Постанова № 12456746, 05.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2010 р. Справа № 11/79-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача Марєнкова О.М.

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3116С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 04.08.10 у справі № 11/79-10

за позовом ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", м. Київ в особі Чернігівської філії, м. Чернігів

до ТОВ "АНА", м. Суми

про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1117,67 грн. -

встановила:

В червні 2010 р. позивач - ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", м. Київ в особі Чернігівської філії, м. Чернігів звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача ТОВ «Ана», м. Суми в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 1117,67 грн., та судових витрат, з посиланням на те, що з вини відповідача сталася ДТП в результаті якої позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування в вищезазначеному розмірі.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Зражевський Ю.О.) від 04.08.2010 р. по справі № 11/79-10 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з вимогами про сплату страхового відшкодування, в звязку з чим, строк виконання відповідачем свого зобовязання з оплати не може вважатися таким, що настав.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно зазначив про необхідність надсилання позивачем вимоги відповідачу про оплату страхового відшкодування, оскільки на думку позивача, надсилання вимоги про оплату страхового відшкодування законом не вимагається, це є його виключним правом. На підставі вказаного, позивач вважає, що зазначені обставини не можуть бути підставою для відмови в позові, та є підставами для скасування прийнятого по даній справі рішення та ін.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомив.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, а також те, що неявка представника відповідача в даному випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 10.04.2007 р. ВАТ “Українською страховою компанією “Дженералі Гарант” видано поліс № 19/18377 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, за яким застраховано автомобіль «ВАЗ-210432»д/н. НОМЕР_1 на страхову суму 1117 грн. 67 коп.

17 липня 2007 року в м. Лебедин на площі Волі відбулося зіткнення автомобіля «ГАЗ-5312»д/н. НОМЕР_2, під керуванням водія Сіряченка Юрія Івановича та автомобіля «ВАЗ-210432»д/н НОМЕР_1 під керуванням водія Ільєнко Михайла Дмитровича.

Факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою від 09.11.2007 р., виданою ДАІ УМВС України в Сумській області, копія якої міститься в матеріалах справи.

Внаслідок ДТП автомобіль «ВАЗ-210432»д/н НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження у вигляді деформації верхньої частини переднього капоту автомобіля, передньої частини лівого переднього крила.

Вина водія Сіряченка Юрія Івановича встановлена постановою Білопільського районного суду Сумської області від 24.10.2007 р. за № 3-3579/07 про притягнення до адміністративної відповідальності.

Водій автомобіля «ГАЗ-5312»д/н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Анна».

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту виконаних робіт № ЗА-0014760 від 31.10.2007 р. вартість відновлюваного ремонту автомобіля «ВАЗ 210432», д/н. НОМЕР_1 складає 1494 грн. 77 коп.

Виконуючи свої договірні зобовязання перед страхувальником позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 1117,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1066 від 30.11.2007 р.

З посиланням на зазначені обставини, а також на положення статей 1172, 1166 ЦК України, Закону України «Про страхування»звернувся до господарського суду з позовом по даній справі в якому просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування в поряду регресу.

Матеріали справи також свідчать про те, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення крім іншого виходив з того, що позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з вимогами про сплату страхового відшкодування в порядку ст. 530 ЦК України, в звязку з чим, строк виконання відповідачем свого зобовязання з оплати не може вважатися таким, що настав.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно зазначив про необхідність звернення позивача до відповідача з вимогою про оплату страхового відшкодування в порядку ст. 530 ЦК України та не настання строку виконання відповідачем відповідного зобовязання з оплати такого відшкодування в звязку з невиконанням позивачем вказаних вимог закону.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, строк виконання зобовязання може бути встановлений актом цивільного законодавства, договором або випливати із сутності зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами цивільного законодавства, встановленими ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Системний аналіз положень зазначеної статті кодексу свідчить про настання у особи, яка завдала шкоду обовязку її відшкодування з моменту її спричинення, незалежно від того, вимагав чи не вимагав потерпілий у завдавача її відшкодування в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 933 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, в разі відшкодування страховиком страхового відшкодування до нього переходить право вимоги від особи відповідальної за завдані збитки відшкодування ці збитки, які останній був зобовязаний відшкодувати на користь потерпілого на підставі ст. 1166 ЦК України відразу після їх спричинення.

Тобто, фактично в даному випадку відбувається зміна сторони (кредитора) в зобовязанні з відшкодуванні шкоди на підставі п. 1-4 ст. 512 ЦК України.

Суд вищезазначені норми закону при винесенні оскаржуваного рішення не врахував, не надав належної правової оцінки існуючим між сторонами правовідносинам, що призвело до прийняття неправильно рішення, яке в звязку з цим, підлягає скасуванню.

Разом з тим, подана позивачем апеляційна скарга з вимогами щодо прийняття нового рішення про стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вже було зазначено вище, водій автомобіля «ГАЗ-5312»д/н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 під час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Анна».

Таким чином, цивільно-правова відповідальність за спричинену шкоду виникає у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ана»на момент ДТП як власника транспортного засобу «ГАЗ-5312»д/н. НОМЕР_2.

Доказів відшкодування завданої шкоди відповідачем потерпілому матеріали справи не містять. Так само матеріали справи не містять і доказів сплати відповідачем на користь позивача страхового відшкодування.

Розмір відшкодованого позивачем на користь потерпілого страхового відшкодування становить 1117,67 грн.

Ч. 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин, поданий позивачем позов про стягнення з відповідача на свою користь 1117,67 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь відповідача також підлягають стягненню 102 грн. держмита за подання позову, 51 грн. держмита за подання апеляційної скарги, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 04.08.2010 р. по справі № 11/79-10 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНА»(адреса: 40000, м. Суми, вул. Менжинського, 1; код ЗКПО 23050006) на користь Чернігівської філії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»Відкритого акціонерного товариства «Дженералі Гарант»(адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16; код 21390910; р/р 2650100016573 в ФВАТ «Укрексімбанк» м. Чернігів, МФО 353649) 1117,67 грн. шкоди, 102 грн. держмита, 51 грн. держмита по скарзі, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повний текст постанови підписано 05.11.2010 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.