Постанова № 12456648, 01.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2010 р. Справа № 63/239-10

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя Такмаков Ю.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивач –Вострікова О.В. (дов. № 270 від 25.10.10р.)

відповідач –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Югполіграфматеріали", м. Херсон (вх. № 2864 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.10 р. у справі № 63/239-10

за позовом ПП "Югполіграфматеріали" м. Херсон

до Приватне АТ " KGS&Co" смт. Малинівка

про стягнення 19 824,42 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП "Югполіграфматеріали", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просив суд стягнути з відповідача, ПАТ " KGS&Co" 19824,42 грн. заборгованості, з яких: 18834,02 грн. основний борг, 851,92 грн. пеня, 124,66 грн. 3% річних, 13,82 грн. інфляційні, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 47/2010, укладеного між сторонами 01.03.2010 року.

18.08.2010 року до господарського суду від позивача надійшла заява, в якій він послався на те, що відповідачем основна сума заборгованості у розмірі 18834,02 грн. сплачена, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень. У зв'язку зі сплатою відповідачем основної заборгованості позивач зробив перерахунок пені, 3% річних та інфляційних та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 760,64 грн., 3% річних у розмірі 95,52 грн., інфляційних в розмірі 13,82 грн. та просив покласти на відповідача судові витрати по справі. Вказана заява прийнята судом до розгляду та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2010 р. по справі № 63/239-10 (суддя Погорелова О.В.) припинено провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 18834,02 грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ " KGS&Co" на користь ПП "Югполіграфматеріали" - 329,02 грн. пені, 95,52 грн. 3 % річних, 13,82 грн. інфляційних, 79,98 грн. державного мита та 95,21 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, ПП "Югполіграфматеріали", з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2010 року по справі № 63/239-10 скасувати в частині зменшення розміру пені, держмита, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача, ПАТ " KGS&Co", пеню в розмірі 760,64 грн., витрати на сплату держмита в розмірі 198,24 грн., витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, докази його повідомлення про час та місце судового засідання знаходяться в матеріалах справи..

Колегія суддів, беручи до уваги наявність в справі доказів належного повідомлення сторін про розгляд справи, з огляду на те, що явка сторін не визнана обов’язковою, а також враховуючи, що в матеріалах справа достатньо документального обґрунтування для вирішення господарського спору по суті, вважає за доцільне розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.03.2010 року між сторонами був укладений договір № 47/2010, на виконання умов якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 59155,48 грн.

Факт поставки товару позивачем на зазначену суму, а також факт несвоєчасного розрахунку відповідачем за отриманий товар був встановлений під час розгляду справи судом першої інстанції.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором № 47/2010 від 01.03.2010 року на час звернення позивача до господарського суду становила 18834,02 грн.

Як свідчать матеріали справи, в процесі розгляду справи відповідачем сума основного боргу в розмірі 18834,02 грн. була сплачена, що підтверджується наданими платіжними дорученнями № 1372 від 29.07.2010 року та № 1445 від 10.08.2010 року, в зв’язку з чим судом першої інстанції відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в зазначеній частині провадження у справі правомірно припинено за відсутністю предмету спору.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 760,64 грн. пені, 95,52 грн. трьох відсотків річних та 13,82 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та умов Договору судом першої інстанції правомірно задоволені позивні вимоги в частині стягнення з відповідача 13,82 грн. інфляційних та 95,52 грн. трьох відсотків річних .

Вирішуючи питання щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення нарахованої позивачем пені в сумі 760,64 грн., суд першої інстанції виходив з того, що положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України передбачено застосування штрафних санкцій у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар відповідач сплачує на вимогу позивача пеню за кожний день затримки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення) від суми боргу та відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за прострочку виконання грошового зобов'язання сплачує індекс інфляції та 3% річних.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначився про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленого позивачем товару, зазначивши про те, що пеня нарахована з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, але помилково задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині частково в сумі 329,02 грн., пославшись на те, що пеня арифметично обчислена не вірно.

При цьому в рішенні не зазначено, де саме мала місце арифметична помилка при нарахуванні пені, тобто по якій накладній, за який період, і чому саме зменшено розмір пені на визначену судом суму. Інших причини для зменшення пені в рішенні не зазначено.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши правильність нарахування позивачем пені в наданому до матеріалів справи розрахунку, дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 760,64 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, оскільки нарахована позивачем пеня в розмірі 760,64 грн. обґрунтована доданим до матеріалів справи документами, ґрунтується на умовах Договору, а тому у позивача є всі правові підстави вимагати її стягнення.

Колегія суддів вважає, що зменшення за рахунок відповідача відшкодування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є безпідставним, оскільки основний борг в розмірі 18834,02 грн. відповідач сплатив після подання позову, в зв’язку з чим витрати, пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано жодних аргументованих доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення про часткову відмову в стягненні пені та стягненні з відповідача судових витрат з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Югполіграфматеріали", м. Херсон задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2010 року по справі № 63/239-08 про часткову відмову в позові скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити та провести перерозподіл судових витрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "KGS&Co" (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, 5, р/р 26008001080033 у ПАТ КБ "УФС", МФО 377777, код ЄДРПОУ 35200503) на користь Приватного підприємства "Югполіграфматеріали" (73013, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 31, р/р 2600545287 в ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Херсон, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33930159) 431,62 грн. пені, витрати по сплаті держмита у розмірі 217,38 грн. та 140,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Судді Такмаков Ю.В

Барбашова С.В.

Повний текст постанови підписано 01 листопада 2010 року

Головуючий суддя

Суддя Такмаков Ю.В.

Суддя Барбашова С.В.