Рішення № 12455258, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/50717.11.10

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування»

До Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

Про стягнення 14 378,28 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Руденко О.О. - предст. (дов. у справі); Куца Н.О. - предст. (дов. у справі);

Від відповідача: Кучма О.Л. - предст. (дов. у справі);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 13689,14 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, 440,48 грн. пені, 3% річних у розмірі 84,39 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 164,27 грн., а також про відшкодування судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2010 було порушено провадження у справі № 47/507, розгляд якої було призначено на 17.11.2010.

В судовому засіданні 17.11.2010 представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Просили суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним було виплачено страхове відшкодування - оплачено ремонт автомобіля ОСОБА_1 - страхувальника (власника) пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями позивача на суму 13 345,14 грн. та 854,00 грн. витрат на проведення експертизи та калькуляції (дефектовку), а всього на суму 14199,14 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику. За вирахуванням франшизи вказана сума склала 13689,14 грн.

У судовому засіданні 17.11.2010 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково, так як вважає, що розмір страхового відшкодування не повинен включати витрати на експертизу та калькуляцію (дефектовку) у сумі 854,00грн., а вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, витрат з урахуванням індексу інфляції та пені є також необґрунтованими, оскільки правовідносини між сторонами є деліктними, а чинне законодавство України не передбачає стягнення пені, 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції в деліктних правовідносинах.

У судовому засіданні 17.11.2010 представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2009 між ОСОБА_1, в якості страхувальника та ТДВ "Страхова компанія «Віді-Страхування»", в якості страховика, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АС003229, згідно умов якого, застрахованим транспортним засобом є Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, строк дії: з 28.07.2009 по 27.07.2010.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 власником транспортного засобу марки Toyоta Corolla, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/4197792, між відповідачем, як страховиком та ТОВ ОСОБА_2 як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 31.08.2009 по 30.08.2010, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500,00 грн., франшиза 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ- 21099, державний номерний знак НОМЕР_3.

Згідно довідки Державтоінспекції МВС України ОМУ УМВС в Одеській області, 18.12.2009 в м.Одеса, Овідіопольська дорога дорога в аеропорт, сталося ДТП (зіткнення) за участю 2-х автомобілів, зокрема: застрахованого автомобіля марки Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки ВАЗ - 21099, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якої відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Болградського районного суду Одеської області від 18.02.2010 у справі №3-260/2010, ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адмінстягнення у вигляді штрафу.

Згідно звіту № 12-026 від 13.01.2010 про вартість розміру матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля, складеного субєктом оціночної діяльності ОСОБА_4, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, складає 14 405,14грн.

Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 25.01.2010 ОСОБА_1., звернувся до позивача з проханням перерахувати понесені ним витрати на експертизу та калькуляцію (дефиктовку) на загальну суму 854,00 грн., що підтверджується банківською випискою на суму 550,00 грн. від 26.12.2009 та заявкою на переказ готівкою від 25.12.09 на суму 304,00 грн. за послуги згідно акту виконаних робіт від 25.12.2009, по події, що сталася 18.12.2008 за участю автомобіля марки Toyоta Corolla, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 на рахунок ВТБ Банку.

Згідно страхового акту №АС-002272 від 22.02.2010, пошкодження транспортного засобу марки Toyоta Corolla, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок ДТП, яке сталося 18.12.2009 в м.Одеса, Овідіопольська дорога дорога в аеропорт за участю застрахованого автомобіля та автомобіля марки ВАЗ - 21099, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування суму у розмірі 14 199,14 грн.

Згідно регресної вимоги про виплату страхового відшкодування за вих.№15/04/8.04/179-10 від 29.06.2010 ТДВ «СК «Віді-Страхування»звернулося до ВАТ НАСК «Оранта»(відповідача) з вимогою про відшкодування шкоди у розмірі 14199,14 грн., що підтверджується фіскальним чеком та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення поштової установи від 29.06.2010.

Відповідно до платіжних доручень позивача №914 від 15.02.2010, №938 від 16.03.2010, №964 від 17.03.2010, №359 від 18.03.2010, №999 від 22.03.2010, №1016 від 23.03.2010, №1050 від 25.03.2010, №1067 від 26.03.2010, №1104 від 29.03.2010, №23 від 30.03.2010, №39 від 31.03.2010, №52 від 01.04.2010, №70 від 02.04.2010 позивачем було перераховано страхове відшкодування згідно страхового акту № АС-002272 від 22.02.2010. та заяви ОСОБА_1 за ремонт автомобіля на загальну суму 14199,14 грн.

Ст. 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст. 1187 Цивільного кодексу України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування”, визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування”, визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із аб.18 ст.9 Закону України „Про страхування”, визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно статті 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № АС003229 від 27.07.2009 перерахував страхове відшкодування згідно страхового акту № АС002272 від 22.02.2010 у розмірі 14 199,14 грн., оскільки згідно довідки Державтоінспекції МВС України ОМУ УМВС в Одеській області, 18.12.2009 в м.Одеса, Овідіопольська дорога дорога в аеропорт, сталося ДТП (зіткнення) за участю 2-х автомобілів, зокрема: застрахованого автомобіля марки Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки ВАЗ - 21099, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2 та відповідно до страхового акту № АС-002272 від 22.02.2010, дану подію визнано страховим випадком.

Відповідно до постанови Болградського районного суду Одеської області від 18.02.2010 у справі № 3-260/2010р., ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адмінстягнення у вигляді штрафу, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки ВАЗ - 21099, державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_2 застрахована у відповідача в обсязі 25 500,00 грн., а тому суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми фактично понесених витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування - є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в сумі 13689,14 грн. (14199,14 грн. сума виплаченого страхового відшкодування 510,00 грн. франшиза).

Доводи, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, де відповідач позов визнає частково, оскільки вважає, що розмір страхового відшкодування не повинен включати витрати на експертизу та калькуляцію (дефектовку) на суму 854,00 грн. є необґрунтованими та незаконними, оскільки стаття 1191 Цивільного кодексу України, встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, а тому суд вважає, що включення позивачем витрат на експертизу та калькуляцію (дефектовку) на суму 854,00 грн. до суми страхового відшкодування є обґрунтованим.

Також, судом розглянуті позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 22., 1119 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що до позивача виключно в межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто до ВАТ НАСК «Оранта», без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних витрат та 3% річних, оскільки у деліктних правовідносинах чинне законодавство не передбачає відшкодування шкоди у порядку регресу у більшому розмірі. Оскільки з боку відповідача існує обовязок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобовязання, положення ст. 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не застосовується (дана позиція викладена в постанові ВГСУ від 28.09.2010 у справі №34/313), а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 84,39 грн. та 164,27 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції не визнаються судом законними та обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, у позовній заяві, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 440,48 грн. пені, яка була нарахована позивачем на підставі п.п. 37.1, 37.2 статті 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”.

Судом встановлено, що згідно п. 37.1. статті 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Згідно пункту 37.2. статті 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 38.1. статті 38 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

Враховуючи викладене, судом встановлено, що пеня на підставі п. 37.1., 37.2. статті 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасно виплату страхового відшкодування страхувальнику, тобто, в даному випадку право на предявлення вимоги про стягнення пені належало б ОСОБА_1 як страхувальнику, у випадку, якщо б позивач, як страховик, несвоєчасно виплатив страхове відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки відшкодування шкоди в порядку регресу не є договірним зобовязанням між позивачем та відповідачем, правовідносини між сторонами виникли внаслідок вимог закону, зокрема ст.27 Закону України „Про страхування” та норм Цивільного кодексу України, чинним законодавством України не передбачено такого виду відповідальності, як стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 440,48 грн. пені задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача в порядку регресу підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 13689,14 грн. Позовні вимоги позивача в іншій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача: при відмові в позові на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 136,89 грн. витрат по сплаті державного мита та 224,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» (код ЄДРПОУ 35429675, місцезнаходження: 08131, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56) суму понесених витрат у розмірі 13689 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят девять) грн. 14 коп., а також 136 (сто тридцять шість) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення 22.11.2010