Рішення № 12456277, 22.11.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

“ 22 ” листопада 2010 року Справа №17/141 (5/55)

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства „АВІС”

21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 150

До ВІДПОВІДАЧА: Дочірнього підприємства „Чернігівський хлібокомбінат ”Коровай” Товариства з обмеженою відповідальністю ”Іюнь”

14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 9           

Про стягнення 28334,51 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: не з’явився.

Від Відповідача: Атлас Л.І. –головний бухгалтер, довіреність № 18 від 28.10.10р.

СУТЬ СПОРУ:

          Товариством з обмеженою відповідальністю-підприємством „АВІС” заявлено позов до Дочірнього підприємства „Чернігівський хлібокомбінат ”Коровай” Товариства з обмеженою відповідальністю ”Іюнь” про стягнення 28334,51 грн., в тому числі 26240,20 грн. основного боргу, 1662,42 грн. пені, 431,89 грн. –3% річних.

До початку судового засідання 14.10.10р. від Відповідача надійшов лист, у якому Відповідач повідомляє, що заборгованість в сумі 23000,00 грн. перераховано платіжним дорученням №627 від 12 жовтня 2010р., копія якого додана до даного листа.

          До початку судового засідання 28.10.10р. від Позивача надійшло письмове пояснення, в якому Позивач підтверджує факт сплати Відповідачем 24000,00 грн. основного боргу та остаточно просить стягнути з Відповідача 2240,20 грн. основного боргу, 1662,42 грн. пені, 431,89 грн. –3% річних.

У судовому засіданні 28.10.10р. представник Відповідача надала лист, в якому повідомляється, що Відповідачем перераховано 24000грн. основного боргу, а залишок в сумі 2240,20грн. буде перераховано 02.11.2010р. Разом з тим, Відповідач просить не стягувати з нього пеню та 3% річних.

У судовому засіданні 22.11.10р. представник Відповідача надала лист, в якому повідомляється, що Відповідачем перераховано повністю суму основного боргу в розмірі 26240,20 грн., з додачею платіжних доручень, що підтверджують сплату.

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

          26.04.2010р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір №ВН/65 (дистрибуції в регіоні) (далі Договір).

          Згідно п.1.1. Договору, Компанія (Позивач) поставляє на умовах, передбачених цим Договором, Дистриб’ютору продукти харчування (далі-товар) у відповідності із накладними в асортименті та цінами, що є невід’ємною частиною даного Договору. Дистриб’ютор (Відповідач) зобов’язується отримати товар, сплатити його вартість Компанії та забезпечити реалізацію товару Третім особам від свого імені за свій рахунок на умовах даного Договору.

          Відповідно до п.2.1. Договору ціна за одиницю товару, його асортимент і кількість, загальна вартість кожної партії товару, що поставляється Компанією, зазначається окремо по кожній поставці у відвантажувальній накладній, що є невід’ємною частиною даного Договору на підставі письмових замовлень від Дистриб’ютора.

          Згідно п.2.2. Договору, Дистриб’ютор зобов’язаний провести повний розрахунок за кожну отриману партію товару відповідно до накладної протягом 21 календарного дня, рахуючи з дати отримання товару. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в наступний за нею банківський день.

          За умовами п.4.3. Договору право власності на поставлену партію товару переходить від Компанії до Дистриб’ютора з моменту її передачі Дистриб’ютору згідно накладних.

          Відповідно до п.10.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2010 року включно, крім випадків дострокового припинення договору відповідно до п.8.4. або за додатковою письмовою згодою сторін.

          Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено Відповідачу товар на суму 40240,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №АV-0015206 від 06.05.2010р. та довіреністю №24 від 06.05.10р.

          Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково, сплативши 14000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 07.06.10р. на суму 2000,00 грн., від 09.06.10р. на суму 2000,00 грн., від 10.06.10р. на суму 2000,00 грн., від 23.06.10р. на суму 1000,00 грн., від 09.07.10р. на суму 1000,00 грн., від 21.07.10р. на суму 1000,00 грн., від 04.08.10р. на суму 1000,00 грн., від 10.08.10р. на суму 2000,00 грн., від 12.08.10р. на суму 1000,00 грн., від 17.08.10р. на суму 1000,00 грн., наявними в матеріалах справи.

          30.06.10р. Позивачем була надіслана Відповідачу претензія №800 від 29.06.10р. на суму 33240,20 грн. та акт звірки взаємних розрахунків.

          Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становила 26240,20 грн.

          Разом з тим, з наданих Позивачем та Відповідачем письмових пояснень, платіжних доручень та копій банківських виписок від 12.10.10р. та 25.10.10р. вбачається, що Відповідачем в погашення суми основного боргу було перераховано Позивачу 12.10.10р. 23000грн., 25.10.10р. 1000грн., 02.11.10р. 1300грн., 08.11.10р. 400грн. та 19.11.10р. 540,20грн. відповідно.

          Таким чином, в період розгляду справи сторонами було врегульовано спір щодо стягнення 26240,20грн. основного боргу і предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, а тому суд доходить висновку, що провадження у справі в частині стягнення 26240,20грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

          Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

„За договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.”

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

          Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

“Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.”

          Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

“Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.”

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

“Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.”

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

“Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.”

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

“Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.”

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Згідно п.2.6. Договору, при порушенні умов оплати за товар Дистриб’ютором виплачується сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеня в розмірі подвійної ставки НБУ, від несплаченої суми за кожний календарний день протермінування. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування.

          На підставі викладеного, враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, Позивачем обґрунтовано нарахована Відповідачу пеня у розмірі 1662,42 грн. за період з 28.05.10р. по 14.09.10р.

          Разом з тим, згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України:

„Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.”

          Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України:

«У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.»

          Враховуючи викладене, а саме, що Відповідач під час розгляду справи повністю погасив суму основного боргу в розмірі 26240,20 грн. та відсутність доказів завдання реальних збитків Позивачу, суд доходить висновку про можливість зменшення розміру пені до 1000 грн.

Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково в розмірі 1000 грн.

В стягненні решти пені в позові має бути відмовлено.

          Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач, враховуючи вищевикладене, просить стягнути 3% річних у розмірі 431,89грн. за період з 28.05.10р. по 14.09.10р.

          Щодо нарахування 3% річних слід зазначити наступне.

          У розрахунку 3% річних (п.6.) Позивачем невірно нараховано 180,24 грн. 3% річних за період з 09.07.10р. по 20.07.10р. на суму 32240,20 грн., а саме: застосовано відсоток 8,5х2.

          Фактично розмір 3% річних за період з 09.07.10р. по 20.07.10р. на суму 32240,20 грн. становить 31,80 грн.

          На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню в частині 283,45 грн.

          Повноваження суду зменшувати або не стягувати вищевказані 3% річних чинним законодавством не передбачена.

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини щодо нарахування пені та 3% річних, не надав.

          На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 1000 грн. пені та 283,45грн. - 3% річних.

          В стягненні решти пені та 3% річних має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

          В частині розподілу судових витрат суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України:

„Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.”

          Враховуючи, що спір в частині стягнення 26240 грн. 20 коп. основного боргу шляхом перерахування Відповідачем Позивачу коштів було вирішено Відповідачем фактично вже після пред`явлення Позивачем позову та порушення провадження у справі, суд вважає, що судові витрати мають бути в повному обсязі покладені на Відповідача.

          Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218,230,265 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          1.В частині стягнення 26240 грн. 20 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

2.Позов задовольнити частково.

          3.Стягнути з Дочірнього підприємства „Чернігівський хлібокомбінат ”Коровай” Товариства з обмеженою відповідальністю ”Іюнь” (14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 9, п/р 26007301832679 в Чернігівській філії ПАТ ПІБ, МФО 353456, ЗКПО 32194615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства „АВІС” (21037, м.Вінниця, вул. Пирогова, 150, код ЄДРПОУ 13304871, п/р 26004101303499 в АТ «ОТП Банк»у м. Києві, МФО 300528) 1000 грн. пені, 283 грн. 45 коп. –3% річних, 283 грн. 35 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя           І.В. Кушнір

22.11.10