Рішення № 12454886, 23.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/49323.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД»

про стягнення 1367 098,49 грн

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Ліцкевич Р.В. представник за довіреністю б/н від 08.04.2009р.

від відповідача: Странніков А.В. представник за довіреністю б/н від 03.12.2009р.

В судовому засіданні 23.02.10, на підставі ч.2 ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»до товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД»про стягнення з відповідача заборгованості (суми припинення договору) в розмірі 1 367098,49 грн за договором фінансового лізингу № 844/05/2007 від 17.05.2007 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між ТОВ «Ласка Лізинг» та ТОВ «Трейд Лайн ЛТД» було укладено договір фінансового лізингу № 844/05/2007 від 17.05.2007, відповідно до якого позивач зобов’язується придбати у свою власність транспортний засіб –легковий автомобіль Mercedes-Benz S500L і передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації відповідачу в якості предмета лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач зобов’язується прийняти його на умовах цього договору.

За доводами позивача відповідачем порушуються умови договору щодо строків сплати лізингових платежів, що встановлені в додатку №1 до Договору «Графік внесення платежів».

У зв’язку з систематичним невиконанням обов’язків відповідачем, позивач 03.07.2009 року надіслав на адресу відповідача вимогу про здійснення погашення заборгованості у розмірі 276076,47 грн. та неустойки у розмірі 299883,94 грн. або повернення майна до 13.07.2009 року.

Відповідно до п.13.7. договору у випадку, якщо лізингоотримувач у вказаний лізингодавцем строк не передає майно лізингодавцю, то лізингодавець має право вимагати від лізингоотримувача погашення суми припинення договору.

З посиланням на п. 13.6 Договору позивач вважає, що відповідач зобов’язаний сплатити на його користь заборгованість (суму припинення договору) у розмірі 1367 098,49 грн.

Ухвалою суду від 07.10.09 р. було порушено провадження у справі № 40/493 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.11.09 р.

05.10.2009 року одночасно із позовною заявою, позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача в розмірі заявлених позовних вимог у сумі 1367 098,49 грн.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових коштів); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд вважає, що обставини справи, а саме невнесення відповідачем грошових сум в рахунок сплати лізингових платежів в розмірах та у строки, що встановлені у графіку внесення платежів по договору лізингу № 844/05/2007, а також невиконання відповідачем умов аналогічних договорів лізингу, стягнення заборгованості за невиконання умов яких є предметом розгляду у господарських спорах № 54/381, 54/382, 54/383, 32/495, 20/263, свідчить про можливість зробити достатньо обґрунтоване припущення, що кошти, які належать відповідачу, можуть зникнути або їх кількість може зменшитись на момент виконання рішення, що в свою чергу може утруднити виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позовних вимог.

При цьому, спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 1367 098,49 грн, співвідноситься з предметом і ціною позову, тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 05.11.09 через неявку представника відповідача розгляд справи відкладався на 03.12.09.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи стосовно правильності нарахування лізингових платежів за договором фінансового лізингу.

Представник позивача заперечував проти клопотання, зазначивши що порядок нарахування фінансових платежів чітко врегульований договором та Законом України «Про фінансовий лізинг». Тому для нарахування лізингових платежів немає потреби в спеціальних знаннях.

Суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача.

У зв’язку з чим представником відповідача у судовому засіданні було заявлено відвід судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою від 10.12.09 в.о. Голови Господарського суду м. Києва залишив без задоволення заяву ТОВ «Трейд Лайн ЛТД»про відвід судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 14.12.09 розгляд справи був призначений на 19.01.10.

Судове засідання 19.01.10 не відбулось з причин неможливості здійснювати технічну фіксацію судового процесу через збої в роботі комп’ютерної мережі та роботи АРМ «Діловодство господарського суду», про що було складено акт від 19.01.10.

Ухвалою суду від 19.01.10 розгляд справи був призначений на 02.02.10.

У судове засідання, призначене на 02.02.10 представники сторін не з’явились, представник позивача через службу діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представника позивача.

Відповідно до ст. 77, 86 ГПК України суд відклав розгляд справи на 23.02.2010 у зв’язку з клопотанням представника позивача та неявкою представників сторін в судове засідання.

У судовому засіданні 23.02.2010 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечував.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1.1 укладеного між позивачем (лізингодавець) і відповідачем договору фінансового лізингу № 844/05/2007 від 17.05.2007, позивач зобов’язується придбати у свою власність транспортний засіб –легковий автомобіль Mercedes-Benz S500L і передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації відповідачу в якості предмета лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач зобов’язується прийняти його на умовах цього договору.

Додатковою угодою № 844/05/2007-ДС від 17.05.2007, сторони виклали пункт 2.3 договору фінансового лізингу № 844/05/2007 від 17.05.2007 в новій редакції.

У відповідності з положеннями пунктів 7.5, 7.6. Договору фінансового лізингу № 844/05/2007 лізингові платежі нараховуються по кожному періоду строку фінансового лізингу, що зазначаються в графіку внесення платежів (додаток № 1 до договору) та який є невід’ємною частиною Договору.

За умовами п. 7.8. Договору відповідач взяв на себе зобов’язання вносити всі лізингові платежі в обсязі та у строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлених чи отриманих рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання майна, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу чи до моменту дострокового припинення договору.

Згідно п. 7.1.2 Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу, який виражається в «у.о.»згідно «Графи 3»додатку №1 на відповідну дату проведення платежу і курсу 2. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, виражена в гривнях і розрахована як добуток відповідної суми в «у.о», що зазначена в «Графі 4»додатку 1 та курсу 1.

Різниця загальної суми поточного лізингового платежу, вираженого в гривнях та суми платежу, який відноситься в погашення вартості майна, що виражений в гривнях, вважається комісією лізингодавця.

На виконання умов договору № 844/05/2007 від 17.05.2007 позивач 24.05.2007 року передав відповідачу за актом здачі-приймання майна автомобіль Mercedes-Benz S500L 4М.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Позивачем виконано своє зобов’язання за Договором фінансового лізингу № 844/05/2007 від 17.05.2007.

Але, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконує зобов’язання за договором № 1844/05/2007 від 17.05.2007 щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача станом на 29.06.09 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 576 860,41 грн, при цьому заборгованість за 24 період існувала протягом 60 днів, а за 25 період –29 днів.

У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо сплати лізингових платежів, позивач 03.07.09 направив відповідачеві лист № 3122-06/09 від 29.06.09 з вимогою здійснити погашення заборгованості у розмірі 276 976,47 грн та неустойки у розмірі 299 883,94 грн або повернення майна до 09.07.09.

Доказів сплати вказаних лізингових платежів відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 13.1.3 договору № 1844/05/2007 від 17.05.2007 лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити право користування та володіння майном, якщо лізингоотримувач більше двох разів допустив затримку платежу більше ніж на 5 банківських днів.

Відповідно до п.13.7 договору фінансового лізингу № 1844/05/2007 від 17.05.2007 у випадку, якщо лізингоотримувач у вказаний лізингодавцем строк не передає майно лізингодавцю, то лізингодавець має право вимагати від лізингоотримувача погашення суми припинення договору.

02.09.09 позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 3798-09/09 від 01.09.09 з вимогою сплатити суму припинення договору в розмірі 1367 098,49 грн до 11.09.09.

Доказів сплати вказаної суми припинення договору відповідачем суду не надано.

Відповідно до п.13.6 договору фінансового лізингу № 1844/05/2007 від 17.05.2007 сума припинення договору складається з поточного боргу лізингоотримувача, неоплачених лізингових платежів, строк оплати яких, згідно Графіку внесення платежів наступив, штрафів та пені, що підлягають сплаті, на день розірвання договору, а також суми необхідної для покриття витрат та збитків лізингодавця, пов’язаних з вилученням та реалізацією майна та погашенням можливих зобов’язань лізингодавця перед третіми особами, що виникли внаслідок виконання договору.

Відповідно до положень ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає, або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч.2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору фінансового лізингу № 1844/05/2007 від 17.05.2007.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми припинення договору, яка за його розрахунками складає 1367 098,49 грн, в тому числі: сума заборгованості по лізинговим платежам – 441 008,89 грн, неустойка –44 243,73 грн, сума поточного боргу –881 845,87 грн.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком позивача суми припинення договору, який міститься в додатку 1 до позовної заяви.

Заперечення відповідача щодо розрахунку суми припинення договору судом відхиляються виходячи з наступного.

Відповідач у своїх запереченнях з посиланням на п.7.3 договору фінансового лізингу № 1844/05/2007 зазначає, що загальна сума лізингових платежів (318 641,96 «у.о.») вже включає в себе ПДВ в розмірі 20%, а отже позивач безпідставно повторно нараховує ПДВ при розрахунку суми заборгованості по лізинговим платежам за відповідний період.

Проаналізувавши п.7.3 договору № 1844/05/2007 від 17.05.2007 та наданий позивачем розрахунок суми заборгованості по лізинговим платежам, суд зазначає, що позивачем обґрунтовано нараховується податок на додану вартість на нараховану комісію, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, розраховану від вартості майна за період лізингу, як це і передбачено п.п. 3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того відповідач заперечує проти нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості.

Проте як свідчать матеріали справи позивачем не заявлялись вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, обґрунтованого контррозрахунку суми заборгованості не надав, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми припинення договору фінансового лізингу № 1844/05/2007 від 17.05.2007 у розмірі 1367 098,49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідачем не було надано доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД»(03134 м. Київ, Святошинський район, вул. Симиренка, 36, код ЄДРПОУ 19482823) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 корп. 2, Бізнес-Центр «Реноме», код ЄДРПОУ 33104543, р/р 26008301013536 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904) заборгованість (суму припинення договору)в розмірі 1367098 (один мільйон триста шістдесят сім тисяч дев’яносто вісім) грн 49 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 13 670 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят) грн 98 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 01.03.2010р.