Рішення № 12455081, 08.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/52608.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Техно - Груп»

про стягнення 27692,05 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача           Каримов А.А. – предст. за довір. №б/н 11.02.2010р;

від відповідача           не з'явились;

В судовому засіданні 08.11.2010р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Техно - Груп»про стягнення заборгованості за порушення умов договору про ремонт навантажувача №09/10 від 26.07.2010р. у розмірі 27692,05 грн., з яких 27542 грн. –сума основного боргу, 152,05 грн. –сума пені, а також судові витрати у розмірі 276,93 –державне мито та 236,00 грн. - інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 р. порушено провадження у справі №35/526, розгляд справи призначений на 20.10.2010р.

Сторони в судове засідання 20.10.2010р. не з'явилися, своїх представників не направили, вимог ухвали суду про порушення провадження по справі №35/526 від 04.10.2010р. не виконали, витребуваних судом документів не надали, заяв та клопотань до суду не подавали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №35/526 від 20.10.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.11.2010р.

          01 листопада 2010 року через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив зменшити загальну суму стягнення з відповідача внаслідок часткового погашення суми боргу останнім з 27692,05 грн. на 6852,05 грн.

В судовому засіданні 08.11.2010р представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.10.2010р. про порушення провадження у справі № 35/526.

Відповідач в судове засідання 08.11.2010р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин відсутності суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження по справі №35/526 від 04.10.2010р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в позовній заяві.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт»(далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустрія Техно-Груп»(далі –Відповідач) було укладено Договір № 09/10 на ремонт навантажувача (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору (п.п.1.1.) Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (відповідач) приймає на себе зобов’язання по ремонту навантажувача замовника - Hitachi W250 серійний номер RYU4GC00P00008125.

Розділом 2 Договору передбачені права та обов'язки сторін, в тому числі виконавець зобов’язаний здійснити ремонт навантажувача якісно і в строк не більше 5-ти днів з моменту отримання передоплати.

Вартість ремонтних робіт визначається сторонами на основі проведення діагностики навантажувача (п.3.1.).

Вартість діагностики навантажувача з урахуванням виїзду спеціалістів складає не більше 3000,00 грн. (п.3.2.).

Пунктом 3.3. договору сторони визначили порядок розрахунків: вартість діагностики (з виїздом спеціалістів, демонтажем і діагностуванням паливної апаратури) обговорена в п.3.2. сплачується Замовником шляхом 100 % оплати.

Вартість ремонтних робіт, остаточно визначена сторонами після проведення діагностики навантажувача, сплачується Замовником шляхом перерахування авансу в розмірі 50%, остаточний розрахунок проводиться після виконання ремонтних робіт навантажувача і підписання відповідного акту (п.3.4.).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 26 липня 2011р.

На виконання п. 3.2. договору та згідно виставленого Відповідачем Рахунку –фактури №284 від 26.07.2010р., Позивач платіжним дорученням № 619 від 03.08.2010 року сплатив Відповідачу 3000,00 грн., як передплату за послуги по діагностиці навантажувача. Також 06.08.2010 року на виконання п. 3.4. договору та відповідно до Рахунку № 351 від 06.08.2010р. виставленого Відповідачем, Позивач перерахував Відповідачу 27542,00 грн. передплати за послуги по ремонту навантажувача.

Відповідач не виконав взятих на себе за Договором зобов’язань. У зв’язку з невиконанням Відповідачем передбачених договором робіт та закінченням строку виконання зобов’язань, аванс в розмірі 27542,00 грн., перерахований Позивачем на рахунок Відповідача підлягає поверненню. Також Позивачем було заявлено стягнення з Відповідача суми пені у розмірі 152,05 грн.

З метою досудового врегулювання спору 26.08.2010р. Позивач надіслав Відповідачу лист про повернення передоплати за Договором в розмірі 27542,00 грн. але станом на 03.09.2010р. Відповідач не повернув Позивачу суму передоплати. Також 06.09.2010р. Позивач направив Відповідачу Претензію на суму 27542,00 грн., але станом на момент звернення Позивача з позовом до суду заборгованість Відповідачем погашена не була.

14 вересня 2010 року Відповідач погасив Позивачу частину боргу в розмірі 20842,00 грн., в результаті чого Позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, якою зменшив суму стягнення з суми 27542 грн. на суму 6700,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконувати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язуєтся прийняти та оплатити виконану роботу

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов’язання, а саме ремонтні роботи вантажівки.

Таким чином, відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині виконання ремонтних робіт.

У зв’язку з невиконанням передбачених Договором зобов’язань, відповідач має повернути позивачу вартість ремонтних робіт, яка була сплачена останнім в порядку, що встановлений розділом 3 Договору, та становить 27542,00 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. В процесі розгляду справи позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній зазначив, що відповідачем було частково повернута сума сплачених позивачем коштів в розмірі 20842,00грн., на підтвердження чого позивачем було надано копію платіжного доручення №167_9Е021 від 14.09.2010р.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт»в частині стягнення з відповідача суми передоплати в розмірі 20842,00 грн., підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач не повернув позивачу суму коштів в розмірі 6700,00 грн., сплачених позивачем в якості попередньої оплати за виконання відповідачем передбачених Договором робіт.

Відносно нарахованої позивачем суми пені в розмірі 152,05 грн., слід вказати, що остання не підлягає задоволенню, у зв’язку з неправомірністю її нарахування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, з наведеного вбачається, що пеня є різновидом штрафних санкцій, які встановлюються за прострочення виконання саме грошового зобов’язання.

Відповідно повернення відповідачем отриманої від позивача грошової суми, що була сплачена в якості попередньої оплати вартості робіт за Договором, не являється грошовим зобов’язанням відповідача за Договором.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 152,05 грн. є необґрунтовані, безпідставні та неправомірно нараховані.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми коштів в розмірі 6700,00грн., є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також ті обставини, що частина коштів була сплачена відповідачем до моменту звернення позивача до суду з позовними вимогами, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті державного мита та інформаційно – технічного забезпечення покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст.ст.525, 526, 530, 549, 610, 626, 628, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, п.1. ч. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Техно-Груп»(03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, 128, код ЄДРПОУ 37033026, рахунок № 26005700000356 в ПАТ «Укрсоцбанк»м. Києва, МФО 322012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт»(83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 17-б, код ЄДРПОУ 32954158, рахунок № 26005001143 в ПАТ КБ «Союз»м. Київ, МФО 380515), а у випадку відсутності коштів, з будь - якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 6700,00 грн. (шість тисяч сімсот гривень 00 коп.) –попередньої оплати за Договором від 26.07.2010р. №09/10, 99,66грн. (дев’яносто дев’ять гривень 66 коп.) –державного мита, 230,57 грн. (двісті тридцять гривень 57 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені в позові відмовити.

3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми в розмірі 20842,00 грн. провадження у справі припинити на підставі п.1 ч.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 24.11.2010р.