Рішення № 12455087, 19.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/4319.11.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є.,

розглянувши справу№ 58/43

за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом управління якого є:

Міністерство оборони України;

Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»

пророзірвання договору та виселення за участю представників сторін: від позивача - Лепень О.В. від відповідача - не зявився від прокуратури- Лесько Г.Є. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся в Господарський суд міста Києва в інтересах держави, уповноваженим органом управління якого є Міністерство оборони України, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»про розірвання додаткового договору № 49д/ККЕУ від 14.12.2009 р. до договору оренди від 30.08.2005 р. № 8/2005/ГоловКЕУ та про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»з орендованого нерухомого військового майна.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не сплачує позивачу орендну плату за користування орендованим приміщенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 24.09.2010 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобовязано виконати певні дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Разом з тим, враховуючи перебування судді на лікарняному, розгляд справи, призначений на 15.10.2010 р., не відбувся. За вказаних обставин суд ухвалою від 25.10.2010 р. призначив судове засідання на 03.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 19.11.2010 р.

В судове засідання 19.11.2010 р. представники від прокуратури та від позивача зявились, підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.11.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно зясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2005 року між Міністерством оборони України, в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (Орендодавець) та ТОВ «Добробут» (Орендар) в особі Генерального директора Ліщенко Тетяни Вікторівни уклали Договір оренди № 8/2005Головного КЕУ (надалі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення військового містечка № 161, що знаходиться на балансі військової частини А-0231 та обліковується в Київському КЕУ, розташоване за адресою: 02089, м. Київ, Деснянський р-н, Броварське шосе; загальною площею 1209 кв.м,, загальна вартість приміщень 909614 грн.

Згідно акту прийому-передачі нежитлових приміщень 01.10.2005 р. Міністерство оборони України передало в оренду, а ТОВ «Добробут»прийняло вищевказані нежитлові приміщення.

14 грудня 2009 року був укладений додатковий договір № 49д/ККЕУ до договору оренди від 30 серпня 2005 року №8/2005/ГоловКЕУ (надалі Додатковий договір).

У вказаному договорі орендодавцем було визначено Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерство оборони України, тобто всі права орендодавця перейшли до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерство оборони України.

Відповідно до п. 1.1. Додаткового договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення військового містечка № 161, що знаходиться на балансі військової частини А-0231 та обліковується в Київському КЕУ, розташоване за адресою: 02089, м. Київ, Деснянський р-н, Броварське шосе; загальною площею 1209 кв.м., загальна вартість приміщень 909614 грн.

Згідно п. 3.1 Додаткового договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (жовтень 2009 р.) на рівні 17018,18 грн. за домовленістю з врахуванням орендної плати на аналогічних обєктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2009 року) 16873,34 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. Додаткового договору).

Відповідно п. 3.6 Додаткового договору орендна плата у розмірі 100 % перераховується Орендарем до спеціального фону державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок Київського КЕУ ГУДКУ м. Києва щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Пункт 3.7. Додаткового договору зазначає, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.3 Додаткового договору Орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. п. 3.1, 3.3, 5.2., 5.11, 5.12 Договору оренди, за використання орендованого майна, щомісячно, не пізніше 10 числа, наступного за звітним повинно сплачувати орендну плату.

Проте, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства з 01 грудня 2009 року частково не сплачувало орендну плату.

Київське КЕУ МО України неодноразово зверталось до ТОВ «Добробут»з претензіями № 303/25-1158 від 11 травня 2010 року та № 303/25-814 від 30 березня 2010 з вимогами погасити існуючу заборгованість по орендній платі. Однак, вказані вимоги залишились без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в порушення вимог чинного законодавства України та вимог договору, відповідач проводить орендну плату несвоєчасно, чим грубо порушує істотні умови договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив свої зобов'язання перед позивачем за договором щодо внесення орендної плати у встановлений договором строк та розмірі.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Додатковим договором встановлений строк договору на два роки, з 14 грудня 2009 року до 13 грудня 2011 року.

Згідно п. 10.6 Додаткового договору сторони погоджуються, що цей договір може бути розірвано на вимог орендодавця, якщо орендар, зокрема, не вніс плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу.

Відповідно до п. 10.7 Додаткового договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою або за рішенням суду.

Згідно зі ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, передбаченому ст. 188 ГК України.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч. ч. 2, 3, 5 ст. 653 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частинами 1, 2 ст. 188 ГК України передбачено, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Слід також зазначити, що відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 № 50/101-08).

Отже, з огляду на те, що відповідачем допущені істотні порушення умов Договору, що підтверджується матеріалами справи, позивач вправі вимагати розірвання Договору в судовому порядку.

Разом з тим, відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З розірванням договору оренди відповідач втрачає статус орендаря, а тому вимога про його виселення з орендованого приміщення також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати додатковий договір № 49д/ККЕУ до договору оренди від 30 серпня 2005 року № 8/2005/ГоловКЕУ, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут»(03056, м. Київ, вул. Виборзька, 34/36, код 30634155) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (03186, м. Київ, а/с 37, вул. Ав. Антонова, 2/32, корп. 97, код 22991617).

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут»(03056, м. Київ, вул. Виборзька, 34/36, код 30634155) з нежилого приміщення військового містечка № 161, що знаходиться на балансі військової частини А-0231 та обліковується в Київському КЕУ, розташоване за адресою: 02089, м. Київ, Деснянський р-н, Броварське шосе; загальною площею 1209 кв.м., передавши по акту прийому-передачі зазначене приміщення Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України (03186, м. Київ, а/с 37, вул. Ав. Антонова, 2/32, корп. 97, код 22991617).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»(03056, м. Київ, вул. Виборзька, 34/36, код 30634155) в доход Державного бюджету України, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.Є. Блажівська Повне рішення складено: 23.11.2010 р.