Рішення № 12454892, 08.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/156-32/98-31/144-40/53808.04.10 За первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Закритого акціонерного товариства комплектації «Тельком»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Міністерство транспорту та зв'язку України

2. Державне підприємство "Український науково дослідний інститут зв'язку

про визнання права власності

За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства комплектації «Тельком»

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про визнання права власності

при участі прокуратури м. Києва

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури: Цюкало Ю.В за посвідченням.

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Конта М.П. представник за довіреністю №34 від 10.06.2009.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Строжук Ю.В. представник за довіреністю №13 від 01.02.2010, Храбан О.Л. представник за довіреністю №12 від 01.02.2010.

від третьої особи-1: Висоцький М.В. представник за довіреністю №315/15/14-10 від 22.01.2010.

від третьої особи-2: Войтов Є.О. представник за довіреністю №0899 від 24.06.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом про визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву права власності на будівлю та дворові споруди, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Соломянська, 3Б та зобов'язати ЗАТ К «Тельком»повернути до державної власності будівлю та дворові споруди, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3Б, за актом приймання-передавання Українському науково-дослідному інституту зв'язку, який є балансоутримувачем зазначеного державного майна.

Відповідач у справі - ЗАТ К «Тельком»звернувся до суду в межах розгляду справи із зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву про визнання права власності за ЗАТ К «Тельком»права власності на двоповерхову нежитлову будівлю загальною площею 1897,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3-Б.

05.05.2006 Господарський суд м.Києва (суддя В.Хілінська) прийняв рішення у справі №3/156, яким у задоволенні первісно позову вирішено відмовити повністю, а зустрічний позов - задовольнити повністю та визнати право власності на двоповерхову нежитлову будівлю загальною площею 1897,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3-Б, за ЗАТ К «Тельком».

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №3/156 від 22.06.06 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву - залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 05.05.06 №3/156 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України у справі №3/156 від 23.01.07 касаційну скаргу РВ ФДМУ по м. Києву вирішено задовольнити частково, рішення Господарського суду м.Києва від 05.05.06 №3/156 та Постанову Київського апеляційного господарського суду у справі №3/156 від 22.06.06 - скасувати з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду м.Києва.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.02.07 суддя О.Хрипун прийняв справу №3/156 до свого провадження та присвоїв справі номер 3/156-32/98.

За результатами розгляду справи у суді першої інстанції рішенням Господарського суду м.Києва від 04.06.07 у справі №3/256-32/98 у задоволенні первісного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву вирішено відмовити повністю, зустрічний позов Закритого акціонерного товариства комплектації «Тельком»- задовольнити повністю. Вирішено визнати право власності на двоповерхову нежитлову будівлю загальною площею 1897,10 кв.м., розташованому за адресою: м.Київ, вул. Солом'янська, 3б за Закритим акціонерним товариством комплектації «Тельком».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.07 у справі №3/156-32/98 апеляційну скаргу РВ ФДМУ по м.Києву вирішено залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.07 у справі №3/256-32/98 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.07 у справі №3/156-32/98 вирішено постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.07 у справі №3/156-32/98 та рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.07 у справі №3/256-32/98 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Постановою Верховного Суду України від 29.01.08 у справі №3/156-32/98 касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву вирішено задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від 30.10.07 у справі №3/156-32/98, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.07 у справі №3/156-32/98 та рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.07 у справі №3/256-32/98 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 13.05.08 у справі №3/156-32/98-31/144 у задоволенні первісного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву вирішено відмовити повністю, зустрічний позов Закритого акціонерного товариства комплектації «Тельком»- задовольнити повністю. Вирішено визнати право власності на двоповерхову нежитлову будівлю загальною площею 1897,10 кв.м., розташованому за адресою: м.Київ, вул. Солом'янська, 3б за Закритим акціонерним товариством комплектації «Тельком».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.09 у справі №3/156-32/98-31/144 рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.08 у справі №3/156-32/98-31/144 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.09 у справі 3/156-32/98-31/144 вирішено касаційну скаргу РВ ФДМУ по м.Києву задовольнити частково, а касаційне подання заступника прокурора м.Києва - задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.09 у справі №3/156-32/98-31/144 та рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.08 у справі №3/156-32/98-31/144, а справу передати до Господарського суду м.Києва на новий розгляд в іншому складі суддів.

Ухвалою Верховного Суду України вирішено відмовити у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГСУ від 23.06.09 у справі №3/156-32/98-31/144 та, відповідно, скеровано матеріали справи до суду першої інстанції.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду м.Києва справу передано на новий розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою від 27.11.09 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу № 3/156-32/98-31/144 до свого провадження, присвоїла справі №3/156-32/98-31/144-40/538 та призначила справу до розгляду на 17.12.09.

Ухвалою суду від 17.12.09 відкладено розгляд справи на 04.02.10.

Ухвалою суду від 04.04.10 розгляд справи відкладено до 25.02.10 за клопотанням представника Третьої особи.

У судовому засіданні 25.02.10 заслухавши пояснення представників учасників суд оголосив перерву до 08.04.10 для оголошення рішення.

За таких обставин, розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників, Господарський суд міста Києва встановив.

Позивач (за первинним позовом) в обґрунтування заявлених вимог стверджує зокрема, що спірні приміщення знаходяться на балансі відповідача (за первинним позовом), але не увійшли до його статутного фонду та використовуються в супереч чинному законодавству. Окрім того, посилаючись на Декрет КМУ «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», стверджує про заборону безоплатно передавати закріплене за ними майно іншим підприємствам.

Відповідач (позивач за зустрічним) заперечує проти задоволення вимог у повному обємі та звернувся із зустрічним позовом про визнання за ним права власності на спірне приміщення з підстав наведених у позові.

Треті особи надали суду письмові пояснення по суті спору.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу,суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги не підлягають задоволенню, а вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона зобовязана довести обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені атами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ст.11 ЦК України).

Викуп орендованого майна здійснюється згідно з чинним законодавством України. Після викупу майна орендне підприємство припиняє своє існування і створюється нове підприємство на колективній або майновій формі власності (п.4.3. статуту).

Згідно ст. 41 ЦК УРСР , угодою є дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.153 ЦК УРСР , договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

15 листопада 1995р між організацією орендарів підприємства комплектації «Тельком»та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву був укладений договір купівлі-продажу № 215 державного майна цілісного майнового комплексу підприємства комплектації «Тельком»за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 22

Майно, що являлося предметом даного договору передано за Актом приймання-передавання державного майна № 242 від 31 січня 1996р.

Стосовно тверджень позивача за первісним позовом щодо не входження приміщення по вул. Хрещатик, 22 до приватизаційної маси із посиланням на наведений акт. Слід звернути увагу що серед істотних умов наведеної угоди предмет (майно та ціна п.п.1.1.,1.2. договору ). Відповідно до п.8.1. договору продавець гарантує, що обєкт приватизації не входить до переліку обєктів, які не підлягають приватизації.

За даними акту наведений перелік входить до складу ЦМК, за залишковою вартістю 8496319 тис. крб, водночас вартість майна, що підлягала приватизації 58505610 тис. крб.

За умовами договору купівлі-продажу № 215 від 15 листопада 1995р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву і організацією орендарів «Тельком», Продавець зобовязується передати у власність Покупця державне майно цілісного майнового комплексу підприємства комплектації «Тельком», яке знаходиться за адресою: м. Київ вул. Хрещатик, 22, а Покупець зобовязується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Майно включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно, згідно з протоколом інвентаризації, який додається до цього договору ( п.1.1. договору).

Право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі (п.1.4. договору).

На виконання умов договору купівлі-продажу складено акт № 242 від 31 січня 1996р.

Актом підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу майна ЦМК від 17 лютого 2000р. встановлено повне виконання умов договору від 15 листопада 1995р № 215.

Тобто, твердження про входження до приватизаційної маси виключно визначеного переліком майна - не входження приміщень визначених предметом договору та реалізованих за визначеною ціною (вартістю) є взаємовиключними обставинами. Водночас слід звернути увагу що чіткий перелік майна та усіх активів, відповідно до умов договору, визначено згідно протоколом інвентаризації який є додатком до договору (п.1.1. договору). З огляду на зазначене позивач не довів в порядку ст.ст. 32,33 ГПК України обставин на яких ґрунтує вимоги та заперечення.

Слід звернути увагу, що даний акт в частині адреси (дані про підприємство п.1.3.) містить адресу місця знаходження спірного майна. Зазначене доводить поінформованість позивача про використання спірного майна відповідачем (позивач за зустрічним).

Стосовно суті цивільно-правових відносин та правомірності використання майна.

Серед доводів позивача (відповідача за зустрічним) щодо неправомірності використання майна та підтвердження форми власності за наслідком, - наведено невідповідність дій Міністерства звязку нормам чинного законодавства, а саме, Декрету КМУ «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»в частині безоплатної передачі спірного майна та заборони встановленої п.5 Декрету.

Відповідно до п. 5 Декрету КМУ «Про управління майном, що є загальнодержавній власності», встановлено заборону підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

З урахуванням наведеного попередньо, посилання на п.5 Декрету суд вважає таким, що не відповідає суті правовідносин з урахуванням кола та статусу субєктів правовідносин, та норм ст. 4 ЦК УРСР в контексті ст.ст. 20-22 ЗУ «Про власність».

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР, у редакції що діяла на момент виникнення правовідносин щодо спірних приміщень, цивільні права та обовязки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, хоч і не передбачених законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обовязки.

Відповідно до цього цивільні права та обовязки виникають з угод передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій, в наслідок інших дій громадян і організацій, в наслідок подій, з якими закон повязує настання цивільно-правових наслідків.

Розпорядженням зам.Міністра звязку України від 30.01.96р. № 480, у відповідності з рішенням Міністра звязку України орендне підприємство комплектації «Тельком»Міністерства звязку України звільняє площі, що займає в приміщенні по вул. Хрещати, 22 і переселяється у приміщення по вул. Соломянській 3-а.

На виконання розпорядження Міністра звязку України від 22 січня 1996р. безоплатно передано орендному підприємству комплектації «Тельком»виробничий комплекс і дворові споруди по вул. Соломянській, 3-а на баланс ОПК «Тельком»по залишковій вартості з урахуванням індексації на 1 травня 1992 р., 1 серпня 1993р.,1 січня 1995р. На виконання - 12 березня 1996р. складено акт приймання-передавання спірного майна.

Дії вчинені на виконання розпоряджень міністерства учасниками правовідносин (позивач за первісним, як правонаступник, відповідач за первісним, та Третя особа-2) відповідали вимогам п. 3 Декрету, оскільки вчинялись на виконання розпорядження органу управління. Тобто у розумінні ст. 4 ЦК УРСР зазначені дії породжують правові наслідки щодо прав та зобовязань відповідача за первинним позовом щодо спірного майна.

За наявними у матеріалах справи доказами, 08.02.1996р. зареєстровано Закритого акціонерного товариства Комплектації «Тельком», за адресою місцезнаходження: м. Київ, вул. Соломянська 3-б.

Статутом Закритого акціонерного товариства Комплектації «Тельком», у редакції затвердженій установчими зборами протокол № 1 від 21 листопада 1995р, товариство є правонаступником організації орендарів підприємства комплектації «Тельком», зареєстрованого виконавчим комітетом Старокиївської міської ради народних депутатів м. Києва свідоцтво № 22925879 від 21.12.1994р. (п.1.1. статуту). Місце знаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 22 (п.1.2. статуту).

Засновником товариства виступають члени організації орендарів «Тельком»(фізичні особи). Товариство створюється шляхом перетворення організації орендарів «Тельком», заснованого на колективній власності орендарів, в акціонерне товариство закритого типу.

За наявними у матеріалах справи доказами, Міністерство звязку України листом від 30 січня 1996р № 480 на виконання розпорядження Міністерства звязку України від 22 січня 1996р., зобовязало Український науково-дослідний інститут звязку передати виробничий корпус і дворові споруди по вул. Соломянська, 3-а в м. Києві зі свого балансу на баланс орендного підприємства комплектації «Тельком», а остання мало звільнити займані виробничі приміщення по вул. Хрещатик, 22 в м. Києві. Спірні приміщення передано за актом, затвердженим 12 березня 1996р. заступником міністра звязку України.

Згідно ст. 20 ЗУ «Про власність», у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин щодо спірного майна, субєктами права колективної власності є трудові колективи, державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські обєднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські обєднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Право колективної власності виникає на підставі: добровільного обєднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і обєднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу; державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод (ст.21 ЗУ «Про власність»).

Обєктами права власності колективу орендарів є вироблена продукція, одержані доходи та інше майно, придбане на підставах не заборонених законом (ст.22 ЗУ «Про власність»).

Відповідно до Статуту орендного підприємства комплектації «Тельком»(затверджений протоколом № 3 від 3 квітня 1995р.). Орендне підприємство створено на добросовісних засадах рішення конференції трудового колективу державного підприємства комплектації «Тельком»та є правонаступником майнових та інших прав та обовязків державного підприємства комплектації «Тельком»(п.п.1.1.,1.5.Статуту), місце знаходження орендного підприємства комплектації м. Київ, вул. Хрещатик 22 ( п.1.7. статуту).

Власністю орендного підприємства є передане йому, а також придбане за рахунок власних коштів майно, одержані доходи. Майно передане орендному підприємству є власністю держави і належить орендному підприємству на правах повного господарського відання (п.п.4.1.,4.2. статуту).

За наведеними обставинами у період виникнення цивільно-правових відносин у розумінні ЗУ «Про власність»та ЦК УРСР, передання спірних приміщень відповідачеві за первинним позовом не визнано незаконним, як і відповідні розпорядження міністерства, що у розумінні норм ст. 49 ЗУ «Про власність», доводить правомірність використання.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про господарські товариства», в редакції, що діяла на момент виникнення прав відповідача за первинним позовом, в контексті ст. 26 ЗУ «Про власність», товариство є власником майна переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного капіталу.

В порядку статті 4 ГПК України, Господарський суд вирішує господарські спори на підставі конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Закритого акціонерного товариства комплектації «Тельком»(03110, м. Київ, вул. Соломянська, 3-Б, код 05583489) задовольнити повністю.

3. Визнати право власності на двоповерхову нежитлову будівлю загальною площею 1897,10 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Соломянська, 3-Б за Закритим акціонерним товариством комплектації «Тельком» (03110, м. Київ, вул. Соломянська, 3-Б, код 05583489).

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Закритого акціонерного товариства комплектації «Тельком»(01032, м. Київ, вул. Соломянська, 3-Б, код ЄДРПОУ 05583489) 863,79 грн (вісімсот шістдесят три гривні сімдесят девять копійок) - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн (сто вісімнадцять гривень нуль копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Пукшин Л.Г.