Ухвала суду № 124551772, 21.01.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6861/19

Провадження № 1-кп/639/169/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2019 за №12019220500001143, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одружений, в силу ст.89 КК України не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова знаходиться обвинувальний акт по вказаному вище кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 .

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись, зокрема, на те, що пред`явлене ОСОБА_5 цим обвинувальним актом обвинувачення не є конкретним, що відповідно до пунктів 1 та 3 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод порушує його право на захист та справедливий судовий розгляд. Звертає увагу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20.11.2024, відповідно до якої обвинувальний вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.03.2024 щодо ОСОБА_5 було скасовано та повернуто до суду першої інстанції саме через суперечливість та неоднозначність формулювання обвинувачення ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору підтримали, просили задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на його безпідставність.

Також прокурором було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник адвокат ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, просили обрати щодо останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити суму застави.

Вислухавши учасників підготовчого провадження, перевіривши обвинувальний акт на його відповідність вимогам ст. 291 КПК України, суд приходить до таких висновків.

Після отримання обвинувального акта суд зобов`язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення прокурору обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

У п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України зазначено, що у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

З аналізу цих вимог кримінального процесуального закону випливає, що обвинувальний акт в обов`язковому порядку повинен містити формулювання обвинувачення, в межах якого проводиться судовий розгляд.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення полягає у детальному описі об`єктивної сторони, а також суб`єктивних ознак інкримінованого обвинуваченому злочину, що узгоджується з вимогами ст. 91 КПК України про те, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення форма вини, мотив і мета вчинення злочину, вид і розмір завданої ним шкоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», визначено: «обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 Конвенції».

Зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2019 за №12019220500001143, видно, що в частині викладу формулювання обвинувачення ОСОБА_5 зазначено наступні дані: «Саме в той час ОСОБА_5 став ініціатором конфлікту з ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході якого у нього виник злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті останньому» та «Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , розізлившись на ОСОБА_4 , діючи агресивно, бажаючи заподіяти тому тяжкі тілесні ушкодження, взяв в руку зі столу, розташованого в приміщенні веранди, кухонний ніж, та направився в бік останнього коли той почав виходити із вказаного приміщення».

Вищенаведеним прокурор в обвинувальному акті допустив суперечності у формулюванні обвинувачення ОСОБА_5 , а саме спочатку зазначив, що між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт, а потім фізична сутичка, в ході якої у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, а наприкінці вказує, що ОСОБА_5 виконав всі необхідні дії, направлені на протиправне позбавлення життя ОСОБА_4 , але його умисел не був доведений до кінця, оскільки потерпілий був вчасно госпіталізований до КНП «МКЛШНД», де йому своєчасно надано кваліфіковану медичну допомогу.

Саме суперечливість та неоднозначність формулювання обвинувачення ОСОБА_5 стало підставою для скасування ухвалою Харківського апеляційного суду від 20.11.2024 вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.03.2024.

Згідно з ч. 3 ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких судом апеляційної інстанції скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

З огляду на наведене, викладене в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 формулювання його обвинувачення не можна визнати конкретним (допускає різне трактування) та достатнім для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту та є гарантією забезпечення справедливого судового розгляду, тому клопотання захисника ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а обвинувальний акт поверненню прокурору для усунення недоліків та виконання вимог КПК України.

Разом із цим, щодо клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів відповідно, строк покарання за санкцією особливо тяжкого злочину передбачає позбавлення волі строком до 15 років.

При вирішенні клопотання прокурора суд враховує існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на свободі може:

- переховуватися від суду, оскільки обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину об`єктивно свідчить про наявність ризику того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до таких дій;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст. 178 КПК України, судом враховується: 1) наявність доказів вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину; 2) тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 , який не має тяжких хронічних захворювань або інвалідності; 4) дані про особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні малолітню дитину, в силу ст. 89 КК України не судимий, тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження щодо нього обраного запобіжного заходу.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 05.07.2019 стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. 23.01.2020 ОСОБА_5 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, внаслідок чого обвинувачений порушував умови запобіжного заходу та не виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, зокрема, неодноразово не з`являвся на судові засідання. Внаслідок чого останній був оголошений у державний розшук.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 28.02.2024 ОСОБА_5 було повторно обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення суми застави, який неодноразово продовжувався, востаннє, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 продовжено ухвалою Харківського апеляційного суду від 20.11.2024 до 20.01.2025.

Судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Суд також ураховує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин суд вважає, що інший більш м`який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та переховування від суду.

Суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Судовий розгляд з об`єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу, оскільки судом було встановлено, що вищезазначені ризики існують.

Разом із цим, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вбачається, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України»).

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Отже законодавець визначив саме дискреційні повноваження суду щодо можливості визначення застави під час обрання запобіжного заходу навіть у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Враховуючи такі відомості, а також те, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», позицію потерпілого ОСОБА_4 (до якого й було безпосередньо застосовано насильство), який підтримує клопотання сторони захисту про заміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт або визначення суми застави, що поза розумним сумнівом свідчить про зменшення вже встановлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про можливість у цьому кримінальному провадженні визначити розмір застави щодо ОСОБА_5 , що становить 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який є пропорційним, виходячи з ризиків, які доведені прокурором, та встановлених нормами п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_5 , як обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Виходячи з наведеного наявні підстави для задоволення клопотання прокурора та часткового задоволення сторони захисту і з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, доцільним є продовження строку обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів із визначенням відповідного розміру застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 314, 323, 331, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 ,його захисника адвоката ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_4 щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 17березня 2025 року включно.

Визначити заставу у розмірі 150 (сто п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок суду.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії запобіжного заходу.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №12019220500001143 від 03.07.2019;

-здати на зберігання уповноваженому процесуальному прокурору у даному кримінальному провадженні свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Жовтневого районного суду м. Харкова має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Роз`яснити, що у разі внесення застави, але невиконання заставодавцем обов`язків із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава буде звернута в дохід держави.

Клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору задовільнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2019 за №12019220500001143 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, - повернути прокурору.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала може бути оскаржена протягом семи днів до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова.

Повний текст ухвали складено 21.01.2025.

Суддя ОСОБА_1