Рішення № 12456363, 25.11.2010, Господарський суд Чернігівської області

25.11.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

23 листопада 2010р. справа №14/134

За позовом: Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул.Шолуденка,1, м. Київ, 04116

До відповідача: Підприємства споживчої кооперації «Бобровицький ринок»Чернігівської Обласної спілки споживчих товариств, вул.Незалежності,11, м. Бобровиця, 17400

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», м.Чернігів, вул.Любецька,68

Про стягнення 5800грн. 26коп.

                                                   Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Фокін Р.В. головний юрисконсульт довіреність, №271П від 20.08.10р.

Від відповідача: Буглак В.С. головний бухгалтер довіреність №77 від 28.10.10р.

Від третьої особи: Корнєва О.В. в.о.начальника юридичного відділу довіреність №18/2315 від 24.12.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5238,38грн. за поставлений природний газ у лютому 2010р. згідно договору №4г-151 від 01.02.10р., 472,96грн. пені за період з 05.04.10р. по 04.10.10р., 88,92грн. три проценти річних за період з 11.03.10р. по 04.10.10р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.10р. надав клопотання про виправлення технічних помилок, в якому зазначив, що в тексті позовної заяви була допущена помилка та замість «договір №Чг-151»було вказано договір №4г-151»та просив читати номер договору як «Чг-151».Суд прийняв та задовольнив подане позивачем клопотання.

          У відзиві на позовну заяву №9 від 10.11.10р. відповідач проти позову заперечував, посилаючись на п.3.3 договору від 01.02.10р. та на неподання позивачу заявки для включення до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки, на відсутність актів приймання-передачі газу між сторонами договору. Окрім того, відповідач посилаючись на п.9.1 договору стверджує, що позивач не застосував заходи досудового врегулювання спору та не звертався за проведенням звірки розрахунків згідно п.6.6 договору. А також, відповідач повідомив, що між ним та Козелецьким управлінням по газопостачанню та газифікації ВАТ «Чернігівгаз»укладено договір від 01.01.10р. №1К-Б-ця на постачання природного газу, який є підставою для укладання договору з транспортування природного газу магістральними газопроводами, оскільки така умова прописана в договорі від 31.12.09р. №Ч/КП/2010-Т між ДП «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»та Бобровицьким ринком, що вказаний договір передбачає транспортування природного газу в загальному потоці до мережі ВАТ «Чернігівгаз», а не ДП «Нафтогазмережі». Відповідач стверджує, що використовував газ який постачався ВАТ «Чернігівгаз»і доказом цього є акт приймання-передачі протранспортованого природного газу за лютий 2010р. підписаний представниками сторін як додаток до договору №1К-Б-ця, що відповідно до вказаного акту приймання-передачі Бобровицькому ринку було надано рахунок-фактуру №СФгаз-326 від 10.03.10р., та останнім здійснено розрахунок за використаний газ в повному об’ємі згідно платіжного доручення від 17.03.10р. №50. Відповідач просив припинити провадження по справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні 11.11.10р. представник позивача стверджує про поставку природного газу у лютому 2010р. відповідачу саме позивачем, посилаючись на Зведений реєстр фактично реалізованих обсягів природного газу по газорозподільним мережам ВАТ «Чернігівгаз»у лютому 2010р., який складений між ВАТ «Чернігівгаз»та ДП «Нафтогазмережі».

Ухвалою від 11.11.10р. суд відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» (м.Чернігів, вул.Любецька,68).

Представник третьої особи в судовому засіданні надав пояснення №18/1763 від 23.11.10р., в якому повідомив про укладення 01.02.10р. між ВАТ «Чернігівгаз»та ПСК «Бобровицький ринок»договору поставки природного газу №36К Б-ца, що оскільки в перших числах лютого місяця 2010р. ПСК «Бобровицький ринок»попередню оплату за лютий не провів, то ВАТ «Чернігівгаз» не завів ліміти для потреб вказаного покупця. Крім того, третя особа повідомляє, що через Об’єднане диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»підтверджено ресурс природного газу для потреб ПСК «Бобровицький ринок»саме ДП «Нафтогазмережі», а тому в лютому 2010р. поставка природного газу для потреб відповідача фактично здійснювалася позивачем, що для заведення лімітів на березень 2010р. ВАТ «Чернігівгаз»виставило рахунок на оплату природного газу в сумі 5313,49грн. і 17.03.10р. отримало кошти від ПСК «Бобровицький ринок», який в березні 2010р. отримав поставлений природний газ від ВАТ «Чернігівгаз»згідно договору на постачання природного газу від 01.02.10р. №36К Б-ця і вказані кошти були зараховані як оплата за природний газ.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до Положення про Чернігівську філію Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»остання є відокремленим підрозділом ДП «Нафтогазмережі»та не є юридичною особою. За зобов’язаннями філії відповідальність несе Дочірнє підприємство «Нафтогазмережі». Філія має право укладати договори та додаткові угоди до них на постачання, розподіл, реалізацію, транспортування природного газу, реалізовувати іншу продукцію та товари.

01.02.10 року між Чернігівською філією ДП «Нафтогазмережі»та відповідачем було укладено договір поставки природного газу №Чг-151, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник (позивач по справі) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу по справі), а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст.2 договору.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що постачальник передає покупцеві в період з 01.02.10р. по 31.03.10р. газ в обсязі до 2,0тис.куб.м.

У п. 5.1. договору сторони обумовили, що ціна за 1000 кубічних метрів газу становить 2020,25грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ за ставкою 2% - 40,41грн.; податок на додану вартість за ставкою 20% - 412,13грн., тариф на послуги з транспортування 1000куб.м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 122,00грн., крім того ПДВ 20% - 24,4грн. До сплати за 1000куб.м природного газу –2619,19грн., в т.ч. ПДВ 436,53грн.

Відповідно до п. 11.1. договору сторони встановили, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.10р. і діє в частині поставки газу до 31.03.10р. включно, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

За умовами п.4.4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.06р. №605, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 28.01.09р. №36) та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов’язується надати постачальнику для підпису два примірника акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення п.4.4 договору не надав позивачу підписаний та скріплений печаткою відповідача акт приймання-передачі газу за лютий 2010р. із погодженням з газотранспортним підприємством, копію технічного акту приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

У запереченнях на позов відповідач стверджує про отримання у лютому місяці 2010р. природного газу від постачальника –ВАТ «Чернігівгаз».

Третя особа –Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»у письмовому поясненні від 23.11.10р. за №18/1763 повідомляє про не проведення поставки природного газу у лютому місяці 2010р. відповідачу у зв’язку з не заведенням лімітів для його потреб, так як останній не здійснив попередньої оплати у перших числах лютого місяця 2010р. на користь ВАТ «Чернігівгаз». Окрім того, третя особа повідомляє, що через Об’єднане диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»підтверджено ресурс природного газу для потреб ПСК «Бобровицький ринок»саме ДП «Нафтогазмережі», який у лютому місяці 2010р. здійснив фактичну поставку природного газу для потреб відповідача.

На підтвердження факту погодження з НАК «Нафтогаз України»поставки природного газу відповідачу постачальником –Дочірнім підприємством «Нафтогазмережі»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», останнім до матеріалів справи подані копії листа НАК «Нафтогаз України»від 25.02.10р. за №6/1-315 «Про баланс природного газу на лютий 2010 року»та додатків до нього: Додаток №1 (Форма №1) «Ресурсний баланс №11 від 25.02.2010р. природного газу ДП «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на лютий 2010 року», Додаток №2 «Скориговане планове споживання природного газу промисловими підприємствами по прямих договорах філій ДП «Нафтогазмережі»(планові обсяги газу на лютий 2010 року станом на 25.02.2010р.)», в якому на сторінці 21 вказано споживач Ринок (м.Бобровиця). Оригінали вказаних документів оглянуті в судовому засіданні 11.11.2010р., про що вказано в протоколі судового засідання по даній справі.

Відповідно до п.4.5 договору у разі відмови покупця від підписання акта приймання-передачі газу у разі підтвердження постачальником планового обсягу поставки згідно п.3.3 договору, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі обсягів реалізації газу.

Наданий позивачем зведений Реєстр фактично реалізованих обсягів природного газу комунально-побутовим та промисловим споживачам у лютому 2010 року по Чернігівській філії ДП «Нафтогазмережі»(з ресурсу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») по газорозподільним мережам ВАТ «Чернігівгаз»(пункт 21), наданий третьою особою Реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ВАТ «Чернігівгаз»підприємствам, що уклали договори з Чернігівською філією ДП «Нафтогазмережі»з ресурсу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»у лютому 2010 року (пункт 21), копії яких додані до матеріалів справи, підтверджують факт поставки позивачем, як постачальником, відповідачу природного газу по договору №Чг-151 від 01.02.10р. у кількості 2.000тис.м.куб. у лютому 2010р.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем у лютому 2010 року здійснена поставка природного газу відповідачу у кількості 2,000тис.м.куб на суму 5238,38грн. по договору №Чг-151 від 01.02.10р.

Поданий відповідачем до матеріалів справи акт приймання-передачі протранспортованого природного газу №39 за лютий 2010р. свідчить тільки про факт транспортування Відкритим акціонерним товариством «Чернігівгаз»відповідачу природного газу у кількості 2,000тис.куб.м, а не про його поставку, як постачальником.

Із змісту виписаного Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»рахунку-фактури №СФгаз-326 від 10.03.10.р. на суму 5313,49грн., копія якого подана відповідачем до матеріалів справи, не вбачається вимоги щодо оплати за природний газ спожитий відповідачем у лютому 2010р.

Як свідчать письмові пояснення третьої особи від 23.11.10р. за №18/1763, після повідомлення відповідачем в телефонному режимі про наміри далі працювати з ВАТ «Чернігівгаз», останнім для заведення лімітів на березень 2010р. було виставлено рахунок на оплату природного газу у сумі 5313,49грн. і 17.03.10р. отримано кошти від відповідача, які були зараховані як оплата за природний газ поставлений вже ВАТ «Чернігівгаз»у березні 2010 року згідно договору №36К Б-ця від 01.02.10р., який укладений між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»та ПСК «Бобровицький ринок».

Враховуючи вище викладене та дослідивши матеріали справи, суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони є безпідставними, та спростовуються матеріалами справи.

Згідно п.6.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого від позивача природного газу своєчасно, у встановлений строк та в повному обсязі не виконав.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що борг за отриманий відповідачем у лютому 2010 року природний газ у сумі 5238,38грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 88,92грн. три проценти річних за період з 11.03.10р. по 04.10.10р.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого природного газу, суд, дослідивши наведений позивачем розрахунок, доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 88,92грн.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Згідно п.9.3 договору строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача 472,96грн. пені за період з 05.04.10р. по 04.10.10р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що позивач звернувся до суду за захистом порушених відповідачем прав 08.10.2010р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позову до суду, а тому з огляду на приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та умови договору –п.9.3, суд доходить висновку, що пеня за порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу підлягає стягненню за період з 08.04.10р. по 04.10.10р. у сумі 463,42грн.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання своєчасно не виконав, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 5238,38грн., в частині стягнення пені в сумі 463,42грн., в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 88,92грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 102,00грн. та 235грн.61коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 27, 33, 34, 49, 77, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства споживчої кооперації «Бобровицький ринок»Чернігівської Обласної спілки споживчих товариств (вул.Незалежності,11, м. Бобровиця, р/р 26001301415 в ВАТ «Ощадбанк»МФО 343024, ідентифікаційний код 04593468) на користь Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Шолуденка,1, м. Київ, п/р 260093011122 в Філії ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, ідентифікаційний код 34821777) 5238грн.38коп. боргу, 463грн.42коп. пені, 88грн.92коп. три відсотки річних, 102грн. 00коп. державного мита та 235грн.61коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення підписано 25.11.2010р.