону, однак не пізніше 10 днів з моменту їх настання.

У п 9.3. договору поставки № 01/02/10-197-гі від 01.02.2010р. сторони погодили, що неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення лишає права сторону посилатися на будь-яку з вищевказаних обставин (форс-мажор), як на обставину, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань за даним договором.

Як свідчать матеріали справи, стверджує позивач та не спростовано відповідачем, станом на дату складання та подання позовної заяви повідомлень від відповідача про настання форс-мажорних обставин на адресу позивача відповідачем не направлялось.

Щодо посилання відповідача на те, що він не отримав копію позовної заяви з додатками та у представника, відповідно, не було ніякої правової позиції щодо позовної заяви, колегія суддів вважає, що таке твердження спростовується матеріалами справи, а саме - чеком поштового відправлення та описом вкладення в цінний лист, з відміткою про направлення на належну адресу відповідача позовної заяви з додатками.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вказані відповідачем в апеляційній скарзі обставини не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки дослідженням матеріалів справи не встановлено порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Натомість у колегії суддів відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2010 р. у справі № 38/192-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Кравець Т.В.

Повний текст постанови підписано 11.11.2010 р.