Рішення № 12455847, 22.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2010 р.Справа № 28/114-10-4165

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ";

до відповідача Приватне підприємство "МТС"

про стягнення 272571,73грн.

Суддя

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Суть спору: позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен ЛІЗИНГ АВАЛЬ” (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства „МТС” (далі відповідач) про стягнення 272571,73 гривень.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.03.2010 р. наданими суду позивачем, але у судове засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено: 25 лютого 2008 року між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №L1883-02/08 (надалі договір).

За умовами якого Лізингодавець (позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації Додаток №2 до договору, а Лізингоодержувач (відповідач) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього говору, п.1.1 договору.

На виконання умов договору позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу.

Відповідач в порушення умов договору, належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 272 571,73 гривень за рахунками: №№ L1883-02/08/22 від 5 травня 2010 року, L1883-02/08/23-002 від 1 червня 2010 року, L1883-02/08/24-004 від 1 липня 2010 року, L1883-02/08/25-005 від 2 серпня 2010 року, L1883-02/08/26-007 від 1 вересня 2010 року, L1883-02/08/17_01.12.2009 від 12.01.2009 року, L1883-02/08/18_04.01.10 від 1 квітня 2010 року, L1883-02/08/19_01.02.10 від 1 лютого 2010 року, L1883-02/08/20_01.03.10 від 1 березня 2010 року, L1883-02/08/21_01.04.10 від 1 квітня 2010року.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.6 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії договору та пов'язані з ним.

Згідно п.п.5.1 та 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Пунктом п. 5.3 Загальних умов передбачено, що лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та тримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Як зазначає позивач - відповідач з заявами або листами про неотримання рахунків до позивача не звертався. Таким чином, відповідач порушив зобов'язання за договором.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань в останнього виникла заборгованість в сумі 272 571,73 гривень, що змусила позивача звернутися до суду за відновленням своїх порушених прав.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання –це вид цивільних правовідносин.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»та п.п.5.1, п.п. 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

А згідно п. 5.3 Загальних умов передбачено, що Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та тримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Припис ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачає, що до складу лізингових платежів можуть включатися: сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором Фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, позицію по даній справі не висловив.

Доказів належного виконання зобов’язання на день розгляду справи відповідач суду не надав, позовні вимоги не оспорив, отже, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „МТС” (65061 місто Одеса провулок Леваневського, б.9 кв.93, код ЄДРПОУ 32752010, р/р 26000054475291 КБ „ПриватБанк”, МФО 320704 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” ( 04073, м. Київ, просп. Московський, 9 корп.5, код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335 ) заборгованість за договором фінансового лізингу № L1883-02/08 від 25.02.2008 року в сумі 272 571 ( двісті сімдесят дві тисячі п’ятсот сімдесят одна) гривна 73 копійки, витрати по сплаті державного мита в сумі 2 725 (дві тисячі сімсот двадцять п’ять) гривень 72 копійки та витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 236 /двісті тридцять шість/ гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя