Постанова № 12456545, 25.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2010 р. Справа № 2/71-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В. , суддя Кравець Т.В.

при секретарі Буханової Т.А.

за участю представників сторін:

позивача Мокренко Ю.М., дов. б/н від 02.08.2010 р.;

відповідача Євсєєв В.В., дов. б/н від 14.10.2010 р.;

третьої особи не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС” в особі ліквідатора Нагорнєвої Тетяни Володимирівни, м. Суми (вх. № 2513С/2-5) на рішення Господарського суду Сумської області від 13.07.2010 р. у справі № 2/71-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС” в особі ліквідатора Нагорнєвої Тетяни Володимирівни, м. Суми

до Відкритого акціонерного товариства “Вирівське хлібоприймальне підприємство”, с. Білани Білопільського району Сумської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС”, с. Привокзальне Ямпільського району Сумської області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

встановила:

У травні 2010 р. ТОВ “ЮВС” в особі ліквідатора Нагорнєвої Т.В. звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ “Вирівське хлібоприймальне підприємство” про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС”, укладеного 29.09.2008 р. між ТОВ “ЮВС” та ВАТ “Вирівське хлібоприймальне підприємство”, з посиланням на те, що зазначений договір суперечить положенням ст. 53 Закону України “Про господарські товариства”, ст. 147 ЦК України, ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження”, п. 5.6 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.07.2010 р. у справі № 2/71-10 (суддя Сопяненко О.Ю.) було відмовлено у задоволенні позову, з посиланням на те, що у ліквідатора ТОВ “ЮВС” Нагорнєвої Т.В. не має права для звернення до суду із заявою про визнання недійсною угоди боржника з підстав, визначених ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки підстави для визнання угод недійсними в процедурі банкрутства передбачені ч. 10 ст. 17, ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, і в даному випадку відсутні.

Позивач, ТОВ “ЮВС” в особі ліквідатора Нагорнєвої Т.В., з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, а саме: ст. 53 Закону України “Про господарські товариства”, ст. ст. 147, 203, 215 ЦК України, ч.10 ст. 17, ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом”.

Відповідач, ВАТ “Вирівське хлібоприймальне підприємство”, у своєму запереченні на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення, з посиланням на те, що Господарським судом Сумської області оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального права та не підлягає скасуванню.

Третя особа, ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС”, відзиву на апеляційну скаргу не надало, у судове засідання 19.10.2010 р. свого представника не направило, про причину неявки суд не повідомило, хоча про місце і час розгляду справи було належним чином повідомлене, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне поштове повідомлення.

Представники позивача і відповідача проти розгляду справи без участі 3-ї особи за наявними у справі матеріалами не заперечували.

Враховуючи, що неприбуття представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 12.11.2007 р. між ТОВ “ЮВС” (продавцем) та ВАТ “Вирівське хлібоприймальне підприємство” (покупцем) був укладений попередній договір № 1/11/07, у якому сторони зобовязались у майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу частки в статутному фонді ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС” (а.с. 45).

29.09.2008 р. відбулися загальні збори учасників (засновників) ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС”, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 21 від 29.09.2008 р., а саме: 1) про зменшення розміру уставного фонду ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС” на суму 57663,00 грн., після чого він буде становити 248482 грн.; 2) про продаж 100 % частки статутного фонду ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС”, яка належить ТОВ “ЮВС”, ВАТ “Вирівське хлібоприймальне підприємство” за 3000,00 грн., тощо. (а.с. 46).

У той же день, 29.09.2008 р., між ТОВ “ЮВС” та ВАТ “Вирівське хлібоприймальне підприємство” був укладений Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС”. ВАТ “Вирівське хлібоприймальне підприємство” сплатило за придбану частку у статутному капіталі ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС” 3000,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 163 від 02.10.2008 р. (а.с. 49).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що на час укладення договору купівлі-продажу частки в статутному фонді, статутний капітал ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС” був зменшений згідно рішення загальних зборів учасників від 29.09.2008 р., а тому, на думку суду першої інстанції, порушення приписів ст. 53 Закону України “Про господарські товариства”, ст. 147 ЦК України відсутні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.01.2010 р. у справі № 9/322-09 (залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2010р. у справі № 9/322-09 ) було визнано недійсними рішення учасників ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС” від 29.09.2008 р., оформлені протоколами № 07-10/08 та № 21.

Підставою для визнання вищевказаних рішень недійсними є накладення постановою ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві № 6555388 від 07.03.2008 р. арешту на все майно, яке належить ТОВ “ЮВС” на праві власності (в т.ч. і на частку у статутному капіталі ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС”), а також накладення арешту на частку ТОВ “ЮВС” в статутному капіталі ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС” згідно наказу Господарського суду м. Києва № 12/350 від 29.02.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття рішення про продаж частки позивача в статутному фонді ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС” статутний капітал зазначеного товариства був сформований не в повному обсязі, а саме - не були сплачені кошти в сумі 67663,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 53 Закону України “Про господарські товариства”, ч. 3 ст.147 ЦК України, частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її вже сплачено.

Отже, враховуючи вищезазначене, висновок суду першої інстанції про відсутність порушення приписів вищезазначених статей Закону та Цивільного кодексу є неправомірним.

До того ж, слід зауважити, що в мотивувальній частині свого рішення місцевий господарський суд не залишає поза увагою факт накладення арештів на все майно позивача, в т.ч. на його частку в статутному капіталі ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС”, що виключає можливість його відчуження. Однак, все ж таки, в порушення вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України, якими передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати обсяг необхідної дієздатності, правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, суд першої інстанції відмовляє позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Таким чином, спірний договір купівлі-продажу було укладено на підставі рішень загальних зборів ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС”, які визнанні судом недійсними, тобто такими, що суперечать діючому законодавству (ч. 1 ст. 203 ЦК України); а також укладено його було особою, що не мала відповідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки на все майно позивача було накладено арешт і особою, яка мала право здійснювати його реалізацію відповідно до ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, був лише державний виконавець (ч. 2,5 ст. 203 ЦК України).

Крім того, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи рішення з посиланням лише ч. 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” робить його таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Так, відповідно до ст. 25 вищевказаного закону, ліквідатор з дня свого призначення з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходяться у третіх осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону, керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

- виконання договору завдає збитків боржнику;

-договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

-виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Однак, вищезазначений перелік підстав не є вичерпним, а визначені у ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” підстави є спеціальними підставами для визнання угод (майнових дій) боржника недійсними, й стосуються вони виключно процедури банкрутства і мають розглядатися в межах провадження справи про банкрутство.

Зазначеними нормами спеціального права передбачено особливі випадки визнання недійсними угод боржника, що не заперечує можливості звернення до суду в порядку загального позовного провадження у випадку відсутності спеціальних умов визнання недійсними угод, які передбачені законодавством про банкрутство.

Аналогічної думки дотримується й Вищий господарський суд України в своїй постанові від 31.05.2006 р. у справі № 10/113-2774.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, допустився помилки в застосуванні норм матеріального права, через що це рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС” в особі ліквідатора Нагорнєвої Тетяни Володимирівни, м. Суми, задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 13.07.2010 р. у справі № 2/71-10 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ “Ямпільський зерноелеватор “ЮВС”, укладений 29.09.2008 р. між ТОВ “ЮВС” та ВАТ “Вирівське хлібоприймальне підприємство”.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вирівське хлібоприймальне підприємство” (41850, Сумська область, Білопільський район, с. Білани, вул. Привокзальна, 5, код 05387446, р/р 26006301703927 в Сумському цент. від. ПІБ м. Суми, МФО 337278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС” в особі ліквідатора Нагорнєвої Тетяни Володимирівни (40000, АДРЕСА_1, код № НОМЕР_1, Інд. № НОМЕР_2) 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст підписаний 25.10.2010 р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

суддя Гончар Т. В.

суддя Кравець Т.В.