Постанова № 12456557, 25.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2010 року Справа № 50/118-10(н.р. 47/90-09)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Такмаков Ю.В.

при секретарі – Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача –Фісатіді Г.Д., дов. б/н від 23.09.2009 року (у справі)

1-го відповідача –не з’явився

2-го відповідача – Янєва М.О., дов. б/н від 2010 року (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський фонд розвитку” (вх. №2581 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04 серпня 2010 року по справі № 50/118-10 (н.р. 47/90-09)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський фонд розвитку”, м. Харків

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий стиль”, м. Харків

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Новомосковськ Агро”, м. Глобине

про стягнення 255862,88 грн., -

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Європейський фонд розвитку”, м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий стиль”, м. Харків та Товариства з обмеженою відповідальністю “Новомосковськ Агро”, м. Глобине, Полтавської області, з урахуванням уточненої позовної заяви, вартості сплаченої неякісної продукції в сумі 63000 грн., штрафу в сумі 6300 грн. та 379293,50 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку, за відрахуванням 10000 грн., що були добровільно сплачені 1-м відповідачем на поточний рахунок позивача.

В процесі розгляду справи позивач відмовився від позову в частині позовних вимог, заявлених до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий стиль”, в зв’язку з чим позивач просив суд стягнути всю заборгованість з 2-го відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 серпня 2010 року (суддя Усатий В.О.) в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новомосковськ Агро” відмовлено. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий Стиль” заборгованості провадження у справі припинено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейський фонд розвитку», з рішення господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04 серпня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та винести в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Другий відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як обґрунтоване, законне, підтверджене матеріалами справи, а апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення.

Враховуючи належне повідомлення першого відповідача про час та місце розгляду справи, ту обставину, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника першого відповідача.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2009 року між позивачем (покупець за договором) та другим відповідачем (постачальник за договором) було укладено договір поставки № 26 (а.с. 11-12 том 1 ).

Відповідно до приписів частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов’язання передати у власність позивача насіння сої репродукції сорту «Полтава В»в кількості 10,5 тон (пункти 1.1 та 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 2240-93 та свідоцтву про якість.

За висновком суду першої інстанції другий відповідач за вказаним договором свої зобов’язання виконав належним чином, а позивач в свою чергу повністю розрахувався за отриманий товар у сумі 63000 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, 17 квітня 2009 року постачальником було видано покупцю свідоцтво № 10-09 на насіння категорії РН1-3 сої сорту «Полтава В» 1-ої генерації, 2008 року вражаю, № партії 712, маса 105 цнт. В цьому свідоцтві постачальником визначені посівні якості сої – схожість складає 81%. Визначені постачальником характеристики схожості насіння сої відповідають вимогам, встановленим ДСТУ 2240-93, де встановлено процент схожості сої на рівні не менш ніж 80%.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво на насіння №10-09 від 17.04.2009 року було видане другим відповідачем на підставі Сертифіката на насіння України серія БН № 106925, виданого Глобинською районною державною насіннєвою інспекцією 16.04.2009р. Представником 2-го відповідача була надана суду копія зазначеного Сертифіката, з якої вбачається, що він виданий на насіння, що належить ТОВ «Новомосковськ Агро»на сою сорту Полтава 1-ої генерації, 2008 року урожаю, номер партії 712, маса партії 75 тн, енергія проростання визначена на рівні 81%.

Згідно листа позивача від 01.10.2009 року вих. № 29 насіння сої було придбано позивачем тільки у другого відповідача.

          Як вбачається з матеріалів справи, на звернення позивача Нововодолазькою державною насіннєвою інспекцією було відібрано проби насіння для визначення посівних якостей, про що було складено відповідний акт № 2 від 12.06.2009р.

21.06.2009 року Нововодолазькою державною насіннєвою інспекцією був підготовлений результат аналізу насіння № 618-620 із зазначенням, що він зроблений щодо насіння сої «Полтава В»партія № 712, одержаного від ТОВ «Новомосковськ Агро», 1 генерації, категорія насіння РН1-3, рік врожаю 2008.

Всі ці дані повністю відповідають даним, визначеним у договорі поставки № 26 від 04.03.2009р., та підтверджені обома сторонами.

          Позивач стверджує що другий відповідач поставив йому товар неналежної якості, а саме: схожість насіння склала лише 52%, хоча за стандартом повинна бути не нижче 81%, що спричинило на його думку низьку врожайність сої.

В підтвердження своєї позиції позивачем наданий аналіз насіння, здійснений 12.06.2009 року Нововодолазькою районною державної насіннєвою інспекцією, за результатами якого встановлено, що схожість насіння складає 52%.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач надав облікові листи тракториста-машиніста, документи на підтвердження придбання гербіцидів (копії платіжного доручення № 266 від 02.10.2009 р., видаткових накладних № РН-0000225 від 09.04.2009 р. та № РН-0000633 від 09.06.2009 р., сертифікату якості від 11.01.2008 р.).

          Колегія суддів відзначає, що вищевказані докази дають достатньо підстав для висновку про відсутність порушень технології посіву та нагляду за насінням сої - з огляду на те, що доказів протилежного другий відповідач суду не надав.

Оскаржуване рішення обґрунтоване тим, що позивачем не доведено, що поле розміром 75 га, з якого зібрано 11 тон врожаю сої було засіяно саме насінням сої, поставленим другим відповідачем та не спростовано висновку провідного агронома Середи С.М. ТОВ «Науково-дослідній інститут сої»про порушення позивачем технологій посадки насіння сої.

Колегія суддів не може погодитись з цим висновком суду першої інстанції, оскільки з вказаного висновку не вбачається, яка методика дослідження була застосована, на підставі вивчення яких даних було зроблено висновок про порушення технології посіву та внесення гербіцидів, враховуючи, що висновок надано у вересні 2009 року, тоді як посів та обробка гербіцидами здійснювалися навесні і влітку цього року.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про насіння і садивний матеріал»виробники насіння зобов’язані додержувати технологічних і методичних вимог насінництва та розсадництва щодо збереження сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння; гарантувати відповідність насіння і садивного матеріалу, що підлягає реалізації, сортовій чистоті і посівним якостям, зазначеним у сертифікаті на насіння; відшкодувати матеріальні збитки споживачу за реалізацію йому некондиційного насіння і садивного матеріалу.

Пунктом 6.4. договору сторони передбачили, що у випадку виявлення покупцем неякісного товару, або його невідповідності умовам цього договору, постачальник зобов’язаний за свій рахунок замінити поставлений товар покупцю на якісний, шляхом його доставки власним транспортом на адресу покупця або повернути виплачені кошти та виплатити штраф у сумі 10% від вартості товару.

Також, матеріали справи свідчать про те, що позивачем було надано суду першої інстанції докази направлення ним на адресу другого відповідача претензії, вих. №12 від 13.07.2009 року, з вимогами повернути сплачену позивачем вартість неякісного товару в сумі 63000,00 грн. та сплатити штраф, передбачений договором, в розмірі 6300 грн., а також сплатити суму неодержаного прибутку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з другого відповідача 63000 грн. сплаченої вартості за насіння сої та 6300 грн. штрафу підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються втрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається в тому числі недоодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Позивачем були надані суду першої інстанції докази середньої врожайності сої за останні 3 роки по району (довідка Управління агропромислового розвитку Валківської районної державної адміністрації Харківської області від 17.08.2009 року № 01-03/793), що становить 1, 27 т/га.

В силу вимог цивільного та господарського законодавства для настання відповідальності у вигляді стягнення збитків повинні бути в наявності необхідні умови притягнення особи до такого виду відповідальності: протиправна поведінка, шкода, причинний зв’язок, вина (крім випадків, коли відповідальність настає незалежно від вини).

На підставі дослідження зазначених доказів, колегія суддів вважає, що в зв’язку з неналежним виконанням другим відповідачем взятих на себе зобов’язань позивач недоодержав прибуток, на який мав право розраховувати у разі поставки другим відповідачем насіння сої належної якості.

Колегія суддів вважає, що викладений позивачем розрахунок суми збитків підтверджується матеріалами справи та відповідає чинному законодавству, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 379293,50 грн. підлягають задоволенню.

13 березня 2009 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов’язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов’язань за договором поставки № 26 від 04.03.2009 року.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зважаючи на це, позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення солідарно заборгованості. 02.10.2009 року першим відповідачем було сплачено на поточний рахунок позивача 10000 грн., про що позивач зазначив в своїй позовній заяві, викладеній в новій редакції.

Під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з першого відповідача солідарно заборгованості. Судом першої інстанції було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до першого відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси. На думку колегії суддів, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та розглянути спір з додержанням правил підсудності (відповідно до приписів ч.2, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 17 ГПК України, п.27.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. за № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»). Заперечень проти оскаржуваного рішення в цій частині заявником апеляційної скарги не висловлено.

Виходячи с вищевикладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Харківської області від 04 серпня 2010 року було прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України ,-

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський фонд розвитку», м. Харків –задовольнити

Рішення господарського суду Харківської області від 04 серпня 2010 року у справі № 50/118-10 (н.р. 47/90-09) в частині відмови в позові –скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" (39001 Полтавська обл., м. Глобине, вул. Карла Маркса, 144, код ЄДРПОУ 33014041, п/р 26006055234790 в ПФПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" (м. Харків, вул. Сумська, 49, кв. 8, код ЄДРПОУ 24271057, п/р 26007000031001 в філії АБ "АвтоЗазбанк" м. Харків, МФО 350802) 63000 грн. - вартість сплаченого товару, 6300 грн. –штраф, 378293,50 грн. –збитків, 4385,94 грн. –витрати по сплаті державного мита, 236 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Такмаков Ю. В.

Повний текст постанови підписано 25 жовтня 2010 року.