Рішення № 12455445, 22.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.10 Справа№ 3/168(10)

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „УКІО БАНК ЛІЗИНГ”, м. Київ

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів

Про стягнення 366684,83 грн.

В судове засідання зявились:

від позивача: Годяк А.І. представник

від відповідача: не зявився

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „УКІО БАНК ЛІЗИНГ” до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 366684,83 грн.

В судовому засіданні 20.10.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не зявився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 22.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

22.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „УКІО БАНК Лізинг” (Лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № КL 0801121, відповідно до умов якого Лізингодавець, відповідно до Заявки Лізингоодержувача зобовязується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Заявці), а Лізингоодержувач зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно умов договору позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю „Юг-Контракт” предмет лізингу, а саме фотолабораторію Noritsu QSS 3411, 2007 року випуску, серійний номер НОМЕР_2 та передав його відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування, що підтверджується Актом прийому-передачі предмета лізингу від 25.02.2008 року (а.с.31).

В свою чергу, відповідач зобовязувався оплатити лізингові платежі, однак, свої договірні зобовязання не виконував належним чином, тому Позивачем було прийняте рішення про дострокове розірвання Договору та вилучення Предмету лізингу, про що було письмово повідомлено відповідача.

У звязку з достроковим припиненням договору фінансового лізингу у відповідача відповідно до п.3.1., 3.7. та п.11.6. Договору виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 366684,83 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це договір лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору фінансового лізингу № КL 0801121 від 22.01.2008 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю „Юг-Контракт” предмет лізингу, а саме фотолабораторію Noritsu QSS 3411, 2007 року випуску, серійний номер НОМЕР_2 та передав його відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування, що підтверджується Актом прийому-передачі предмета лізингу від 25.02.2008 року (а.с.31).

Відповідно до п.3.1., п. 3.2 Договору фінансового лізингу № КL 0801121 від 22.01.2008 року лізингоодержувач повинен сплачувати Лізингодавцю Лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний Лізингодавцем на 15 день місяця, при цьому, перший період починається від дня передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачу і до 15 числа місяця, наступного за місяцем пердачі, а датою останнього лізингового платежу є останній день строку лізингу.

15.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „УКІО БАНК Лізинг” (Лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Лізингоодержувач) була укладена Додаткова угода № 1 (а.с.36) до Договору фінансового лізингу № КL 0801121 від 22.01.2008 р., відповідно до п.2 якої зобовязання за Договором лізингу мають виконуватися згідно Уточненого графіку платежів № 2 від 15.01.2009 року (а.с.37) з моменту підписання цієї Додаткової угоди.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобовязання щодо сплати щомісячних лізингових платежів відповідач виконував неналежним чином, в звязку з чим Позивач вирішив в односторонньому порядку відповідно до п.8 Договору фінансового лізингу розірвати даний договір та вилучити у Лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, про що було письмово повідомлено відповідача.

Відповідно до п.11.6 Договору фінансового лізингу коли є підстава розірвати цей договір, то Лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу Лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися до кінця Строку Лізингу, або розірвати договір. Після розірвання даного Договору Лізингодавець має право вимагати повернути йому Предмет лізингу, заплати Лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання Договору, а також заплатити штраф у розмірі 30 відсотків від розміру Неоплаченої вартості предмету лізингу. Також лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача покрити всі витрати, які були повязані з розривом Договору.

Як вбачається з позовної заяви, матеріалів справи та розрахунку ціни позову (а.с.15-22), внаслідок дострокового припинення договору Лізингоодержувач відповідно до п.11.6. договору фінансового лізингу № КL 0801121 від 22.01.2008 р., Лізингоодержувач зобовязаний сплатити Лізингодавцю 159762,05 грн. несплачених лізингових платежів та відсотків, 206922,78 грн. штрафу.

Враховуючи вище викладене, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 366684,83 грн. та підлягає до стягнення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не зявився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 3666,85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УКІО БАНК Лізинг” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, код ЄДРПОУ 34003114) 366684,83 грн. заборгованості, 3666,85 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.11.2010 року.

Суддя