Рішення № 12455425, 23.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.10 Справа№ 27/121(10)

за позовом Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі позивача-1 Департаменту економічної політики Львівської міської ради

позивача -2 Комунального підприємства „Адміністративно-технічне управління”, м.Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 1310,63 грн.

Суддя Н.Судова-Хомюк

Представники:

прокурор: Яворська Л.Р. (посвідчення № 107)

від позивача: Малець Н.М. (довіреність № 2410-10-8571 від 03.11.10р.)

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави уповноважений орган Львівська міська рада в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління”, м. Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення 1310,63 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 21.10.2010р. призначив розгляд справи на 23.11.2010р.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.22 ГПК України не скористався, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті

Представникам розяснено їх права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив наступне:

01 березня 2009 р. між КП „Адміністративно-технічне управління (оператор), Департаментом економічної політики Львівської міської ради (уповноважений орган) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - користувач) було укладено договір №49 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 2.1. договору уповноважений орган надає користувачу у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни відповідно до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах м. Львова згідно з “Порядком розміщення зовнішньої реклами у м. Львові” чинним на час видачі дозволів.

Згідно п. 2.2 договору користувач використовує надані місця за цільовим призначенням, сплачує вартість користування місцями з дня отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та звільняє у триденний термін місця на яких термін дії дозволу припинений (закінчився). Дозволи на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами є невідємною частиною договору (п. 2.3.).

Відповідачу було видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 4.1. договору обовязок внесення плати за користування місцями для розташування спеціальних конструкцій користувачем виникає з моменту отримання ним дозволу на встановлення спеціальної конструкції. Пунктом 4.2. цього договору встановлено, що користувач на підставі рахунків сплачує оператору плату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа біжучого місяця за тарифними ставками, що визначаються згідно з п. 4.4. цього договору.

Пунктом 4.4. договору №49 від 01.03.2009р. встановлено, що ставка плати за користування місцем встановлюється сторонами при укладенні цього договору і не може бути нижчою від розрахункових ставок п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. “Порядку надання розповсюджувачам зовнішньої реклами для розміщення спеціальних конструкцій у тимчасове користування місць, що знаходяться в комунальній власності”, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.08.2004р. №817 визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік.

В строки, передбачені договором №.49 від 01.03.2009р, відповідач свій обовязок щодо оплати не виконав, у звязку з чим у нього за період з 01.10.2009р. по 30.11.2009р. станом на 07.10.2010 р. виникла перед позивачем-2 заборгованість на суму 896,63 грн., і яка на дату подання позовної заяви не була погашена.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.5.1 договору у випадку прострочення платежів, передбачених п. 4.2. цього договору користувач сплачує на користь оператора пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, згідно з діючим на цей період законодавством, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку і згідно поданого розрахунку розмір пені за період вересень-листопад 2009р. становить 414,00 грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення 1310,63 грн. в т.ч. 896,63 грн. основного боргу, 414,00 грн. пені.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, суд, прийшов до висновку, що позов обгрунтований і підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 82 ,83, 84, 85, 115-117 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Львівській філії АТ „Укрінбанк” м.Львова, МФО НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” (79012 м.Львів, вул.Сахарова,42, р/р 2600700003559 в ВАТ ДЕРЖ.ЕКС.ІМП.БАНК УКРАЇНИ”, МФО 325718, ЄДРПОУ 13804591) 896,63 грн. основного боргу, 414,00 грн. пені.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 в Львівській філії АТ „Укрінбанк” м.Львова, МФО НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя