Рішення № 12455266, 23.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/48823.11.10 За позовомвідкритого акціонерного товариства «Західенерго»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш»

простягнення 461646,05 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Чорній О.Б. (довіреність від 07.07.2010 року)

від відповідача:представник Рисенко В.М. (довіреність від 17.08.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Західенерго»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш»пені у розмірі 209183,37 грн. та штрафу у розмірі 252462,68 грн. за прострочення виконання зобов’язань за договором підряду ГПЕФ №1/2007 від 15.08.2007 року.

Позов обґрунтований тим, що Відповідач вчасно не виконав роботи за договором ГПЕФ №1/2007 від 15.08.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року порушено провадження у справі №23/488 та призначено її розгляд на 12.10.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Через канцелярію Господарського суду міста Києва представник Позивача надав уточнений розрахунок пені та штрафних санкцій, відповідно до якого просив стягнути із Відповідача 277013,55 грн. пені та 194722,71 грн. штрафу.

У судовому засіданні 23.11.2010 року представник Позивача надав заяву, відповідно до якої у зв’язку із допущеними помилками при нарахуванні штрафних санкцій просив задовольнити позовні вимоги в межах суми заявленої до стягнення в позовній заяві.

Представник Відповідачанадав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечувавпроти задоволення позову, оскільки сторонами було укладено додаткову угоду, якою змінено графік виконання робіт.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем був укладений договір підряду ГПЕФ №1/2007 від 15.08.2007 року, відповідно до якого Відповідач зобов’язався провести технічне переоснащення енергоблоку №7 Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго».

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Додатковою угодою №1 від 03.09.2009 року сторони погодили, що згідно додатку №7 (графік виконання робіт) до договору №1/2007 від 15.08.2007 року всі роботи мають бути виконані до 01.07.2010 року. Відповідно до додатку №8 до договору загальна вартість робіт становить 7280930,06 гривень.

Відповідно до уточненого розрахунку штрафних санкцій Відповідач порушив графік виконання робіт та станом на 01.07.2010 року зобов’язання щодо виконання робіт у повному обсязі не виконав.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов’язання у строки, встановлені додатком №7 до договору №1/2007 від 15.08.2007 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно пункту 10.1 договору ГПЕФ №1/2007 від 15.08.2007 року за порушення строків виконання робіт Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки Відповідач вчасно не виконав роботи у визначені договором ГПЕФ №1/2007 від 15.08.2007 року строки, то Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення пені та штрафу.

Відповідач у судовому засіданні 02.11.2010 року надав суду додаткову угоду №2 від 08.10.2010 року до договору ГПЕФ №1/2007 від 15.08.2007 року, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили виключити додаток №7 (графік виконання робіт) з тексту договору та доповнити договір додатком №9 (графік виконання робіт), яким змінено строки проведення робіт.

Представник Позивача у судовому засіданні заперечував, що дана угода була укладена та зазначав, що підпис на додатковій угоді не належить директору Бурштинської ТЕС Романіву М.С. уповноваженому підписувати договори. Від пропозиції проведення технічної експертизи ідентичності відтиску печатки представник Позивача відмовився та не заперечував, що на додатковій угоді №2 проставлено відтиск печатки підприємства Позивача, стверджуючи, що відтиск печатки на договорі не може замінити підпис.

Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З матеріалів справи та пояснень представника Позивача вбачається, що додаткову угоду №2 від 08.10.2010 року завізовано спеціалістами Бурштинської ТЕС у відповідності до затвердженого наказом №33 від 26.02.2008 року «Порядку укладання договорів у ВАТ «Захіженерго». Повноваженнями щодо укладення правочинів від імені відкритого акціонерного товариства «Західенерго»на виконання пункту 6.2.1 «Положення про відокремлений підрозділ відкритого акціонерного товариства «Західенерго»Бурштинська теплова електрична станція»наділено директора Бурштинської ТЕС Романіва М.С. на підставі довіреності №08-1941 від 16.08.2010 року. Оскільки додаткову угоду №2 від 08.10.2010 року не підписано повноважною особою, доводи Відповідача щодо внесення змін до графіку виконання робіт є безпідставними.

За таких обставин, суд встановив, що Відповідач порушив строки виконання робіт встановлені додатком №7 до договору ГПЕФ №1/2007 від 15.08.2007 року, вартість яких відповідно до уточненого розрахунку становить 2781753,00 гривень.

У судовому засіданні 23.11.2010 року представник Позивача надав заяву про стягнення штрафних санкцій в межах сум заявлених до стягнення в позовній заяві.

Судом встановлено, що Позивач має право на стягнення 231665,40 грн. пені. Однак, оскільки суду не надано права виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає 209183,37 грн. пені за період заявлений Позивачем в уточненому розрахунку штрафних санкцій.

Позивач заявив вимогу про стягнення штрафу у розмірі 252462,68 гривень. З матеріалів справи вбачається, що при проведенні нарахувань Позивач допустив помилку, а саме: нарахування проводились на вартість прострочених зобов’язань щодо виконання робіт у розмірі 3606609,84 грн., у той час як за наданими актами виконаних робіт та відповідно до уточненого розрахунку Відповідач прострочив виконання робіт на суму 2781753,00 гривень. Таким чином, до стягнення підлягає 194722,71 грн. штрафу.

Всебічно та об’єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Західенерго»до товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш»слід задовольнити частково.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва. -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, буд. 4; ідентифікаційний код 24288388) на користь відкритого акціонерного товариства «Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15; ідентифікаційний код 23269555) 209183,37 грн. (двісті дев’ять тисяч сто вісімдесят три гривні 37 копійок) пені; 194722,71 грн. (сто дев’яносто чотири тисячі сімсот двадцять дві гривні 71 копійку) штрафу; 4616,46 грн. (чотири тисячі шістсот шістнадцять гривень 46 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ.

Суддя Т.Ю.Кирилюк

Повне рішення складено: 24.11.2010 року.